Друга частина трилогії сподобалася мені менше за першу. З’явилося більше моментів, які викликають запитання, але це все одно чудова підліткова книга, яка варта прочитання. Сюжет продовжується, і ми знову спостерігаємо за емоційними метаннями Лари Джин між двома чарівними хлопцями. Якщо в першій частині це були Джош і Пітер, то тепер Пітер і ще один адресат її листів — Джон Амброуз.
Щодо Джоша, мені прикро, що його персонаж залишився майже непомітним і в цій частині, і в екранізації. Хоча у фільмі він здається більш харизматичним, ніж у книзі, я дуже полюбила цього героя. Як фанатка кіноверсії, мені було цікаво порівнювати розбіжності між фільмом і текстом, але, на жаль, для мене вони були не на користь книги. У другому фільмі багато гострих або надто емоційних моментів було згладжено, через що історія виглядає реалістичнішою. Натомість у книзі подекуди сюжет здається затягнутим, а драма — перебільшеною.
Поведінка Пітера мене розчарувала. Як дівчина, я б не змогла змиритися з тим, що його колишня постійно втручається, пише йому, поводиться нестерпно, а він її захищає й підтримує. Так, після розставання можна зберігати дружні стосунки, але вони не мають ставати важливішими за поточні. Якщо це не так, то й нові стосунки починати не варто.
Також нам розкривають більше про дружбу Лари Джин із Джен, що трохи прояснює деякі моменти, але не виправдовує її поведінки. Враження, ніби в Джен якийсь комплекс: пам’ятати стільки років подію, яка в підсумку нічого не значила. До того ж чому вона одразу звинуватила найкращу подругу, а не хлопця, який їй подобався? Лара Джин теж дратувала своїми ваганнями між двома кавалерами, коли з нинішніми стосунками начебто все гаразд. Її драми не викликали співчуття чи симпатії. Однак її фінальне рішення я зрозуміла і прийняла. Не завжди душа лежить до ідеального хлопця, але головне — не загрузнути в проблемах із неідеальним, а разом із ним їх вирішувати.
Кінцівка, як і в першій частині, вийшла надто стрімкою й незавершеною.