"У нас завжди буде літо"- це третя та заключна книга трилогії "Цього літа я стала вродливою" від Дженні Хан. Цей роман стає довгоочікуваним фіналом історії Беллі Коннор, яка намагається остаточно здолати свої страхи та збудувати щасливе життя з коханим.
Що мені сподобалося:
Емоційний та щирий сюжет: Авторка майстерно передає емоції героїні, її сумніви, вагання, радість та остаточне прийняття себе та своїх почуттів.
Глибокі та багатогранні персонажі: Беллі зображена вже не як юна дівчина, а як доросла жінка, яка пройшла через багато випробувань та знайшла своє місце у світі. Її оточують цікаві та неоднозначні люди, кожен з яких має свою історію та мотивацію.
Красива мова: Хан використовує легку та емоційну мову, яка допомагає читачеві поринути в атмосферу літа, тепла та щирості.
Важливі теми: Роман порушує важливі теми кохання, втрати, дорослішання, пошуку себе та прощення. Авторка не дає готових відповідей, але змушує читача замислитися над цими питаннями.
Емоційний фінал: Фінал книги є емоційним та зворушливим, він дає читачеві відчуття завершеності історії та залишає приємний післясмак.
Що можна покращити:
Дещо затягнутий сюжет: Деякі події сюжету можна було б описувати більш динамічно.
Не всі сюжетні лінії завершені: Деякі сюжетні лінії, розпочаті в попередніх книгах, залишаються нерозкритими, що може розчарувати деяких читачів.
Загалом:
Це емоційний та зворушливий роман, який стає чудовим завершенням історії Беллі Коннор. Ця книга змусить вас сміятися, плакати та щиро співпереживати героїні.
Ми завжди будемо нескінченними...
He gave me the moon and the stars.
Уже вкотре я повертаюся до прочитання цієї книжки, навіть ні, не саме до цієї, а до всієї серії.
Вони настільки легкі, що я не встигла моргнути, як прочитала всі три. Звичайно, це моя улюблена, бо це той фінал, на який я чекала.
Але ось тільки, він вийшов дуже зім'ятим, так як історію розповідали так красиво і детально, а фінал вийшов дуже небагатослівним.
Але, Беллі все ж знайшла своє щастя, свою нескінченність.
Так, все було складно і багато хто розкритикував цю історію, але це - життя, і в даний момент всі молоді люди роблять помилки, за які їм доводиться відповідати. Хтось хоче пробачити, хтось відпускає і сподівається знайти, а хтось живе з образою в душі і приховує це, сподіваючись, що його зрозуміють без слів.
Кожен персонаж несе в собі свої переживання, емоції, і головне - любов. Прочитавши книгу розумієш, що важливо говорити про свої почуття, адже час дуже швидкоплинний, і важливо не упускати шансу в житті, адже можливості все виправити й знайти своє щастя може більше й не бути...
Я настільки люблю цю серію книг, що протягом читання третьої частини, а саме – «У нас завжди буде літо», моментами було навіть трохи сумно. Зовсім не хочеться прощатися з цією історією, її головними героями та затишком, який вона дарує💭
Дженні Хан дуже постаралася, щоб передати нам характери та показати, чому герої приймають саме такі рішення у своєму житті. У заключній частині трилогії «Моє літо» ми знову зустрічаємося з Беллі, яка цього разу вже не школярка, а студентка. Ближче пізнаємо її хлопця Джеремайю, а також повертаємося до його старшого брата – Конрада, який все ще не може забути Беллі.
Не хочу тут детально переповідати сюжет, тому що буде багато спойлерів. Але варто сказати, що ця книга є найбільш спокійною зі всіх трьох. Тут майже немає ризикованих ситуацій, і більшість героїв намагається поводитися максимально по-дорослому. І якщо чесно, я вважаю, що так і варто закінчувати серію книг.
Звісно ж, наприкінці нас чекає очікуваний фінал. І для мене він не став несподіванкою. Але навіть незважаючи на це, я справді прожила цю історію від початку і до кінця з Беллі та братами Фішерами.
Тепер от хочу ще серіал переглянути, щоб порівняти його з книгами. Хоча знаючи, як екранізовують твори Дженні Хан, думаю, що мені сподобається.
• Як виявилося, якщо ви сховали щось від очей — це не значить, що воно перестає існувати.
🎧 I Can Do It With a Broken Heart – Taylor Swift
