Він уже не пам’ятає, як почалися проблеми. Можливо, зі скреготу ключа, що ним замикав двері батько, а він боявся навіть думати, що відбувається. А може, з метушливості стривоженої мами. Чи з усвідомлення того, що він самотній серед найближчих людей, яким не до нього. А тут ще оті кляті переїзди з одного містечка в інше й глузлива жорстокість однокласників. Дитинство, юність і вже дорослі його дні — суцільна каламуть.
Коли приходить Ві
Автор
Марта Гулей-Заглинська
Опис
Враження читачів
👤👤👤Ця повість-трилер розповідає про молодого чоловіка, який має певні провали в пам'яті. Життя героя видалося дуже складним, спочатку він зіткнувся із домашнім насильством, а потім неодноразово ставав жертвою шкільного булінгу. Вічнопрацююча мама, часті переїзди, постійний страх, - важко навіть уявити, як це все пережив хлопець. Та й чи пережив би, якби не Ві. Людина, яка ще з дитинства підтримувала, допомагала, розуміла з півслова, просто була поруч у найкритичніші моменти життя...
👥👥👥 Проте час минув і все частіше з глибин пам'яті виринають спогади, разом з якими приходить розуміння, що дружба із Ві давно пережила себе і навіть перейшла у токсичні стосунки...
🗣🗣🗣 Я почала читати книгу і вже просто не змогла відірватися, настільки вона тримала в напрузі. Деякі події були досить передбачувані, а от деякі - просто шокуючі. Не зважаючи на все, головному герою хочеться співчувати, його хочеться підтримати, вислухати або хоча б обійняти. Дуже доречною і потрібною виявилася і післямова, написана психологом Крістіною Корж. Саме вона відповіла на ті питання, які виникли уже після прочитання книги. Чи потрібна в Україні подібна література? Однозначно, навіть критично потрібна. І в першу чергу для батьків.
👥👥👥 Проте час минув і все частіше з глибин пам'яті виринають спогади, разом з якими приходить розуміння, що дружба із Ві давно пережила себе і навіть перейшла у токсичні стосунки...
🗣🗣🗣 Я почала читати книгу і вже просто не змогла відірватися, настільки вона тримала в напрузі. Деякі події були досить передбачувані, а от деякі - просто шокуючі. Не зважаючи на все, головному герою хочеться співчувати, його хочеться підтримати, вислухати або хоча б обійняти. Дуже доречною і потрібною виявилася і післямова, написана психологом Крістіною Корж. Саме вона відповіла на ті питання, які виникли уже після прочитання книги. Чи потрібна в Україні подібна література? Однозначно, навіть критично потрібна. І в першу чергу для батьків.