Дар'я Касьянова
Котик
01.10.2024
Новий відгук
« — Зло не стежить за календарем. Навіть якщо раніше стежило».
Мені хотілося чогось морського, чогось піратського та легкого. «Зруйнувати королівство» — це саме те, що мені було потрібно.
Існує аж сто королівств людей, які між собою співіснують. Проте є одна держава, яка відрізняється від інших: це королівство Кето, де королевою є Морська Володарка — сирена, яка найбільш за все ненавидить людей, через що співжиття неможливе з ними. Але головна героїня книги не Володарка, а її донька Ліра, яку ще називають Загибеллю Принців, бо та збирає серця не звичайних моряків, а тільки тих, хто має у своїх венах королівську кров. Принцеса кровожерлива, нещадна та вбивча, але вона ще має крихту любові й співпереживання до тих, хто їй справді близький. Через цей "недуг" мати Ліри карає ту найболючішими способами. Щоб повернути любов Володарки до себе, дівчина, яка, до речі тепер повністю виглядає як людина (це одне з покарань королеви), вирішує вирвати серце золотого принца Еліана Мідаського. Та не все так легко, бо сам принц їм не є. Так, він має королівську кров, але Еліана тягне море та океани, тому той стає ніким іншим як капітаном піратського корабля «Саад»; а окрім відчуття свободи від корони, принца тягне до води ще й помста: він та його команда хочуть знищити або хоча б нейтралізувати усіх сирен.
Ліра потрапляє в команду Еліана. Й тут у неї вибір: зробити те, що вона планувала, щоб вернутися у море, де її не люблять, й продовжувати вбивати, бо так мати наказала; або ж переробити план капітана «Саада» й допомогти тому? Чи не відвернеться сам принц, коли дізнається, що на його палубі знаходиться Загибель Принців?
Історія трохи нагадує казку «Русалоньку», але є деякі відмінності, які, як для мене, тільки краще доповнюють книжку.
П. с.: так, любов тут теж є 😏
Мені хотілося чогось морського, чогось піратського та легкого. «Зруйнувати королівство» — це саме те, що мені було потрібно.
Існує аж сто королівств людей, які між собою співіснують. Проте є одна держава, яка відрізняється від інших: це королівство Кето, де королевою є Морська Володарка — сирена, яка найбільш за все ненавидить людей, через що співжиття неможливе з ними. Але головна героїня книги не Володарка, а її донька Ліра, яку ще називають Загибеллю Принців, бо та збирає серця не звичайних моряків, а тільки тих, хто має у своїх венах королівську кров. Принцеса кровожерлива, нещадна та вбивча, але вона ще має крихту любові й співпереживання до тих, хто їй справді близький. Через цей "недуг" мати Ліри карає ту найболючішими способами. Щоб повернути любов Володарки до себе, дівчина, яка, до речі тепер повністю виглядає як людина (це одне з покарань королеви), вирішує вирвати серце золотого принца Еліана Мідаського. Та не все так легко, бо сам принц їм не є. Так, він має королівську кров, але Еліана тягне море та океани, тому той стає ніким іншим як капітаном піратського корабля «Саад»; а окрім відчуття свободи від корони, принца тягне до води ще й помста: він та його команда хочуть знищити або хоча б нейтралізувати усіх сирен.
Ліра потрапляє в команду Еліана. Й тут у неї вибір: зробити те, що вона планувала, щоб вернутися у море, де її не люблять, й продовжувати вбивати, бо так мати наказала; або ж переробити план капітана «Саада» й допомогти тому? Чи не відвернеться сам принц, коли дізнається, що на його палубі знаходиться Загибель Принців?
Історія трохи нагадує казку «Русалоньку», але є деякі відмінності, які, як для мене, тільки краще доповнюють книжку.
П. с.: так, любов тут теж є 😏
Новий відгук
«Туркус і золото — легенди не брешуть, ачей:
Годі знайти в цім світі
гарніших очей!»
Так, після прочитання двох перших книг циклу можу спокійно й точно сказати, що «Трон зі скла» для мене краще, ніж ті ж «Двори...». Це просто ВАУ й щось неймовірно! Мені реально нема до чого прицепитися.
