Loading...

Посібник зі знищення вампірів від Південного книжкового клубу. Ґрейді Гендрікс

RDT оцінка
7.7
3
Ваша оцінка
відгуків
3
В наявності
Кешбек 5%
300 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
300 грн
1
Про книжку
Код товару
113355
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Тверда
Мова
Українська
Кількість сторінок
448
Формат (мм)
200 x 130
ISBN
9786175482285
Опис

Гурт жінок із книжкового клубу в маленькому південному містечку у США стикається з таємничим і небезпечним новим мешканцем, який становить загрозу їхньому мирному життю. Патриція Кемпбелл, жінка, яка намагається балансувати між родиною, обов’язками й особистим життям, раптово опиняється в епіцентрі містичних подій, коли в місті починають зникати діти. 

Підозра падає на Джеймса Гарріса, загадкового небожа її сусідки, який з’явився в місті нещодавно. Патриція разом із подругами з книжкового клубу починає розслідування, щоб викрити правду про Джеймса і врятувати містечко від жаху. У цій напруженій історії, сповненій смертей, інтриг і таємниць, жінки з книжкового клубу виявляють силу і рішучість, борючись за правду і захищаючи своє містечко від навали зла.

Враження читачів
RDT оцінка
7.7
3
Ваша оцінка
відгуків
3
Експерт
10
25.06.2024
Найбільше у цій історії вражає сила контрастів: буденності і нещадності, легкого гумору і огидних деталей, розслабленої атмосфери і невимовної жорстокості.

Особлива вражає тому, що ці контрасти щоразу дуже несподівані, і якщо якісь кілька перших сторінок здається, що історія легка і іронічна, то це враження дуже оманливе.

Це справжній, безкомпромісний, брутальний і блискучий горор.

Для мене у будь-якому горорі по-справжньому страшна не надприродня, а соціальна складова, бо саме це підсилює відчуття невідворотності зла.

😈 Це історія про вампіра, що приїздить у маленьке тихе містечко на американському півдні, щоб злитися із натовпом і непомітно задовільняти свій голод. Дуже легко і органічно вливається в «тусовку», стає поважним членом спільноти і харчується найдорожчим, що є у місцевих жителів - їхніми дітьми.

😈 І образ вампіра прописаний шикарно - дуже реалістично, моторошно і небанально. З огидними деталями, але такий, в якого справді можна повірити.

Але не він найстрашніший у цій історії, а ті самі пересічні жителі, які радо приймають монстра до своєї спільноти і готові закрити очі на будь-що, бо він пропонує їм збільшення статків, і ігнорувати голоси тих, хто бачить, що відбувається насправді.

🫀 Тож перш за все - це історія про дисфункціонпльні родини, про сімейний абʼюз і тотальну неповагу до жінок.

Можливо, це прозвучить як сексизм, але я щиро здивована, що автор-чоловік описав абсолютно усіх чоловічих персонажів такими мерзенними і жалюгідними, бо абсолютно всі чоловіки у цій історії - це зло.

🎩Ну а ще це історія про те, чим небезпечні чоловіки у книжкових клубах😂 Взагалі, лінія з книжкови клубом - одна з моїх улюблених.

👹 Дуже сподобався стиль і побудова сюжету. Дуже класно прописані герої і їхня взаємодія. Дуже багато тригерів і емоційних гойдалок.

💋 Я у повному захваті від самої книги, від стилю автору, і дуже розраховую, що ми побачимо і інші книжки Гендрікса, бо на заході він наразі дуже популярний - і однозначно є за що.
9
26.05.2024
Недооцінюйте жінку. А якщо це об'єднання жінок по інтересам, ще й переплітається все найдорожче (діти, сім'я), страшнішої суміші немає.
Ось і в цій книзі гурт жінок із книжкового клубу маленького містечка зустрічає нового мешканця, а він виявляється доволі цікавим вампірчиком, опис котрого ще не зустрічала. На то він і один.

Як правило, доволі складно зустріти гурт жінок, котра горою одна за одну. Тут теж піднімається ця тема, наскільки важливо довіряти та об'єднатися, або втратити все.
Ну і чоловіки. Влада і гроші змінюють їх, але аромат сексизму наповнює цю історію.

Закінчується ця історія трагічно, але настільки яскраво описана фінальна сцена, що з нею могли впоратися тільки домогосподарки.
4
29.06.2024
Однозначно не моя книга.

Я не фанат хорору загалом. Але ця книга не викликала у мене страх, лише огиду.

Огидні сцени з поїданням живого єнота (від якої мене ледь не знудило, бо маю звичку їсти під час читання), пацюки що нападають на людей, таргани, що заповзають у вухо, вампір, з усіма супутніми огидними штуками. Але найогиднішими для мене в цій книзі були чоловіки, особливо чоловік Патріції. Добре що вона хоч додумалася подати на розлучення в кінці.

Сама Патрія як головна героїня особливо симпатії не викликала. Типова стереотипна домогосподарка, жахлива мати (так вона намагалася врятувати своїх дітей від вампіра, але вона абсолютно не займалася їх вихованням, її син роками одержимий нацистами, і вона нічого не робила з цим), про її спробу самогубства я взагалі мовчу.

Загалом хоч книга і тримає в певній напрузі за рахунок всих цих огидних моментів, мені було неймовірно нудно. Хто злодій було зрозуміло з перших розділів, нащо було розтягувати це я не розумію. Ще сподівалася на якийсь несподіваний сюжетний поворот в кінці, але цього не сталося. Все завершилося саме так, як ти на початку книги очікуєш.

Сексизм і расизм в цій книзі на висоті, і це ж 90ті змальовані, а місцями наче Прислугу читаєш з сетингом в 60х. З імені автора думала, що це жінка, а потім вже на перших главах дивувалася, як жінка могла так поверхнево і стереотипно зобразити інших жінок. А потім все встало на місця, бо автор чоловік.

Загалом мені важко навіть знайти, що мені сподобалося в цій книзі.