🍵 всі все знають про "Бріджертонів", що ще можна сказати?
🪶 а я все ж скажу. скажу, що з усіх чотирьох прочитаних книг саме історія про "сіру мишку" Пенелопу зачепила мене найбільше. і це, до речі, стало неочікуваним відкриттям, адже її сезон у серіалі мені сподобався найменше. проте на сторінках сюжет має зовсім інший настрій. якщо в серіалі Колін переважно "ні риба, ні м’ясо" [камон, погодьтеся, він справді ніякий в екранізації], то в книзі його внутрішні переживання чіткіші, власне, в книзі і Пенелопа, і Колін прагнуть більшого. він — писати, знайти справу життя, не бути лише "одним із Бріджертонів". вона — втекти від статусу "старої діви, що нікого не цікавить" і бути почутою. але якщо Колін лише шукає, то Пенелопа вже знайшла. її творіння — скандальна газета леді Віслдаун — дає їй свободу.
🔑 мабуть тому мене і зачепила саме ця книга, адже вона не лише про романтику, а й про самореалізацію, пошук себе, страх бути недостатньо хорошим. для Пенелопи її газета – не просто розвага, а спосіб залишити слід у світі, який не дає жінкам іншого вибору, окрім як вдало вийти заміж [або не вийти і це теж близько до трагедії]. для регентської Англії успішна жінка = вдало одружена жінка. все. жодних варіантів. але Пенелопа цей стереотип зламала, хай навіть і таємно. вона не чекала, поки її життя почнеться після весілля, а просто взяла його у свої руки - писала, заробляла, мала вплив. у світі, де її голос мав би зливатися з тисячами інших "міс Пенелоп", вона створила щось своє.
☕️ так, це все ще казкова атмосфера Бріджертонів, де завжди перемагає кохання, але серед ошатних суконь і блиску бальних зал є дуже реальні емоції: заздрість, амбіції, страх змін, прагнення більшого. саме тому ця частина для мене стала найцікавішою з усієї серії.
👑 а ось чого мені дуже не вистачало – так це королеви та її протистояння з леді Віслдаун. це саме той випадок, коли кажуть: якби чогось не існувало, це варто було б вигадати. тож творці серіалу вигадали нереально крутого персонажа, якого не менш нереально круто втілила Голда Рошевель. її харизма, гострий розум і постійне бажання розкрити Віслдаун додавали історії інтриги та драйву, чого в книзі, на жаль, немає, плак.
🎼 та й можна скільки завгодно казати про те, наскільки відрізняється книга від серіалу, а серіал від книги, але факт залишається фактом: попри те, що серіал для мене в цьому двобої виграє завдяки більш повному розкриттю всіх персонажів, четверта книга показала головних героїв трохи глибшими, аніж вони постали на екрані.
📚 як резюме: для мене ця книга була про те, що самореалізація важлива не менше за кохання, і що партнер має не тільки захоплюватися тобою, а й розуміти, підтримувати, зростати разом із тобою. тож якщо серед усього циклу обирати найбільш "живу" і багатошарову історію, то для мене це саме "Роман із містером Бріджертоном" 🖋
Хочу відразу сказати, що саме ця четверта книга прочиталася найшвидше та найлегше. Це як макарунси: можна сісти і їсти, їсти, доки не закінчаться) Не те, щоб я їла, але думаю, що змогла би)) Але з книгою - точно так: читаєш, доки не прогорнеш останньої сторінки.
Про що? Про стосунки між Пенелопою та Коліном Бріджертоном, про пошуки невловимої місис Віслдаун, про інтриги та розслідування. І вам, читаючи, нудно не буде, на відміну від вищого світу Лондона у той сезон. Так вони нудилися, що аж придумували собі різні дивні розваги.
Отже, Колін нарешті повернувся зі своїх подорожей додому, де мама і усі старші члени родини наполегливо радять йому придивитися до дівчат і знайти кохання. А Колін шукає не кохання, а сенс свого життя, не знаючи ще, що інколи це дуже навіть пов'язано.
"У подорожі є дві найприємніші частини, — пояснив він, промокаючи губи чистою серветкою, — це від’їзд і повернення додому. До того ж я занадто сумував би за сім’єю, якби довелося поїхати на невизначений термін."
То ж, повернувся і якось зрозумів, що подруга сестри, яку знає вже понад десятиліття вже не схожа на перестиглий цитрус і фонтанує цікавими розмовами, хоча не з усіма. Але, чи з'явиться причина, щоб Пенелопа розкрила свій розум і перед іншими? Авжеж. Доки у світі є гострі на язичок старі леді, що мають бездоганний смак на людей, усе можливо.