*ПОПЕРЕДЖАЮ, НАДАЛІ Є СПОЙЛЕРИ*
Анотація: Найбезстрашнішій з усіх асасинок Адарлену лише вісімнадцять. Селена — видатна вбивця, якій вдалося виграти небезпечні змагання та здобути титул королівської оборонниці. Утім, їй обіцяли ще й таку омріяну свободу, а натомість дівчина не здатна навіть дати волю своєму серцю. Більшого тягаря в неї на душі ще не бувало: якщо вона холоднокровно вб’є аж такого ненависного їй ворога — це означатиме смертельний вирок для всього найдорожчого в її житті. Здавалося б, вибір простий, адже вона вбивця. Та чи має серце вбивця? У всякому разі, Селена буде вирішувати, за що битися: за любов, за виживання чи за майбутнє королівства.
Селена нарешті стає королівською оборонницею, яка займається трохи не тим, чим повинна займатися захисниця монарха. Дівчина отримує замовлення від короля Адарлену вбивати його ворогів, які заважають йому захопити увесь континент. Та чи Селена реально вбиває? Чи вона виконує замовлення на свій лад, щоб не зруйнувати саму себе, свою душу?
Окрім вимагань самовладця, Селена продовжує виконувати наказ вже вмерлої королеви Ілени: знайти та знищити зло, яке відродилося у королівстві. Асасинці це дається складно, але все ж таки деякі загадки та таємниці вона змогла розшифрувати. Після чого вона розуміє, що стикнулася з чимось реально небезпечним; з чимось, що вона сама не зможе перемогти. Тому Селена потребує допомоги від тих, кому довіряє.
*СТОП СПОЙЛЕРИ*
Ця історія настільки ідеальна для мене, що просто не передати: сюжет непередбачуваний, від кожного моменту все стає цікавіше, що ж буде надалі; герої живі та мають свої таємниці (за які, до речі, їх можуть стратити), співпереживаєш кожному; про гумор теж згадаю: чого тільки важить череп Морт. Любовні лінії нетипові для Маас, й така нетиповість мені більше подобається: все інтимне (не постільне!), делікатне та не ідеальне.
ДУУУЖЕ чекаю на третю книгу!
Годі знайти в цім світі
гарніших очей!»
Так, після прочитання двох перших книг циклу можу спокійно й точно сказати, що «Трон зі скла» для мене краще, ніж ті ж «Двори...». Це просто ВАУ й щось неймовірно! Мені реально нема до чого прицепитися.
*ПОПЕРЕДЖАЮ, НАДАЛІ Є СПОЙЛЕРИ*
Анотація: Найбезстрашнішій з усіх асасинок Адарлену лише вісімнадцять. Селена — видатна вбивця, якій вдалося виграти небезпечні змагання та здобути титул королівської оборонниці. Утім, їй обіцяли ще й таку омріяну свободу, а натомість дівчина не здатна навіть дати волю своєму серцю. Більшого тягаря в неї на душі ще не бувало: якщо вона холоднокровно вб’є аж такого ненависного їй ворога — це означатиме смертельний вирок для всього найдорожчого в її житті. Здавалося б, вибір простий, адже вона вбивця. Та чи має серце вбивця? У всякому разі, Селена буде вирішувати, за що битися: за любов, за виживання чи за майбутнє королівства.
Селена нарешті стає королівською оборонницею, яка займається трохи не тим, чим повинна займатися захисниця монарха. Дівчина отримує замовлення від короля Адарлену вбивати його ворогів, які заважають йому захопити увесь континент. Та чи Селена реально вбиває? Чи вона виконує замовлення на свій лад, щоб не зруйнувати саму себе, свою душу?
Окрім вимагань самовладця, Селена продовжує виконувати наказ вже вмерлої королеви Ілени: знайти та знищити зло, яке відродилося у королівстві. Асасинці це дається складно, але все ж таки деякі загадки та таємниці вона змогла розшифрувати. Після чого вона розуміє, що стикнулася з чимось реально небезпечним; з чимось, що вона сама не зможе перемогти. Тому Селена потребує допомоги від тих, кому довіряє.
*СТОП СПОЙЛЕРИ*
Ця історія настільки ідеальна для мене, що просто не передати: сюжет непередбачуваний, від кожного моменту все стає цікавіше, що ж буде надалі; герої живі та мають свої таємниці (за які, до речі, їх можуть стратити), співпереживаєш кожному; про гумор теж згадаю: чого тільки важить череп Морт. Любовні лінії нетипові для Маас, й така нетиповість мені більше подобається: все інтимне (не постільне!), делікатне та не ідеальне.
