Месія Дюни

Може ця книга й повільна, але точно не позбавлена неочікуваностей.
Якщо на початку переважають діалоги між персонажами, то наприкінці – діалоги й монологи всередині кожного персонажа. І як результат - доленосні рішення.

Ця книга схожа на місток, який варто обережно і вдумливо перейти, щоб дістатися до майбутніх подій і пригод з досвідом і розумінням ситуації. І, здається, це саме та частина, яка дуже ґрунтовно пояснює психологію й мотивацію персонажів книги, глибше розкриває протиріччя й нюанси історії та сутність Дюни.

Як же добре було повернутися в цей світ. Такий не схожий на жоден інший, так масштабно й детально продуманий автором, так докладно прописаний.

Готова до наступної мандрівки на планету Арракіс

Друга книга циклу яка,12 років потому, продовжує розкривати секрети Дюни і народів,котрі борються за владу. В цій книзі йтиме мова,в більшій мірі, про Полаі Чані,його нинішню сім’ю,зговори, зради і наслідки.
.
Дуже важко не заспойлерити,бо події в цій частині є прямими наслідками першої книги,тож намагатимусь розповісти більше саме про враження.
.
В «Мессії Дюни» менший обсяг, але все так само багато деталей яким ми не надали значення в першій книзі(ну ,я так точно)Вже знайомі нам персонажі розкриваються з іншого боку,який нам важко уявити було,або ж ми просто не хотіли вірити що так може повернутися.

Багато політики і дуже яскраві лінії проведені від вельмож до наслідків їх правління. Про те,як могутність і влада впливає на людину і руйнує або будує в середині щось інше.
.
Вкотре переконуюся в тому, що « З великою силою приходить велика відповідальність»(привіт marvelhead)
І бажання заволодіти Меланжем у людей таки досить безрозсудне,ця теорія вкотре підтвердилась.
.
Ця частина ще більше нагадала мені про те,чим саме надихався Лукас,знімаючи «Зоряні війни». Дуже і дуже багато спільного, а дещо прям під кальку. Але я люблю і той всесвіт і цей.
.
Провела паралелі з нашим світом і зокрема з війною в нашій країні, так само працює.У когось гонитьба за амбіціями, у когось бажання жити, а хтось в цій гонитьбі показує себе з зовсім іншої сторони. І, звісно, найбільше це відбивається на житті простого люду обираючого одну чи іншу сторону.
.
Мені подобається Герберт. Він не щадить персонажів в їх зміні і не боїться ламати їх характери незалежно від вподобань читача, але в той же час автор прислухається і може раптово прописати «гхола»(ну тут тре читати, щоб зрозуміти, бо поворот «ніфігасобі),я і закінчення книги.
.
Продовжуватиму далі пізнавати всесвіт «Дюни» і ділитися враженнями.