З плюсів - спочатку був дуже цікавий фундамент історії. Мати, занадто занурена в ляльково-маріонеточний світ; її страх згадувати смерть (забороняла дітям заводити навіть рибок, бо ті помруть і діти будуть жахливо травмовані); її спроби розв'язувати досить серйозні бесіди, вдягаючи на руку лільку й пискляво відповідаючи. До того ж набожна християнка, якій було ок норм створити різдвяну композицію з опудал (відповідно, мертвих) білок. Її донька Луїза (головна героїня), яка засуджує маніпуляції матері і при цьому сама чудово навчилася маніпулювати власною донькою. Її, м'яко кажучи, напружені стосунки з братом Марком. Надалі - своєрідна сповідь цього брата, його цікавий погляд на лялькарство і його архетипи, історія його антивоєнної боротьби після 11 вересня й історія, коли він і його колеги бадьоро рушили до божевілля. Є тонкі неочевидні моменти: наприклад, згадується, що «важка дитина» Марк, коли вимагав від батьків грошей, аж пробив стіну в їх кімнату - мені це здається натяком на спробу «пробити» оту глуху емоційну стіну матері. З мінусів - на оцьому багатому фундаменті був побудований досить слабкий жахастик. Мотиви «головного зла» (не буду спойлерити) ну якби почасти зрозумілі, але змішані з «архетипами» до стану нелогічної каші. Загалом, як мене, саме містика цю історію спростила та здешевила, бо врешті-решт моральні й емоційні глибини перетворилися на біготню в стилі «Дуже страшного кіно». Загалом «екшена» в книзі ну дуже багато, і він ну дуже втомлює. Десь з половини книги 2/3 тексту - це побігла, ухилися, хотіла встигнути забігти за двері, не встигла забігти за двері, отримала по маківці, вирвалася, побігла, прибігла, жбурнула - і так 5-6 розворотів поспіль. Справа смаку, звісно, але, як на мене - емоційно це взагалі не чіпляло, лише дратувало. Скажімо так... На шкалі «мене зачепило» розповідь Марка про те, як вони влаштували дітям виставу про жертв Афганістану - це 10/10. Біготня від злих ляльок в стилі Бені Гіла - 1/10. На жаль, біготні від злих ляльок було більше.
Анонім
Уявіть дуже поганий фільм жахів. Ось ця книжка це щось приблизно таке ж. Сюжет може і непоганий, але те, як воно написане, це окрема історія. Дуже прісно, нудно і нецікаво. Читала цього автора «Посібник зі знищення вампірів» і дуже сподобалось, тому чекала чогось хорошого і від цієї книги, але, на жаль, ні.
Анонім
Я як велика прихильниця слешерів не могла пройти повз книги, яка розповідає про виживших дівчат з відомих нам франшиз слешерів.
Книга в жанрі трилер і це дійсно трилер, він тримає в напрузі і змушує сумніватись в усьому що відбувається.
Ми маємо оповідача, з явними психічними проблемами і довіряти її оповіданню дуже важко. Ти як і головна героїня починаєш розуміти що довіряти не можна ні кому, навіть собі.
Читається легко і дуже захоплююче, наприкінці ти починаєш розуміти що до чого і хто вбивця, але тебе цікавить лише одне... Хто на цей раз стане останньою дівчиною?
Можливо на мене так вплинула моя любов до слешерів і ностальгія по цьому жанру в кіно, що ця книга відправляється в список найкращого прочитаного за рік🥰🥰🥰
Анонім
Котолог