ДУУУЖЕ чекаю на третю книгу!
Новий відгук
« — Хочеш чогось у цім житті?.. Так бери, Фейбл».
Якось я собі сиділа, ні про що не думала, й мені різко захотілось книгу, де події відбуваються в морі. Вирішила щось знайти. Але як знак мені в очі потрапила новина, що скоро у Vivat вийде дилогія «Фейбл», яка є самим справжнім морським фентезі! Без роздумів я її замовила й вже встигла прочитати. І це було саме те, чого хотіла.
Анотація: Фейбл ніколи не забуде, як мати загинула під час невблаганної бурі, як тато кинув її саму на острові виживати поміж злодіїв та бездушних добувачів дорогоцінного каміння. Колись маленька налякана дівчинка, тепер горда й сильна донька моря, яка навчилася нікому не довіряти й завжди покладатися тільки на себе, вона не має куди вертатися, проте єдине, що рухає нею, — жага вибратися з цього клаптика суші, знайти батька й забрати належне. Дівчина звертається по допомогу до молодого торговця на ім’я Вест. Вона не здогадується, ким став її батько, та й Вест зовсім не той, ким видається. Але іншого шляху немає: разом їм доведеться пережити більше, ніж підступні шторми та помсти покидьків. Звісно, якщо вони обидва хочуть вижити в цій пригоді.
Так, головна героїня дилогії — це дівчина Фейбл, яка має дуже рідкісний дар: відчуття дорогоцінних, та не тільки, каменів. Наче класно мати такий хист, але не тоді, коли тебе твій же батько залишив на острові, де люди не живуть, а виживають роблячи погані вчинки. Усі 4 роки, поки Фейбл була на Джевалі — острів, де дівчина опинилась —, вона займалася добуванням різних камінців на дні моря продававши їх опісля. Фейбл має мету — нарешті покинути острів й знайти батька.
Одного дня їй підвертається така можливість: молода добувачка потрапляє на «Жоржину» — корабль молодого капітана та торгівця Веста. Фейбл заплатила за те, щоб її відвезли до міста, в якому мав би жити її батько. Після плавання дівчина не тільки завершила своє особисте завдання, а й знайшла те, чого їй так давно не вистачало: сім'ю.
Але не все так гладенько в неї виходить. Окрім сім'ї вона зустріла можливо свого найзапеклішого ворога.
Якось я собі сиділа, ні про що не думала, й мені різко захотілось книгу, де події відбуваються в морі. Вирішила щось знайти. Але як знак мені в очі потрапила новина, що скоро у Vivat вийде дилогія «Фейбл», яка є самим справжнім морським фентезі! Без роздумів я її замовила й вже встигла прочитати. І це було саме те, чого хотіла.
Анотація: Фейбл ніколи не забуде, як мати загинула під час невблаганної бурі, як тато кинув її саму на острові виживати поміж злодіїв та бездушних добувачів дорогоцінного каміння. Колись маленька налякана дівчинка, тепер горда й сильна донька моря, яка навчилася нікому не довіряти й завжди покладатися тільки на себе, вона не має куди вертатися, проте єдине, що рухає нею, — жага вибратися з цього клаптика суші, знайти батька й забрати належне. Дівчина звертається по допомогу до молодого торговця на ім’я Вест. Вона не здогадується, ким став її батько, та й Вест зовсім не той, ким видається. Але іншого шляху немає: разом їм доведеться пережити більше, ніж підступні шторми та помсти покидьків. Звісно, якщо вони обидва хочуть вижити в цій пригоді.
Так, головна героїня дилогії — це дівчина Фейбл, яка має дуже рідкісний дар: відчуття дорогоцінних, та не тільки, каменів. Наче класно мати такий хист, але не тоді, коли тебе твій же батько залишив на острові, де люди не живуть, а виживають роблячи погані вчинки. Усі 4 роки, поки Фейбл була на Джевалі — острів, де дівчина опинилась —, вона займалася добуванням різних камінців на дні моря продававши їх опісля. Фейбл має мету — нарешті покинути острів й знайти батька.
Одного дня їй підвертається така можливість: молода добувачка потрапляє на «Жоржину» — корабль молодого капітана та торгівця Веста. Фейбл заплатила за те, щоб її відвезли до міста, в якому мав би жити її батько. Після плавання дівчина не тільки завершила своє особисте завдання, а й знайшла те, чого їй так давно не вистачало: сім'ю.
