Нові відгуки

Ця книжка — мов тихий шелест прадавнього лісу, в якому кожне слово просякнуте містикою, історією й тугою за втраченим. Галина Пагутяк, знана своїм неповторним стилем, створює дивовижну атмосферу — де минуле й вигадка сплітаються в тугу пісню про людське покликання й покору. Головний герой — Слуга, не зовсім людина, не зовсім дух, але вірний Добру. І саме ця вірність веде його крізь віки, пам’ять, біль і любов. Це розповідь про духовну місію, мовчазне служіння і незламність духу, з глибокими філософськими підтекстами. Ця книжка не для тих, хто шукає швидкого сюжету. Але вона щедро віддячує тому, хто читає її серцем. Рекомендую всім, хто любить містичну прозу з українським корінням і прагне трохи зупинити час за читанням.

Перше, я тішусь дизайну всіх книг Галина Пагутяк у Ще одну сторінку. Зібрала всі три, бо ну дуже гарно. Це захоплива подорож у світ українського середньовіччя, де магія, фольклор і глибокі філософські роздуми переплітаються в єдине ціле. Книга дуже атмосферна і захоплююча. Читається легко, але залишає багато вражень. Сподобається тим, хто любить містичні історії з глибоким змістом.

"Слуга з Добромиля" — атмосферний і неспішний роман, який вдало поєднує містичні елементи з історичними реаліями. Авторка майстерно створює похмуру, майже казкову атмосферу, занурюючи в світ опирів, відьом і древніх таємниць. Особливо сподобалася глибина головного героя — його внутрішні переживання та багатовікова мудрість відчуваються майже фізично. Єдине, що іноді уповільнює читання — це розлогі описи та філософські відступи, але якщо вам подобаються книги, які залишають післясмак і змушують задуматися, — це саме те, що варто прочитати. Тверда вісімка з десяти, особисто для мене)

Збірка «Фіолетова тінь» — це різноманіття історій про потойбічне, створених українськими авторами-класиками з різними стилями та підходами. Чорти, сутності та інші загадкові створіння стали центральними героями цієї антології, що пропонує читачеві подорож у темні куточки фантазії. Попри майстерність окремих авторів і оригінальні ідеї, книга читалася важко. Деякі історії вражають, змушують затамувати подих чи навіть усміхнутися, але інші виявилися менш цікавими та залишили відчуття певної затягнутості. Неоднорідність вражень від оповідань створює відчуття, ніби темп книги постійно змінюється — від інтриги до бажання просто перегорнути сторінку. Проте варто відзначити, що сильні сторони збірки все ж є. Це багатство інтерпретацій міфів і легенд, яскраве змалювання образів та спроби зазирнути у суть людських страхів і бажань. Крім того оформлення книги дуже гарне з кольоровими ілюстраціями. «Фіолетова тінь» — це книга, яка не стане легкою розвагою, проте знайде свого читача серед тих, хто готовий до експериментів і різнобічних емоцій. Вона не ідеальна, але заслуговує на увагу за свою сміливість і тематику.Рекомендую тим, хто готовий до викликів у читанні й не боїться зустрітись із різноманітними тінями нашої уяви. Особисто мені сподобались оповідання Наталії Кобринської «Рожа», Богдана Лепкого «Кара» інші теж нічого так були, але ці мені дуже сподобались 🔥

А ще вчора прочитала ось цю книжечку, це друга частина підліткового роману про УПА від Галини Пагутяк (перша називалася "Око світу" і з цього приводу була купа мемів щодо "мам, купи мені епічне фентезі — ми маємо епічне фентезі вдома"). 🐱 Прочитала і така "мнєх" 😕 🔥 Наскільки мені сподобалася перша книга, настільки ж не зайшла ця. 🛑 По-перше, вона ще більш по-дитячому написана. Чому так — не знаю. Але враження, що перша писалася на вік від 14 років десь, а ця вже — від 10. Напуркуа? Ніпанятна. І це відчувається навіть у оформленні — шрифт як в абетці. Ці 300 сторінок тексту зайняли десь як 120-150 сторінок дорослого трилеру. 🛑 По-друге, стало більше програмної пропаганди. Тобто, я прекрасно розумію, що так і треба, так і потрібно, і можна з ще більш молодших років пояснювати дітям, що русня — зло, завжди їм було і завжди їм буде для України, поки існує, але... Якщо у першій частині вона навіть не скидалася на пропаганду, а просто лилося органічно із текстом, то тут прям ріже око. 🛑 Ну і в цілому загальне відчуття від повісті (для роману тут замало подій та часового проміжку) — розчарування. Я б хотіла ніколи її не прочитати, а так лишити історію на тому, як вона закінчилася в першій книзі. Я дуже люблю Пагутяк, але ця книга особисто мені прям зайва стала. Треба терміново тепер "полікуватися" її іншими, дорослими, творами. #Дафа_не_радить, читайте тільки "Око світу"

