Хоча пошук філософського каменю призводить до непоправних наслідків, брати-алхіміки Елріки не можуть зупинитися, інакше всі старання були б марними. Втрачати друзів завжди боляче. А нові знайомі додають в життя лише хаос.
Полковник Мустанг веде окреме розслідування, розуміючи, що на кону дещо набагато більше, за його життя. Приходить розуміння, що влада країни в зовсім не тих руках; керівництво держави гидке та непривабливе, та не цурається прибирати тих, хто знає забагато.
Цей том має фіолетове оформлення, цікаво які кольори будуть далі. З нетерпінням чекатиму продовження культової манги. Це одна з найулюбленіших моїх історій.
Анонім
Юру та Аса - двійнята, що народилися розмежованими днем та ніччю. Він — вправний мисливець і вільний у пересуванні околицями селища. Вона - "сумлінно справляє свою повинність" у твердині, котру їй заборонено покидати, а бачитись може лише з невеликим колом близьких людей. Покинуті батьками, близнята виросли під опікою бабусі Ямахо.
Їхнє селище міститься у віддаленій місцині в гірських хащах. З виду — звичайнісіньке село, яке могло б існувати десь пару сотень років тому. Селяни живуть з вирощеного власноруч і впольованого, лікуються травами, обмінюються товарами з торговцями з Низокраю, але самі не покидають поселення.
Аж тут раптом спокій селища порушують непрохані візитери, немов з іншого світу: прибувають озброєні солдати на гелікоптерах і починають бійню… З ними з'являється дівчина Ґаббі, чиї жести пальцями з примовкою "кусь-кусь" розривають селян на шматки. А інша прибула, одноока чорноволоса дівчина з вибуховими силами, вбиває сестру Юру й повідомляє, що справжня Аса — це вона, а та, кого він знав — фальшивка, йому ж увесь цей час брехали! 😳 Звичний світ юнака розсипається на друзки…
Тепер простий хлопець-селянин, рятуючись втечею з допомогою Дера і Хани, потрапляє в невідомий йому досі світ сучасної Японії, дивуючись на кожному кроці. Та головна проблема — знайти відповіді на надважливі питання: чи правду сказала 'нова' Аса? Чому йому брехали й ховали від світу? Чи можна довіряти своїм опікунам? Як так сталося, що він — володар якихось містичних істот?
Асі теж не просто. Життя, схоже, її не щадило. Силами керувати не навчилась як слід. Щойно знайдений брат їй не вірить. Поряд люди, що допомагають й підтримують, але які їхні мотиви? Наприклад, Джін Каґеморі та Ґаббі справляють враження надійних друзів і союзників, проте методи їхні не надто гуманні. Чи на те є вагома причина? І що, врешті, трапилось з Асу й батьками після розлуки з Юру десяток років тому і чому вони покинули його?
"Цуґаї потойбіччя" побудована на основі японського фольклору та міфології. Власне, цуґаї — це японський концепт надприродної двоїстої істоти, також відомі як юреї, йокаї, монстри, криптиди, містичні істоти або ті, що існують парою. Перший том манґи знайомить з декількома з них — і по силі та здібностях, і по вигляду вони справді вражаючі 😲.
Наприклад, Хідарі ♀️ і Міґі ♂️ - надзвичайно сильні цуґаї Юру. Є ще Котецу 🐈 і Джіро 🐕 - цуґаї Хани у вигляді кота і собаки. Велетенські банькаті щелепи - "мої кровинки" Ґабі, та поглиначі Ай та Макото — цуґаї Джіна, що з виду трохи нагадують морського чорта з химерною 'приманкою'. Впевнена, згодом зустрінемо ще більше унікальних істот.
В манзі все заплутано і неоднозначно. Хто добрий, а хто лихий? Хто справжній друг, а хто — маніпулятор і замаскований ворог? Як зрозуміти, кому можна довіряти, і як відшукати істину?
Тут багато контрастів, подій, персонажів, жорстокості впереміш з гумором. Все дуже динамічно, фрагментарно і заплутано. Бойовик, драма, горор, містика — перший том інтригує, але конче потрібен ще хоча б один, щоб зрозуміти куди рухається історія. Малюнок, до речі, досить симпатичний.
Анонім
Закінчивши справи у Раш-Веллі й попрощавшись з Вінрі, брати Елріки вирушили до вчительки. По-перше, щоб стати сильнішими тілом і духом. По-друге, щоб розпитати про філософський камінь. І хоч їхали вони добровільно, але не надто охоче, явно побоюючись її реакції. І не дарма 😁. Ідзумі Кертіс зустріла своїх колишніх учнів стусанами: "Чутки про витівки моїх двох дурноверхих учнів дійшли аж до Дабліса!". Особливо її обурило те, що Едвард став "армійським псом".
Загалом, практично увесь четвертий том присвячений розповіді про минуле Еда та Ала:
🔹 Про їхнього батька, котрий був більше алхіміком, а не батьком, а потім і взагалі просто зник з їхнього з матір'ю життя.
🔹 Про те, як гралися в його кабінеті з книгами й тішили маму вичитаними 'фокусами', і як вона пізніше захворіла й померла.
🔹 Про першу зустріч з учителькою і як заслужили право навчатись у неї алхімії.
🔹 Про саме навчання, повернення додому, продовження досліджень та експериментів.
🔹 І, врешті, про фатальну спробу трансмутувати матір і наслідки цієї помилки.
Власне, саме через невдалу спробу трансмутації Едвард був змушений погодитись на пропозицію стати державним алхіміком і зв'язати себе зобов'язаннями перед військовою владою. З іншого боку, саме тоді він побачив "його" і зрозумів сховану за межею істину.
Хоч основна сюжетна лінія в цьому томі практично не рухалась, але він виявився надзвичайно важливим для кращого розуміння головних героїв. Сподіваюсь, щось подібне у наступних томах буде зроблено для пояснення історичних і соціально-політичних контекстів світу.
Читати декілька томів підряд було правильним рішення. Це дозволило краще заглибитись в історію та пройнятись нею.
Анонім