Але не все так гладенько в неї виходить. Окрім сім'ї вона зустріла можливо свого найзапеклішого ворога.
Новий відгук
« —За зірки, що чують, і мрії, які збуваються».
Як же ти мене потріпала, люба книга... Давненько я не відчувала увесь спектр емоцій від фентезі!
Анотація: Фейра готується вийти заміж за свого коханого — Темліна. Однак спогад про злочин, який вона вчинила, щоб звільнитися від Амаранти, повертається до неї в жахіттях. Темлін намагається убезпечити її, контролюючи кожний її крок, але дівчина не хоче ставати казковою принцесою. До того ж сам Темлін має дедалі більше таємниць від коханої. Невже це лише для того, щоб її захистити? У цей час Різенд, Лорд Двору Ночі, нагадує про укладену між ними угоду. Певно, хоче скористатися нею для своєї мети. І тепер, коли над Прифією та землями людей нависла загроза жахливої війни, Фейра має вирішити, кому довіряти. На кону життя її сім’ї та доля всього світу. А в чарівному світі фейрі друзі можуть бути небезпечніші за ворогів. Тепер на Фейру очікує боротьба зі значно більшим злом, ніж вона могла собі уявити.
*МОЖЛИВІ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ*
Колись звичайна смертна дівчина Фейра стає безсмертною Вищою Фе, завдяки Лордам Дворів. Вона є створінням, якого дуже давно не було, тому ніхто не знає, що взагалі вона з себе уявляє.
«Двір мороку і гніву» розпочинається з того, що Темлін та Фейра збираються зіграти весілля, але дівчина розуміє, що щось не так. Чи то все ж таки хоче її душа бути з Вищим Лордом Двору Весни, чи ні? Через те, що Темлін забороняє Фейрі робити те, що хоче, йти туди, куди хоче, вона потрапляє у ту саму золоту клітку. А з її характером ця клітка стає каторгою для неї. Добре, що Різенд — Лорд Двору Ночі — вирішує врятувати Фейру від цієї в’язниці.
Різ допомагає розкритися дівчині: дозволяє те, що забороняв Темлін; тренерує її в магії, а це Фейрі конче треба, бо, як сталося, вона має сили усіх Лордів, які треба контролювати. Ну й звісно розпочинається та сама любовна лінія між Різендом і Фейрі, з якої усі читачі у захваті. Я у тому ж числі. Мені подобається ставлення Лорда Ночі до дівчини: він розуміє, що «ні» — це «ні»; захищає її, дозволяючи і їй показати свої навички та здібності в різних ситуаціях; не тримає її у клітці тощо.
А що, в цій частині тільки про кохання? Ні. Різенд здогадується, що буде нова війна з реально сильним супротивником — королем Гайберну. Для цього вся компанія Двору Ночі намагається знайти допомогу не тільки від Фе інших дворів Прифії, але й від королівств людей. Вони дізнаються, що їх ворог знаходить Котел, завдяки якому можна зробити неймовірні речі. Щоб нейтралізувати його, потрібні дві половини Книги Дихання — дуже давній релікт. Та чи знаходять її герої? Чи все так легко? Дізнаєтесь при прочитанні.
Останні 200 сторінок змусили мене то ревіти, то посміхатися, то гніватися, то радіти. Ця частина явно краща за першу, як мені і писали.
Як же ти мене потріпала, люба книга... Давненько я не відчувала увесь спектр емоцій від фентезі!
Анотація: Фейра готується вийти заміж за свого коханого — Темліна. Однак спогад про злочин, який вона вчинила, щоб звільнитися від Амаранти, повертається до неї в жахіттях. Темлін намагається убезпечити її, контролюючи кожний її крок, але дівчина не хоче ставати казковою принцесою. До того ж сам Темлін має дедалі більше таємниць від коханої. Невже це лише для того, щоб її захистити? У цей час Різенд, Лорд Двору Ночі, нагадує про укладену між ними угоду. Певно, хоче скористатися нею для своєї мети. І тепер, коли над Прифією та землями людей нависла загроза жахливої війни, Фейра має вирішити, кому довіряти. На кону життя її сім’ї та доля всього світу. А в чарівному світі фейрі друзі можуть бути небезпечніші за ворогів. Тепер на Фейру очікує боротьба зі значно більшим злом, ніж вона могла собі уявити.
