Ох... Таке красиве та естетично привабливе оформлення книги. Саме це не дозволяє поставити нижче "5". Після "Покинь, якщо кохаєш" дала ще один щанс (хоч хто я така?) авторці. Типу, інший жанр і тд. Але здаюся. Не моє. Все передбачувано тут. Жодного(!) приємного та виразного персонажу. От тупо до кожного були якісь питання. Якесь відчуття занурення в шось брудне. Сама манера письма якась банальна та примітивна. Чисто сюжет американського посередницького кіно. НЕ хочу образити шанувальників творчості авторки. Чисто суб'єктивна думка)

Шедевр! А як інакше? Актуальна книга на всі часи. Цей твір - просто насолода в літературному світі. Терміново читати всім всім всім- думати, аналізувати і робити висновки.

І важко йде і відірватись не можна.
Якась книга протиріч для мене.
Про чоловіка, який себе шукав так сильно, що аж кожні 50-100 сторінок потрапляв під бульдозер обставин... І нам, наївним читачам, цей кожен раз здається останнім. І коли вже: «ну всьо понятно, астанавитє», зігзаг сюжету б,є під дих. І місцями ти маєш сумніви, що у автора є довідка з психдиспансеру. Хоча всю дорогу ненавʼязливо проблискує фрейдизм. А всюди, де він проблискує - одночасно і дуже складно і дуже легко. І тебе швиряє тими сторінками від «та все зрозуміло» до «та шо ж таке коїться?»
Якщо витримати все, що мозок відмовиться сприймати, як норму, є шанс відчути мораль та "узрєть"суть, так сказать, і поставити цей твір на полицю: «10 улюблених книг». Ну, або 100.
Дізнавшись, що є фільм 1968 року по цій книжці, я не уявляла, як вони його зняли, але подивившись зрозуміла, що сильно ніхто не заморочувався і з сюжету може є 1% і то не точно.
Короче - не дивіться! читайте!