Слуга з Добромиля

Галина Пагутяк «Слуга з Добромиля»
Химерний роман-панорама (2024)
«І вони вийшли, двоє слуг, один темний, другий світлий, а куди – ніхто не знає»
Атмосферно, містично та захопливо…

Повідають, що з союзу опиря та відьми виходять дхампіри.
Дивні істоти, відмінні від роду людського, яким призначено бачити розквіт та занепад свого краю, бо живуть вони вічно.
Їх покликання – це подорож, що з’єднує минуле та майбутнє. Вони бачать людські народження, життя та смерті цілих поколінь.

Спорудження нових міст, піднесення монастирських обителів та плюндрування селищ. Лихо, хвороби та війни послані Всевишнім за людські гріхи, страшні діла та темні помисли. І кожен з них має свій край, де народився та прислуговує. Наш Слуга обрав чарівну місцину у Східній Галичині – містечко Добромиль, де освячена земля та монастир за декілька століть перетвориться на прихисток для душевнохворих, а монахів замінять божевільні. І в один осінній вечір, Слуга з Добромиля повідатиме свою тужливу історію.

Магічний та неповторний світ створений Галиною Пагутяк знову водитиме читача давніми галицькими куточками. Тут історія тісно сплелася з вигадкою, реальні люди з химерами авторської уяви, добро стоїть на противагу злу, вади та прогрішення притулилися поряд з людськими чеснотами, а майбутнє не існує без минулого. Галицькі князі та монахи, Слуги, мерці та опирі, Купці та безголосі жителі міста, радянські військові, лікарі та божевільні стають шматочками дивовижної мозаїки історії, яка доповнена невимушеною та надзвичайно милозвучною мовою авторки.

Видається, що оповідь Слуги з Добромиля немає кінця (а то він побіжно з’являється в інших книгах авторки) і її хочеться перечитувати знову і знову у пошуках щось нового. Ми мандруємо знаними нам куточками з невичерпними джерелами історії. Також тут згадуватиметься знайомий нам Ян Щасний Гербут («Маґнат»). І опирі тут не криваві монстри, на відмінну від Слуг комуністичного «Раю»(мене досі жахає слово – «Саліна»).

Роман «Слуга з Добромиля» — це бездонна історична панорама з химерним світом у яку віриш з першого рядка. Неймовірна оповідь, яка через десяток років не втрачає барв.

Ця книжка — мов тихий шелест прадавнього лісу, в якому кожне слово просякнуте містикою, історією й тугою за втраченим. Галина Пагутяк, знана своїм неповторним стилем, створює дивовижну атмосферу — де минуле й вигадка сплітаються в тугу пісню про людське покликання й покору.

Головний герой — Слуга, не зовсім людина, не зовсім дух, але вірний Добру. І саме ця вірність веде його крізь віки, пам’ять, біль і любов. Це розповідь про духовну місію, мовчазне служіння і незламність духу, з глибокими філософськими підтекстами.

Ця книжка не для тих, хто шукає швидкого сюжету. Але вона щедро віддячує тому, хто читає її серцем. Рекомендую всім, хто любить містичну прозу з українським корінням і прагне трохи зупинити час за читанням.

"Слуга з Добромиля" — атмосферний і неспішний роман, який вдало поєднує містичні елементи з історичними реаліями. Авторка майстерно створює похмуру, майже казкову атмосферу, занурюючи в світ опирів, відьом і древніх таємниць. Особливо сподобалася глибина головного героя — його внутрішні переживання та багатовікова мудрість відчуваються майже фізично.

Єдине, що іноді уповільнює читання — це розлогі описи та філософські відступи, але якщо вам подобаються книги, які залишають післясмак і змушують задуматися, — це саме те, що варто прочитати. Тверда вісімка з десяти, особисто для мене)