Світлана Світельська

Омагад! Ну от чого у нас в книжковому комʼюніті піарять відверто слабкі книги, а про Шедевр (саме з великої літери), щойно мною прочитаний, всі мовчать?

Чого ви мовчите?)))) Ця історія заслуговує на набагато більшу увагу, аніж вона має. Так, стиль письма у авторки дещо специфічний, та швидко звикаєш і втягуєшся у сюжет. Майже кожна сторінка пронизана напругою та емоційними гойдалками.

Це все ж не дарк романс, бо токсичні стосунки відверто засуджуються. Головний герой адекватний: визнає, що це все не ок і бореться в намаганні захистити себе.

Кажуть, що історія по вайбу схожа на дилогію про Аделіну. На мою думку, ні, не схожа. Як мінімум тому, що насилля засуджується, а не романтизується.

Це мій другий досвід прочитання квір-літератури і мені сподобалось, як гармонійно такі романтичні лінії вплетені у сюжет.

Хто сумнівається — моя щира рекомендація: беріть і читайте 🤩 Та обовʼязково зважте на вказані тригери на початку книги. Це важливо.

Тут всі персонажі неоднозначні, насправді. Більше розкрились мотиви Грея. Я не виправдовую вчинків жодного з персонажів, проте стає більш зрозуміло, чому вони поводяться саме так, як поводяться.

Ця частина більше скляна і менш тригерна.

«Виродок. Провина» Світлана Світельська
Кондор, 202, 352 стор.
★★★★★

Ну що можу сказати, друга частина мені подобається значно більше. Це перша книга, яка викликала в мене такі емоції і довела мене до сліз🥺

В цій книзі життя Еріка в тілі Джона продовжується, але вже в більшій присутності Грея Шоу. В кінці першої книги він мені дуже подобався як особистість, а от вже в другій починаєш розуміти, що в нього секретів не мало. В середині книги починають розповідати його історію з минулого разом з Ноа. Я знала, що його історія закінчується трагічно, але ж не знала як саме. Коли читала останні абзаци їхньою історії на мене нахлинули бурхливі емоції, як же це було сумно, я думала там буде інший розвиток подій, але вже як є😢.

Після цієї історії багато чого розкривається про Грея і його “улюблену” сімʼю, та ще й такого, що в голові не вкладається, хоча це на пряму не говориться, але це моє припущення і я думаю воно буде правдиве. І якщо так то це робить Грея не дуже позитивним персонажем, хоча хто знає, попереду ще 2 книги.

Що до самого Джона. Радує душу, що в нього по трошки все налагоджується, а все через те, що Волтера не має поряд. І хоч він має повернутись, але це не зараз. Джон гарно проводить час з Греєм, хоч в нього не виходить його розвести на близькість😂 вони разом виглядають щасливо, але дуже цікаво подивитись на їхні відносини після того, як Джон дізнається всю правду про Шоу, а там її не мало, повірте, я багато про що ще не написала😒.

Про Волтера сказати щось важко, добре що він далеко і пробує вилікуватись, надіюсь в нього це вийде, але судячи по останнім рядкам книги можна навіяти багато різних думок, які вже розкриються в інших частина. Дуже цікава ще ситуація з його сном, яка ще й якимось чином торкнулася і Джона, але про це не розкажу🤫

Тому з нетерпінням чекаю 3 частину, вона називається Одержимість, дуже цікаво, вже будуються якість теорії на рахунок цієї книги, адже в останній главі 2 книги Волтер з психологом це обговорює тому думок багато, а всі теорії вже спростуються в подальших частинах🤗

Книга розповідає про Еріка Бюргера, автора книги у яку він вмістив усю біль свого життя. Після нападу свого колишнього він, якимось чином, потрапляє у книгу та стає другорядним героєм Джоном Вінсом. Так як Ерік знає весь сюжет він хоче його змінити, зоб не сталася та трагічна кінцівка його твору, але не тут то було.

