Це захоплива мандрівка у світ одного з найвпливовіших видавництв Великої Британії. Замість сухого викладу фактів, автор подає історію через призму листів, нотаток і особистих спогадів, які створюють багатошарову картину культурного життя ХХ століття.
Особливість книги в тому, що вона написана з любов’ю й особистою залученістю: Тобі Файбер, онук засновника видавництва Джеффрі Фабера, має доступ до архівів і ділиться інтимними деталями, які ніколи раніше не виходили на публіку. Це історія не лише про книги й авторів, а й про людські зв’язки, ризики та виклики, що стоять за кожною виданою сторінкою.
Серед найбільших плюсів книги — інтригуючі історії співпраці з такими літературними геніями, як Т. С. Еліот, Вільям Голдінг та Сильвія Плат. Файбер показує, як видавництво не лише публікувало їхні твори, але й підтримувало в найважчі моменти творчого шляху. Ці історії додають людяності сухим бізнес-фактам.
Що робить книгу надзвичайно цінною — це її стиль: ненав’язливий, захопливий, інформативний. Ви дізнаєтеся про культурну епоху через історію одного видавництва, яке стало частиною британської ідентичності.
Рекомендую цю книгу всім, хто цікавиться літературою, історією видавничої справи та культурним спадком ХХ століття. Це не просто історія компанії, а хроніка часу, яка залишає відчуття захоплення перед творчістю й сміливістю її героїв.
Ця книга — історія культового незалежного видавництва, розказана через листи, щоденники та внутрішні документи онуком засновника компанії Тобі Фейбером. Для нас, читачів, це унікальна можливість зазирнути в реальне життя видавничого світу.
"Читацькі нотатки Томаса Еліота, лайка і цензура у творчості Семюела Беккета, відмова від «Колгоспу тварин» Джорджа Орвелла, відкриття талантів Кадзуо Ішіґуро, Вільяма Ґолдінґа, Сильвії Плат та інших літературних суперзірок — все це синоніми видавництва Faber & Faber, заснованого у 1929 році в Блумзбері. Але як їх вдалось об’єднати і що насправді відбувалось за лаштунками маленької фірми, яка попри нестачі паперу, період Великої депресії й фінансові кризи, стала одним із найбільших незалежних видавництв у світі, що утримує свою першість і донині?
Що сподобалося найбільше
🔥 Автентичність
Це не переказана через призму автора історія, а оповідь на основі реальних документів та листів, доповнена ілюстраціями до обкладинок та фотографіями важливих подій.
✉️ Листування з культовими авторами
Дуже цікаво було читати, як редактори спілкувалися з Семюелем Беккетом, Кадзуо Ішіґуро, Вільямом Ґолдінґом, Сильвією Плат та іншими авторами.
Колись я писала, що Джорджу Орвеллу з політичних причин відмовили видавці, так ось — це були як раз Faber & Faber. А ще (шок-контент!), вони відмовились не тільки від «Колгоспу», але й завчасно від «1984»:
"...це видатний твір, майстерна фабула, а сама ж думка утримує окремий інтерес до себе — мало кому вдавалося досягти подібного після Гуллівера. Проти ми не впевнені (і думаю, що жоден з інших директорів не був би), що це правильний погляд, з якого можна критикувати політичну ситуацію нині. Мені дуже шкода, тому що видавець, який це опублікує, природно матиме змогу опублікувати наступні ваші роботи, а я поважаю ваші твори, це чудово написано, без жодної омани."
Я взагалі дуже дивувалася, як видавництво себе «продавало»:
"Гадаю, наше видавництво могло б подати вашу книгу не гірше, ніж будь-яке інше."
«Я починав читати цю книгу вкрай упереджено та швидко захопився. Хотів би видати її. Пропоную, звичайно, жодного авансу і скромні роялті.»
🪖 Розділ про війну
Знайшла дуже багато спільного з нашою реальністю: тоді бракувало паперу, зараз – друкарень, але в обох випадках під час війни люди почали купувати більше книг. Цікаво, що буде далі.
"Коли ж навесні 1940 року війна розгорнулася всерйоз, вона принесла з собою частину трагедії, хоча мені не відомо про жодного загиблого співробітника Faber & Faber під час виконання службових обов’язків. Безумовно, компанія мала труднощі: призов молодих працівників, нормування паперу, додаткові податки та страхування, ризик бомбардувань. Та найдивовижнішим для Faber & Faber стало те, що бізнес почав розквітати. Люди все ще потребували якихось розваг, а читання стало одним з небагатьох занять, на які не впливали відключення електроенергії. Попит на книжки надзвичайно зріс. Водночас нормування паперу беззаперечно означало і нормування книг, а це перевернуло економіку книжкового виробництва з ніг на голову."
"Післявоєнна реальність залежить від невідомих факторів. Що стане з попитом на книжки, який зараз злетів набагато вище всіх мислимих задовільних рівнів? Одному Богу відомо."
Якщо ж описувати загальний моральний стан, то вкрай важко поділитися чимось цікавим чи значущим. Війна стала тлом звичайного життя, жодних надмірних емоцій. Люди звикли і до відключення світла, і до евакуації, і до нестачі бензину.
За що знімаю зірочку
Моя оцінка 8 ⭐️ з 10. Автор радше коментує документи, ніж переповідає події, тому в деяких місцях було важко сприймати інформацію, не вистачало розуміння контексту та знайомства з деякими персоналіями.
Було б простіше, якби Тобі Фейбер більше писав від себе, а листи та інші документи використовував як доповнення. Але книга 100% варта уваги всіх, хто любить історію літератури та видавничої справи.
