Не зовсім зрозуміло чи почав мені більше подобатись Деймон після всього, що дізнаєшся в цій книзі, але те, що це моя найулюбленіша частина з 3 які перекладені це однозначно. Ще від самого початку (першої частини) було зрозуміло, що наслідком його поведінки є не найкраще минуле. І нарешті саме в цій частині можна дізнатись скільки всього він пережив. Хоч це все його і не виправдовує, але дає зрозуміти якими сильно травматичними були ці ситуації, що він задля того, щоб не відчувати свого болю, почав його завдавати іншим.

Як на мене, книга, особливо в другій половині, дуже динамічна на сюжет. Просто читаючи ти поринаєш в історію і не можеш відірватись. А сцени де вони тонули, і він просто молив Бога, навіть не за себе, а за Вілла і Вінтер, щоб вони могли врятуватись. Як він за них переживав. Та сцена де Торренса всі прийшли рятувати💔. Від розуміння, що за все те, що Деймон накоїв, всі не залишили його в біді, що все-таки є надія на те, що його пробачать і почнуть знову спілкуватись, стало так тепло на душі.

У відносинах між Деймонов і Вінтер я звичайно трошки не розуміла те, чому вона так на нього ображалась через свою особливість. По сюжет мені здалось, що сталась якась ситуація через яку він її навмисне скинув і вона втратила зір. Але виявилось, що він її хотів захистити і все вийшло випадково. Він звичайно до цього причетний, але не можна стверджувати, що це прям його вина. Проте, як вони себе відчували, одне поряд з один, вони просто один одного доповнюють, і кожен віддає іншому ту частинку якої не вистачає у кожного. Те як він показує їй, як виглядає певний колір, чи як він почуває себе біля неї, навіть дозволяючи те, що не дозволяв нікому. Сцена де вона все ж таки розуміє хто він є насправді, а він просить її не відпускати його, крає серце. Він хотів бути з нею, хотів все розповісти, щоб вона знала, він хотів, щоб його кохали. Проте не все б було так легко. Але не зважаючи на всі труднощі для них двох, все закінчилось на їхню користь❤️‍🔥

Окремо ще сподобалась хімія та взаєморозуміння з Віллом. Як в деяких моментах Деймону його не вистачало, особливо в кінці книги 💔🥺 І тоді коли він розумів, що він потрібен Віллу, але через свою зневіру в собі він відштовхував Торренса і в ці моменти так було шкода його, вже не можу дочекатись частину про нього❤️‍🔥 Ну а сцени 18+ за участі цих двох то це взагалі🔥 (розділи 9 та 29 вам привіт). Про ці розділи не можна нічого сказати, їх просто потрібно прочитати🥵

Тому в мене ця книга однозначно отримує 10 зірочок з 10. Надіюсь наступна частина буде ще більш крутою🥰

Не дивлячись на те, що це моя улюблена серія, багато я не зможу сказати. Дуже було цікаво читати події з Блекчарчу, як там опинились головні герої та що там взагалі відбувається (хоча завдяки тік току я собі заспойлерила те, як там опинився Вілл😒). Дуже дивні відчуття від історій звідти, адже коли ти читаєш і розумієш, що вони не зрозуміло де, ні втекти, ні покликати на допомогу, нічого, вони там просто існують. Іноді навіть мурашки по шкірі від цього🫣

Що до історій з минулого їх наче і було комфортно читати завдяки Віллу, який боровся за своє кохання, а з іншого боку коли починались історії Еморі та Скотта це було просто жахливо, в подробиці цього не будемо вдаватись, але це звичайно ж що не нормально🤨, мені кожен раз так і хотілось, і я на це надіялась, що Еморі скаже Віллу, але на жаль цього не сталося😔. Здається всі б її проблеми закінчились, якби вона просто про це сказала, але тоді і сюжету звичайно не було б🤷🏼‍♀️.

В загальному книга дуже сподобалась, трошки задовго її читала, але вона і найбільша ж😅. Прочитала ще епілог про який говориться у книзі на сайті авторки і так як я не знаю англійську то з перекладачем було трошки тяжко, але цікаво, адже події в ньому розвиваються аж через 10 років🤔. Буду тепер ще з нетерпінням чекати Ніч вогню, щоб вже остаточно попрощатись із Вершниками та Тандер Бей🥺

«Виродок. Провина» Світлана Світельська
Кондор, 202, 352 стор.
★★★★★

Ну що можу сказати, друга частина мені подобається значно більше. Це перша книга, яка викликала в мене такі емоції і довела мене до сліз🥺

В цій книзі життя Еріка в тілі Джона продовжується, але вже в більшій присутності Грея Шоу. В кінці першої книги він мені дуже подобався як особистість, а от вже в другій починаєш розуміти, що в нього секретів не мало. В середині книги починають розповідати його історію з минулого разом з Ноа. Я знала, що його історія закінчується трагічно, але ж не знала як саме. Коли читала останні абзаци їхньою історії на мене нахлинули бурхливі емоції, як же це було сумно, я думала там буде інший розвиток подій, але вже як є😢.