На заваді йому стає головний герой — Волтер Джекс, якого так кохав Джон. Цей персонаж просто суцільний 🚩. Чим більше ти читаєш, тим більше ти його ненавидиш. Волтер хоче, щоб Джон був тільки його (не дивлячись, що цього не хоче Ерік) і навіть при згадуванні когось іншого закочує сцену з криками та дракою. Маніпулює тим, що за непослух він нашкодить його близьким. «Каратиму тебе доти, доки ти не почнеш поводитися відповідно моїх вимог». І якби Ерік не хотів змінити сюжет та просто припини спілкування з Джексом, щоб жити спокійне життя, Волтер цього не дозволяє. Хоча в деяких моментах він і поводить себе як чудовий хлопець, але його вистачає буквально на хвилину. Після цього він знову стає тим жорстоким виродком, який псує життя Джона. Повинен ж бути мотив такої не здорової привʼязаності. І він знаходиться майже наприкінці книги. Хоча цей мотив має трагічні ноти, які травмують Волтера, але не можна ж в цьому прямо звинувачувати Джона (тим паче він був дитиною) і так безжально з ним поводитись.

Добре, що серед усього цього жаху, яке трапляється з Еріком (а там не мало і ще й такого🫣) зʼявляється ще один головний герой — Грей Шоу, який ну просто суцільна протилежність Волтера. Він дбав та оберігав Джона і в ці моменти можна було спокійно видихнути. Після його появи читати стало трошки легше, а той момент коли Волтер отримує по заслугах за свій вчинок від Грея🔥.

У порівнянні з Аделіною в цьому творі відносини між Волтером і Джоном не романтизуються, тому не можна назвати це дарк романом. В цілому книга мені сподобалась хоч я і очікувала трохи більшого. Таких гойдалок вистачить на довго, а попереду ще три книги😅. Цікаво буде спостерігати як все буде розвиватись після останніх подій та як автор зможе повернутись в своє життя.

Першою книгою січня я взяла продовження «Виродка». Це був чудовий початок читацького року. Якщо в першій частині скло було вперемішку з сарказмом, то в другій книзі скло приправлене ще й голками. Я буквально сиділа зарьована і не могла продовжити читати, відкладала книгу та знову за неї бралась. Знову плакала. А мене розвести на сльози зараз дуже важко.

З продовженням у мене змінилась думка про персонажів. Адже вони і самі показали більше себе, розкрили секрети і глибинне я. Джон став мені трошки менше подобатись через своє ставлення до Грея, Грей наче повинен був розлютити, але мені його дуже шкода, а Волтер з садиста став для мене розгубленим істеричним дитям, яке не знає, що робити зі своїм життям.

Хочу зазначити, що у Світлани дуже гарна побудова тексту, вчасні і доречні речення та подача інформації. Мені це ще в першій частині сподобалося. Поки з українських авторів квірліту обидві книги Світельської стоять для мене в топі. Дуже чекаю наступні книги циклу і ще одну історію Світлани.

Якщо вам треба емоційні атракціони - вам сюди.
«Виродок» прокатить вас в тунель сліз, тир скла, завертить в ромашці несправедливості та болю. Все, що я люблю і ненавиджу одночасно. Тому ставлю книзі пʼятірку з жирним плюсом, а далі інформація для тих, кому мало слова «скло» і він/вона/вони не кричить: «Продано!».

Письменник за трагічних обставин потрапляє у свою ж власну книгу, в якій його чекає неабияка підстава від себе самого ж у вигляді повністю відбитого та непередбачуваного друга дитинства. Головний герой намагається керуватися придуманим ним же сюжетом, але ефект метелика змінює все. Тож викручуватися прийдеться тут і зараз. До сюжету додається гарячий парубок на мотоциклі, у якого точно є секрети і сам він не теж щоб був стабільний.

Хтось скаже, що книга набита тригерами і ред флегами, а я скажу: те що треба і приємно похрустіти.