👬 Ця книга про підлітків і для підлітків, а ще вона для їхніх батьків, адже вони теж колись були юні... Прочитавши її, батьки і діти можливо хоча б трішки зрозуміють одне одного.
💏 Юність - це саме той час, коли здається, що перед тобою відкриті усі шляхи, море - по коліна, за плечима - крила, поруч - вірний друг, і вам усе під силу! А ще це час, коли всі експериментують, роблять різні дурниці, закохуються в найпопулярнішого/у хлопця/дівчину, навіть не задумуючись про наслідки. Часто саме цього і не пам'ятають батьки, а може вдають, що не пам'ятають... А можливо вони назавжди хотіли б забути певні події своєї молодості?
🙆🙌🙍 Це звичайна історія про звичайну дівчинку підлітка Мію та її найкращого друга Таріка, які відправляються автостопом на рок-фестиваль. Їх чекає багато пригод, нові друзі, а ще відкриття тих "простих істин", без яких неможливе дорослішання.
📍 "Лажанути - це не відмовитися від сексу, не наїсти складочки на животі, не спалитись у власній брехні. Лажанути - це завдати болю близькій людині".
💓 Чим мені подобається стиль письма Марти Гулей, так це тим, що вона уміє "тримати" читача протягом усього тексту. Начебто простий сюжет, уже все зрозуміло, але... але книгу просто неможливо відкласти, доки не перегорнеш останню сторінку. Принаймні мені не вдалося, хоча у мене справи, недоварений обід і повна хата дітей...
Анонім
Я не фанат таких історій 🫣 поки що, наше життя страшніше... але мені сподобалися ці оповідання...
"Очі з чорного дзеркала" це сім страшних історій від семи українських письменниць! Тут є Оповідання про страхи, зраду, помилки, темну магію...
Мені чимось нагадала ця збірка серіал "Чи боїшся ти темряви?" (Пам’ятаю, я в дитинстві дивилася його і мені було досить моторошно😅). Підлітки, які розказують моторошні історії... взагалі то ідея класна! Мені сподобалася!
Кожна оповідка цікава по своєму, але я відмічу лиш ті що реально сподобалися до дрижаків по тілі...
Віталіна Макарик "Іноді вони повертаються" це було ввав! Я напевно відчувала всі емоції тих учнів, які побачили свою однокласницю 😰 бррр...
Єлізавета Максименко "Пітьма". Карпати. Двоє закоханих. Романтика. Та вони вибрали не ту локацію... (ну як тепер в гори їхати? 😅 ааа?) Мені було страшно! Було шкода закоханих. Я співчувала їм... Моторошна атмосфера! Ніч. Ліс. Щось... ух!
Анонім
👤👤👤Ця повість-трилер розповідає про молодого чоловіка, який має певні провали в пам'яті. Життя героя видалося дуже складним, спочатку він зіткнувся із домашнім насильством, а потім неодноразово ставав жертвою шкільного булінгу. Вічнопрацююча мама, часті переїзди, постійний страх, - важко навіть уявити, як це все пережив хлопець. Та й чи пережив би, якби не Ві. Людина, яка ще з дитинства підтримувала, допомагала, розуміла з півслова, просто була поруч у найкритичніші моменти життя...
👥👥👥 Проте час минув і все частіше з глибин пам'яті виринають спогади, разом з якими приходить розуміння, що дружба із Ві давно пережила себе і навіть перейшла у токсичні стосунки...
🗣🗣🗣 Я почала читати книгу і вже просто не змогла відірватися, настільки вона тримала в напрузі. Деякі події були досить передбачувані, а от деякі - просто шокуючі. Не зважаючи на все, головному герою хочеться співчувати, його хочеться підтримати, вислухати або хоча б обійняти. Дуже доречною і потрібною виявилася і післямова, написана психологом Крістіною Корж. Саме вона відповіла на ті питання, які виникли уже після прочитання книги. Чи потрібна в Україні подібна література? Однозначно, навіть критично потрібна. І в першу чергу для батьків.
Анонім