Після цієї історії багато чого розкривається про Грея і його “улюблену” сімʼю, та ще й такого, що в голові не вкладається, хоча це на пряму не говориться, але це моє припущення і я думаю воно буде правдиве. І якщо так то це робить Грея не дуже позитивним персонажем, хоча хто знає, попереду ще 2 книги.

Що до самого Джона. Радує душу, що в нього по трошки все налагоджується, а все через те, що Волтера не має поряд. І хоч він має повернутись, але це не зараз. Джон гарно проводить час з Греєм, хоч в нього не виходить його розвести на близькість😂 вони разом виглядають щасливо, але дуже цікаво подивитись на їхні відносини після того, як Джон дізнається всю правду про Шоу, а там її не мало, повірте, я багато про що ще не написала😒.

Про Волтера сказати щось важко, добре що він далеко і пробує вилікуватись, надіюсь в нього це вийде, але судячи по останнім рядкам книги можна навіяти багато різних думок, які вже розкриються в інших частина. Дуже цікава ще ситуація з його сном, яка ще й якимось чином торкнулася і Джона, але про це не розкажу🤫

Тому з нетерпінням чекаю 3 частину, вона називається Одержимість, дуже цікаво, вже будуються якість теорії на рахунок цієї книги, адже в останній главі 2 книги Волтер з психологом це обговорює тому думок багато, а всі теорії вже спростуються в подальших частинах🤗

Перша частина закінчилась коли на мою думку все тільки почало розвиватись. І я не могла дочекатись коли ж буде друга. А друга закінчилась на самому цікавому і тепер треба чекати третьої, а це буде не скоро так як ця тільки вийшла😢

Друга частина мені однозначно більше до вподоби. Цікаво спостерігати за взаємодіями між друзями. Як вони тренуються зі своїми силами і як кожна вона розкривається в кожного по різному. Цікаві описи їх групових занять, де розповідається, як кожний вид вміє впливати і як це проявляється, особливо коли вони разом хочуть створити, якусь спільну картинку. І ще більш цікаво було, як з цим всім справляється Кай, ще й після тих подій, які були в кінці першої книги.

Нарешті можна було спостерігати за розвитком почуттів між головним персонажем і дискретом. Їхня як би мовити привʼязаність один до одного, дає поштовх до чогось більшого. Те, як дискрет визнає, що має синдром рятувальника, а емпат натомість намагається прийняти його допомогу, показує, що вони не ідеальні, але борються із цим. І вже хочеться трошки більшої їх хімії. Хоча ні один, ні другий ще не визнав її, але тут все дуже очевидно ж, особливо після деяких сцен😏

Після кінцівки залишається дуже багато питань. Але вони всі будуть відкриті лише у третій книзі. З нетерпінням буду на неї чекати.

Напевно багато про неї не скажу. Купувала її як любовний квірний роман, але не все так просто. Ця книга більше про самопізнання і прийняття себе. В ній доволі цікаве, як на мене, написання, вона мені була схожа на щоденник. Кожен попередній розділ дуже уривчасто закінчувався і відразу починався новий, з нових подій. Це доволі цікаво, але в деяких місцях не вистачало через це інформації.

Антон, головний герой, про якого ми читаємо цілу книгу, в деяких моментах дуже сильно підбішував, його вчинки, його слова, його образи, вони були доволі дивними місцями і не зрозумілими. Думаєш, що якщо б він їх не зробив чи не сказав, то все в принципі було б чудово. Наче і шкода його було, але в більшості він сам створював якісь ситуації через які страждав.

Кінцівка для мене була максимально дивна. Тільки наче в Антона з партнером почало все складатись, як зʼявився привіт з минулого і все пішло шкереберть і на цьому закінчилось. З ким він залишився і що до чого так і не стало до кінця ясно. Мені не вистачає ще хоча б одної глави.

Не зважаючи на це все книга мені сподобалась. Вона дуже легка в прочитані і доволі цікава. Хотілось чим скоріше дізнатись як все закінчиться