Леся Українка, почавши із традиційного народницького письма, творила майстерну психологічно напружену модерністську прозу, цікаву розкриттям переживань людини (найчастіше — жінки) в буденних і в неординарних ситуаціях.

У цьому томику — найкраща її белетристика.