*МОЖЛИВІ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ*
Колись звичайна смертна дівчина Фейра стає безсмертною Вищою Фе, завдяки Лордам Дворів. Вона є створінням, якого дуже давно не було, тому ніхто не знає, що взагалі вона з себе уявляє.
«Двір мороку і гніву» розпочинається з того, що Темлін та Фейра збираються зіграти весілля, але дівчина розуміє, що щось не так. Чи то все ж таки хоче її душа бути з Вищим Лордом Двору Весни, чи ні? Через те, що Темлін забороняє Фейрі робити те, що хоче, йти туди, куди хоче, вона потрапляє у ту саму золоту клітку. А з її характером ця клітка стає каторгою для неї. Добре, що Різенд — Лорд Двору Ночі — вирішує врятувати Фейру від цієї в’язниці.
Різ допомагає розкритися дівчині: дозволяє те, що забороняв Темлін; тренерує її в магії, а це Фейрі конче треба, бо, як сталося, вона має сили усіх Лордів, які треба контролювати. Ну й звісно розпочинається та сама любовна лінія між Різендом і Фейрі, з якої усі читачі у захваті. Я у тому ж числі. Мені подобається ставлення Лорда Ночі до дівчини: він розуміє, що «ні» — це «ні»; захищає її, дозволяючи і їй показати свої навички та здібності в різних ситуаціях; не тримає її у клітці тощо.
А що, в цій частині тільки про кохання? Ні. Різенд здогадується, що буде нова війна з реально сильним супротивником — королем Гайберну. Для цього вся компанія Двору Ночі намагається знайти допомогу не тільки від Фе інших дворів Прифії, але й від королівств людей. Вони дізнаються, що їх ворог знаходить Котел, завдяки якому можна зробити неймовірні речі. Щоб нейтралізувати його, потрібні дві половини Книги Дихання — дуже давній релікт. Та чи знаходять її герої? Чи все так легко? Дізнаєтесь при прочитанні.
Останні 200 сторінок змусили мене то ревіти, то посміхатися, то гніватися, то радіти. Ця частина явно краща за першу, як мені і писали.
Новий відгук
« — Усі заслуговують на щастя. Шлях до нього не простий. Він довгий, складний, і часто доводиться шукати його наосліп. Але ти йдеш собі далі, бо знаєш, що кінцева мета того варта».
Мене завжди бісила Неста, але після цієї частини Дворів я повністю змінила свою думку, бо нарешті читачу старша сестра Арчерон відкривається, показує свої думки, свою трагедію та свій шлях до спасіння. Знаєте, саме в цій книжці авторка показала, що ніхто не ідеален, навіть ті ж Різ або Фейра; кожен має недоліки, кожен може реагувати на ситуацію тільки через призму емоцій, забувши про розум. Тому очікуйте, що персонажі, яких ви, скоріш за все, любили, покажуть свої справжні неідеальні обличчя! Й знаєте... ця частина, мабуть, тепер моя найулюбленіша, бо персонажі всі якісь більш реальні, ніж в минулих книгах циклу.
!НАДАЛІ ВІДГУК МІСТИТЬ СПОЙЛЕРИ ДО МИНУЛИХ ЧАСТИН ЦИКЛУ!
Війна з королем Гайберну завершилася. Хтось вже встиг адаптуватися до післявоєнного життя, а хтось — ні. Неста Арчерон — старша сестра сім'ї Арчерон — одна з тих, хто ніяк не може забути кожну секунду війни, не може забути те, що зробила, й те, чого зробити не змогла. Вона настільки поринула у свою трагедію, що врятувати її ніхто не зміг, тому Внутрішній круг Двору ночі збирається прийняти радикальні міри, а саме змусити переїхати Несту до Дому Вітру, розпочати працювати та тренуватися з Кассіаном (бо в війні та показала, на що здатна, але "гарячий" розум у боротьбі не завжди добре). Звісно, що вічно горда та гарячкувата сестра не хоче нічого з того робити, але після пару днів вона розуміє, що робота та тренування йдуть їй тільки на користь: що фізично, що морально. Та чи зможе це вилікувати душу Нести? Чи зможе вона знову реально жити, а не існувати? Чи не зроблять примусові дії до Нести все тільки гірше?
