Виродок. Книга 1

Якщо вам треба емоційні атракціони - вам сюди.
«Виродок» прокатить вас в тунель сліз, тир скла, завертить в ромашці несправедливості та болю. Все, що я люблю і ненавиджу одночасно. Тому ставлю книзі пʼятірку з жирним плюсом, а далі інформація для тих, кому мало слова «скло» і він/вона/вони не кричить: «Продано!».

Письменник за трагічних обставин потрапляє у свою ж власну книгу, в якій його чекає неабияка підстава від себе самого ж у вигляді повністю відбитого та непередбачуваного друга дитинства. Головний герой намагається керуватися придуманим ним же сюжетом, але ефект метелика змінює все. Тож викручуватися прийдеться тут і зараз. До сюжету додається гарячий парубок на мотоциклі, у якого точно є секрети і сам він не теж щоб був стабільний.

Хтось скаже, що книга набита тригерами і ред флегами, а я скажу: те що треба і приємно похрустіти.

Омагад! Ну от чого у нас в книжковому комʼюніті піарять відверто слабкі книги, а про Шедевр (саме з великої літери), щойно мною прочитаний, всі мовчать?

Чого ви мовчите?)))) Ця історія заслуговує на набагато більшу увагу, аніж вона має. Так, стиль письма у авторки дещо специфічний, та швидко звикаєш і втягуєшся у сюжет. Майже кожна сторінка пронизана напругою та емоційними гойдалками.

Це все ж не дарк романс, бо токсичні стосунки відверто засуджуються. Головний герой адекватний: визнає, що це все не ок і бореться в намаганні захистити себе.

Кажуть, що історія по вайбу схожа на дилогію про Аделіну. На мою думку, ні, не схожа. Як мінімум тому, що насилля засуджується, а не романтизується.

Це мій другий досвід прочитання квір-літератури і мені сподобалось, як гармонійно такі романтичні лінії вплетені у сюжет.

Хто сумнівається — моя щира рекомендація: беріть і читайте 🤩 Та обовʼязково зважте на вказані тригери на початку книги. Це важливо.

Книга розповідає про Еріка Бюргера, автора книги у яку він вмістив усю біль свого життя. Після нападу свого колишнього він, якимось чином, потрапляє у книгу та стає другорядним героєм Джоном Вінсом. Так як Ерік знає весь сюжет він хоче його змінити, зоб не сталася та трагічна кінцівка його твору, але не тут то було.

На заваді йому стає головний герой — Волтер Джекс, якого так кохав Джон. Цей персонаж просто суцільний 🚩. Чим більше ти читаєш, тим більше ти його ненавидиш. Волтер хоче, щоб Джон був тільки його (не дивлячись, що цього не хоче Ерік) і навіть при згадуванні когось іншого закочує сцену з криками та дракою. Маніпулює тим, що за непослух він нашкодить його близьким. «Каратиму тебе доти, доки ти не почнеш поводитися відповідно моїх вимог». І якби Ерік не хотів змінити сюжет та просто припини спілкування з Джексом, щоб жити спокійне життя, Волтер цього не дозволяє. Хоча в деяких моментах він і поводить себе як чудовий хлопець, але його вистачає буквально на хвилину. Після цього він знову стає тим жорстоким виродком, який псує життя Джона. Повинен ж бути мотив такої не здорової привʼязаності. І він знаходиться майже наприкінці книги. Хоча цей мотив має трагічні ноти, які травмують Волтера, але не можна ж в цьому прямо звинувачувати Джона (тим паче він був дитиною) і так безжально з ним поводитись.

Добре, що серед усього цього жаху, яке трапляється з Еріком (а там не мало і ще й такого🫣) зʼявляється ще один головний герой — Грей Шоу, який ну просто суцільна протилежність Волтера. Він дбав та оберігав Джона і в ці моменти можна було спокійно видихнути. Після його появи читати стало трошки легше, а той момент коли Волтер отримує по заслугах за свій вчинок від Грея🔥.

У порівнянні з Аделіною в цьому творі відносини між Волтером і Джоном не романтизуються, тому не можна назвати це дарк романом. В цілому книга мені сподобалась хоч я і очікувала трохи більшого. Таких гойдалок вистачить на довго, а попереду ще три книги😅. Цікаво буде спостерігати як все буде розвиватись після останніх подій та як автор зможе повернутись в своє життя.