Збірка різдвяних історій (2024) «Їм більше не треба було лишатись у Вифлеємі, адже тепер вони знову знали, куди прямувати. ДОДОМУ, ДОДОМУ, ДОДОМУ» Зимово, атмосферно та казково… Щороку світ готується до Дива. До народження царя-немовляти у бідній стаєнці, який своєю безмежною любовʼю врятує людство від зла та погибелі. Мабуть, ця новина не нова: з року в рік ми з нетерпінням очікуємо Різдва – світлого свята, яке дарує нам відчуття надії, радості та збирає цілу родину. Історій про різдвяні свята безліч. Від біблійних сюжетів, розповідей про примар скнари Скруджа та «викрадача Різдва» Ґрінча, до сучасних українських зимових казок. Проте нова збірка оповідань Галини Пагутяк додає щось своє у добре знайому нам з дитинства канву оповідок про Різдво. А хто з вас задумався: що могло статися з трьома короля, які відвідавши маленького Ісуса, поверталися додому? А чи памʼятаєте, що на Святу вечерю «звірі розмовляють» та теж отримують гостину з святкового столу. І ніхто при Вифлеємській зірці не має залишатися без даху над головою. І чи загадували ви бажання у цю незвичайну ніч? І чи снилися вам «віщі сни»? Бо деякі з них – здійснюються. А мужі з шаблями у козацьких шатах на Летючому кораблі можуть розшукати та повернути всіх рідних до святкового столу (обіцяють). Сьогодні, у «найтемніші часи» для нашої країни, кожна українська родина потребує хоч крихти відчуття свята, затишку та віри у щось світле. Теплої різдвяної історії, де невинне немовля знову переможе злого царя Ірода. І королі зі Сходу, як і всі наші захисники – обовʼязково повернуться ДОДОМУ✨.

Галина Пагутяк «Се твоя доля» Збірка магічних повістей (2024) «Нема такого зілля, щоб забути Лебедин, нема такої печаті, щоб перестати говорити про Лебедин» Атмосферно, готично та милозвучно… «Кривенька качечка». Доба Руїни принесла нашому народові смерть, ріки крові та суцільну розруху. Проте навіть і в ці темні часи можна віднайти крихту світла. «Рідну пір’їнку» у знищеному гнізді, що дарує надію. І саме цією надією для юного козака Михайла стане дівчина, що має дивне ім’я – Кривенька качечка. «Лебедин». Таємниці, які скроплені кров’ю, чужим горем та ціною людських життів важко приховати. І справа тут навіть не в нездоланних присягах і таємних записах у церковних книгах. У підлих людях, які готові надалі приховувати закляту істину. Проте ніщо не вічно, а кара рано чи пізно наздожене винуватців. І все це станеться коли у невеличку корчму Микола завітає незнайомий шляхтич, що шукає рідний дім. Тоді німого слугу Миколи нахлине безкрайній гнів, староста і безграмотний священик божитимуться, що немає ніякого Лебедина, а малі діти будуть покарані за гріхи батьків «перекинувши день на ніч». Галина Пагутяк знову водить магічними шляхами знайомих та вигаданих куточків Галичини. Соковита та легка, мов шовк, мова, тонка, ледь вловима, грань між історію та містифікацією, та неймовірна атмосфера оповіді назавжи закарбує у пам’яті ці чудові історії, які неможливо забути. Як і про Лебедин…

Галина Пагутяк «Слуга з Добромиля» Химерний роман-панорама (2024) «І вони вийшли, двоє слуг, один темний, другий світлий, а куди – ніхто не знає» Атмосферно, містично та захопливо… Повідають, що з союзу опиря та відьми виходять дхампіри. Дивні істоти, відмінні від роду людського, яким призначено бачити розквіт та занепад свого краю, бо живуть вони вічно. Їх покликання – це подорож, що з’єднує минуле та майбутнє. Вони бачать людські народження, життя та смерті цілих поколінь. Спорудження нових міст, піднесення монастирських обителів та плюндрування селищ. Лихо, хвороби та війни послані Всевишнім за людські гріхи, страшні діла та темні помисли. І кожен з них має свій край, де народився та прислуговує. Наш Слуга обрав чарівну місцину у Східній Галичині – містечко Добромиль, де освячена земля та монастир за декілька століть перетвориться на прихисток для душевнохворих, а монахів замінять божевільні. І в один осінній вечір, Слуга з Добромиля повідатиме свою тужливу історію. Магічний та неповторний світ створений Галиною Пагутяк знову водитиме читача давніми галицькими куточками. Тут історія тісно сплелася з вигадкою, реальні люди з химерами авторської уяви, добро стоїть на противагу злу, вади та прогрішення притулилися поряд з людськими чеснотами, а майбутнє не існує без минулого. Галицькі князі та монахи, Слуги, мерці та опирі, Купці та безголосі жителі міста, радянські військові, лікарі та божевільні стають шматочками дивовижної мозаїки історії, яка доповнена невимушеною та надзвичайно милозвучною мовою авторки. Видається, що оповідь Слуги з Добромиля немає кінця (а то він побіжно з’являється в інших книгах авторки) і її хочеться перечитувати знову і знову у пошуках щось нового. Ми мандруємо знаними нам куточками з невичерпними джерелами історії. Також тут згадуватиметься знайомий нам Ян Щасний Гербут («Маґнат»). І опирі тут не криваві монстри, на відмінну від Слуг комуністичного «Раю»(мене досі жахає слово – «Саліна»). Роман «Слуга з Добромиля» — це бездонна історична панорама з химерним світом у яку віриш з першого рядка. Неймовірна оповідь, яка через десяток років не втрачає барв.