Тим часом назріває нова війна з однією з людських королев, яка уклала небезпечний союз з тим, кого вбити неможливо. Землям Фе, а можливо й взагалі усім континентам, загрожує повне знищення, тому Дворам треба терміново придумувати план дій, розгадувати ребуси інтриг, шукати те, що зможе зупинити той смертельний союз... в чому, як раз, тільки Неста й може допомогти завдяки своїм силам, природа якої досі є невідомою.
Мене завжди бісила Неста, але після цієї частини Дворів я повністю змінила свою думку, бо нарешті читачу старша сестра Арчерон відкривається, показує свої думки, свою трагедію та свій шлях до спасіння. Знаєте, саме в цій книжці авторка показала, що ніхто не ідеален, навіть ті ж Різ або Фейра; кожен має недоліки, кожен може реагувати на ситуацію тільки через призму емоцій, забувши про розум. Тому очікуйте, що персонажі, яких ви, скоріш за все, любили, покажуть свої справжні неідеальні обличчя! Й знаєте... ця частина, мабуть, тепер моя найулюбленіша, бо персонажі всі якісь більш реальні, ніж в минулих книгах циклу.
!НАДАЛІ ВІДГУК МІСТИТЬ СПОЙЛЕРИ ДО МИНУЛИХ ЧАСТИН ЦИКЛУ!
Війна з королем Гайберну завершилася. Хтось вже встиг адаптуватися до післявоєнного життя, а хтось — ні. Неста Арчерон — старша сестра сім'ї Арчерон — одна з тих, хто ніяк не може забути кожну секунду війни, не може забути те, що зробила, й те, чого зробити не змогла. Вона настільки поринула у свою трагедію, що врятувати її ніхто не зміг, тому Внутрішній круг Двору ночі збирається прийняти радикальні міри, а саме змусити переїхати Несту до Дому Вітру, розпочати працювати та тренуватися з Кассіаном (бо в війні та показала, на що здатна, але "гарячий" розум у боротьбі не завжди добре). Звісно, що вічно горда та гарячкувата сестра не хоче нічого з того робити, але після пару днів вона розуміє, що робота та тренування йдуть їй тільки на користь: що фізично, що морально. Та чи зможе це вилікувати душу Нести? Чи зможе вона знову реально жити, а не існувати? Чи не зроблять примусові дії до Нести все тільки гірше?
Тим часом назріває нова війна з однією з людських королев, яка уклала небезпечний союз з тим, кого вбити неможливо. Землям Фе, а можливо й взагалі усім континентам, загрожує повне знищення, тому Дворам треба терміново придумувати план дій, розгадувати ребуси інтриг, шукати те, що зможе зупинити той смертельний союз... в чому, як раз, тільки Неста й може допомогти завдяки своїм силам, природа якої досі є невідомою.
Новий відгук
«Данте служить Вергілію, але Окулус служить їм обом. І всі вони служать Леті».
Що ви бачите перед собою? Це скарб, який я можу спокійно назвати найкращим у цьому році! Книга просто вау: містичний сюжет, цікава магія, неоднозначні герої, — ну все круто! Скажу одразу, що хоч книга сподобалась, вона не для усіх: початок складний, а від деяких ситуацій з героями такий шок був у мене, що не передати.
Алекс Стерн — дівчина, яку одного дня прямо з лікарняного ліжка, у яке вона потрапила через передозування наркотиками (так, дівчина у нас не свята, біла й пухнаста), забирають до Єльського університету. Універ цей настільки престижний, що не кожного до нього приймають: треба мати високі бали з іспитів, мати хист або до якоїсь науки, або ж до мистецтва. Алекс не закінчила навіть середньої освіти, що ж тут казати вже про великі досягнення. Взяли дівчину не через розумілі здібності або ще чого примітивного... її взяли до навчання через змогу бачити Сірих — привидів, які можуть перетинати Серпанок (бар'єр між світом живих і мертвих). Тихо, тихо, я розумію ваш скептицизм. Університет Єлю має таємну спільноту Лета, яка оберігає магію, займається окультизмом... випускає найкращих та найздібніших людей світу, творять усе те, через що звичайні люди створюють теорії змов й т.і..
