Навіяні. Міжсезоння

Ця історія відбувається в Києві. Але головні герої не звичайні люди, це справжні магічні істоти. В книзі є трохи дір, велика кількість імен трохи плутає, а іноді герої здаються трохи картонними, їх хочеться струснути, додати діям експресії, якогось вогню. Але, між тим, історія досить цікава. Переплетіння сучасного світу і міфічного дуже вдале. Трохи таємниць, трохи романтичних натяків, велика порція підліткового максималізму. Читається легко, на одному диханні, шрифт відмінний. Я б рекомендувала цю книгу підліткам. Тут добре прослідковується лінія підліткового неприйняття себе, непокірності і наслідків своїх імпульсивних дій. Легка, ненав’язлива історія яка все-таки чіпляє за живе. Однозначно чекатиму другу частину на яку навіть не натякає, кричить про неї, останній розділ😁

Я дуже чекала виходу книги, оскільки міфічні істоти/персонажі моя слабкість. І мені було цікаво, як буде виглядати існування їх у сучасному світі, більш того у моєму місті.
До цього я майже не читала книг, на сторінках яких постійно згадуються куточки і вулиці Києва. Вийшов гарний бонус - задоволення під час читання. Все яскравіше і ясніше, не просто уява, а майже відчуття присутності і участі в подіях.
Вовкулаки, двоєдушники, відьми, біси
(а ще я відкрила для себе існування Місячника. Це було дуже неочікувано і цікаво), пристосовані до звичайного життя. Мають роботи, вчаться та планують майбутнє, використовуючи всі сучасні технології, паралельно злітаються на шабаші та готуються до обрядів і свят. Здавалось би, що тема не нова в літературі світу, але саме українське сприймається тепло і близько, бо рідне.
Книга насичена персонажами, що насправді круто, але я періодично підвисала згадуючи хто є хто. Звісно я завела собі декілька улюбленців (Іва взагалі ван лав), проте не обійшлося і без персонажів, які дратували.
Кінцівка мене буквально приголомшила. Чого-чого, а такий твіст я і близько не очікувала. Тож вже хочу продовження, мені треба пояснення того, що відбулося.

Я так хотіла цю книгу, бачила її неймовірне оформлення, малюнки в самій книзі, анотація сподобалась і зацікавила, а по факту я ледве її дочитала😭 Я завжди дуже засмучуюсь, коли книга яка повинна була мені сподобатись, розчаровує мене.

Текст. Коли я читала, здавалось що я пробираюсь крізь хащі лісу і ніяк не побачу просвіту. Мені так важко було читати. Хотілось, щоб речення лились, як струмочок, швидко та легко, а виходило дуже важко і зі скрипом. Для мене дуже важливо щоб в художній книзі оповідь велась гарно та зрозуміло. Не знаю як ще пояснити, але здавалось що над текстом не було зроблено належної роботи по його оформленню та художньої стилістики.

Сама історія вийшла зовсім не така як я очікувала. Було намішано багато чого і я все чекала коли стане цікаво, але ніяк. Ярини мені було замало. Я хотіла головною героїнею бачити Лісову Матір, хотіла якихось неочікуваних поворотів, чогось більшого ніж просто протистояння вовків і їх мутки. А кінцівка взагалі для мене була дуже не зрозуміла і не обґрунтована. Іванна як персонаж мені не сподобалась. Її поведінка і дії уособлювали усе те, чого я не люблю. Затравка на квір відносини між нею та Любою також не дійшла до кондиції.

Київ я обожнюю і дійсно ведусь на книги, в яких події відбуваються в цьому місті. Ця книга це міське фентезі і згадки Київських місць було приємно читати і для мене вони гарно візуалізувались. Сюди гарно вплелись технології і те, що кожна істота, будь то мавка, вовкулака чи відьма повинні щось вносити у суспільство, не тільки брати, а і давати. Але загалом для мене було більше мінусів, ніж плюсів.