Сталевий Алхімік. Том 4

Закінчивши справи у Раш-Веллі й попрощавшись з Вінрі, брати Елріки вирушили до вчительки. По-перше, щоб стати сильнішими тілом і духом. По-друге, щоб розпитати про філософський камінь. І хоч їхали вони добровільно, але не надто охоче, явно побоюючись її реакції. І не дарма 😁. Ідзумі Кертіс зустріла своїх колишніх учнів стусанами: "Чутки про витівки моїх двох дурноверхих учнів дійшли аж до Дабліса!". Особливо її обурило те, що Едвард став "армійським псом".

Загалом, практично увесь четвертий том присвячений розповіді про минуле Еда та Ала:
🔹 Про їхнього батька, котрий був більше алхіміком, а не батьком, а потім і взагалі просто зник з їхнього з матір'ю життя.
🔹 Про те, як гралися в його кабінеті з книгами й тішили маму вичитаними 'фокусами', і як вона пізніше захворіла й померла.
🔹 Про першу зустріч з учителькою і як заслужили право навчатись у неї алхімії.
🔹 Про саме навчання, повернення додому, продовження досліджень та експериментів.
🔹 І, врешті, про фатальну спробу трансмутувати матір і наслідки цієї помилки.

Власне, саме через невдалу спробу трансмутації Едвард був змушений погодитись на пропозицію стати державним алхіміком і зв'язати себе зобов'язаннями перед військовою владою. З іншого боку, саме тоді він побачив "його" і зрозумів сховану за межею істину. 

Хоч основна сюжетна лінія в цьому томі практично не рухалась, але він виявився надзвичайно важливим для кращого розуміння головних героїв. Сподіваюсь, щось подібне у наступних томах буде зроблено для пояснення історичних і соціально-політичних контекстів світу.

Читати декілька томів підряд було правильним рішення. Це дозволило краще заглибитись в історію та пройнятись нею.

«Один у всьому і все в одному»

Я вже не можу ще більше співати дифірамби цьому тайтлу, але вибору нема: ну класна історія, хоч ти трісни! Цей том має нові сюжетні елементи, які не потрапили в аніме. Й через це, до речі, я знайшла декілька відповідей на свої запитання, що робить цю манґу ще крутішою!

ПОПЕРЕДЖАЮ, Є СПОЙЛЕРИ ДО ПОПЕРЕДНІХ ЧАСТИН!

Ед та Ал збираються відправитися до тієї, кого водночас поважають й бояться, не зважаючи на те, що та жінка усього звичайна домогосподарка... а усі домогосподарки мають свої секрети. Через призму бесіди з "самою-звичайною-домогосподаркою" відкривається уся картина того, як брати навчалися алхімії, як вони дійшли до ідеї трансмутації їх померлої мати, та як ті стали «армійськими псами».

А тим часом пошук повернення тіл продовжується.... Й у цьому їм може допомогти той, хто їх бросив ще у дитинстві. Та чи згодяться брати узяти ту допомогу? Чи гордість завадить цьому?