Повірте, ті змови реально існують, але вже в середині Лети. Алекс отримує повідомлення від Окулуса, що на одному з перехресть міста Нью-Гейвен знайдено вбиту дівчину. Після огляду місця злочину, Стерн відчуває, що це не просте вбивство... тут замішані ті, у кого вона навчається; до того ж вона відчуває, що містичне зникнення її Вергілія теж з цим пов'язане. З цього й починається її надскладне розслідування, у якому усі, навіть мертві, стають перешкодую. Чи дійде Алекс до розгадки? Чи не вб'ють її раніше, ніж вона закриє цю справу?
Що ви бачите перед собою? Це скарб, який я можу спокійно назвати найкращим у цьому році! Книга просто вау: містичний сюжет, цікава магія, неоднозначні герої, — ну все круто! Скажу одразу, що хоч книга сподобалась, вона не для усіх: початок складний, а від деяких ситуацій з героями такий шок був у мене, що не передати.
Алекс Стерн — дівчина, яку одного дня прямо з лікарняного ліжка, у яке вона потрапила через передозування наркотиками (так, дівчина у нас не свята, біла й пухнаста), забирають до Єльського університету. Універ цей настільки престижний, що не кожного до нього приймають: треба мати високі бали з іспитів, мати хист або до якоїсь науки, або ж до мистецтва. Алекс не закінчила навіть середньої освіти, що ж тут казати вже про великі досягнення. Взяли дівчину не через розумілі здібності або ще чого примітивного... її взяли до навчання через змогу бачити Сірих — привидів, які можуть перетинати Серпанок (бар'єр між світом живих і мертвих). Тихо, тихо, я розумію ваш скептицизм. Університет Єлю має таємну спільноту Лета, яка оберігає магію, займається окультизмом... випускає найкращих та найздібніших людей світу, творять усе те, через що звичайні люди створюють теорії змов й т.і..
Повірте, ті змови реально існують, але вже в середині Лети. Алекс отримує повідомлення від Окулуса, що на одному з перехресть міста Нью-Гейвен знайдено вбиту дівчину. Після огляду місця злочину, Стерн відчуває, що це не просте вбивство... тут замішані ті, у кого вона навчається; до того ж вона відчуває, що містичне зникнення її Вергілія теж з цим пов'язане. З цього й починається її надскладне розслідування, у якому усі, навіть мертві, стають перешкодую. Чи дійде Алекс до розгадки? Чи не вб'ють її раніше, ніж вона закриє цю справу?
Новий відгук
«— Ми… Різ, Кассіан і я за кожної нагоди нагадуємо одне одному: те, що ми вважаємо найбільшою своєю слабкістю, іноді може обернутися на найбільшу перевагу. І що змінити хід історії може непомітна особа, про яку ніколи б і не подумали».
Цитата дуже личить до цієї книги, бо в цій частині реально з’являються ті, про кого ти навіть не здогадувався! В кінці 71 розділу я через такий хід просто розревілася, як не знаю хто.
Анотація: Фейра повертається до Двору Весни, рішуче налаштована дізнатись, що замислив Темлін і могутній, зловісний король Гайберну, який загрожує знищити Прифію. Однак, щоб цього досягти, вона спочатку зіграє в смертельно небезпечну гру. Один неправильний крок може знищити не лише Фейру, а й увесь її світ. Боротьба з Гайберном у самісінькому розпалі, і силам добра доведеться вступити в союз із темними силами, якщо вони разом хочуть побороти найбільше зло. Дівчина знову має вирішити, кому довіряти, і шукати спільників у найменш очікуваних місцях. Та, здається, зрадники повсюди, і Фейрі не раз доведеться вдаватися до магії і потрапляти в пастки. Адже незабаром дві армії зіткнуться в кривавій, нерівній боротьбі за владу…
Війна з Сонним королівством продовжується. Армія Гайберну постійно на крок попереду за своїх ворогів, а саме за Двори Прифії. Щоб перемогти нездолану силу, Фейрі та її сестрам, Лордам Фе та смертним потрібно об’єднатися. Але навіть й цього замалу! Що ж будуть робити герої, щоб отримати перемогу? На які крайності вони готові піти заради спасіння всієї Прифії? Що ж це за непомітні особи, які змінили хід подій?
Вся ця частина про війну, бойові дії, котрі, як для мене, дуже динамічно та яскраво прописані письменницею. Кожну рану ти так відчуваєш, наче саме в тебе потрапила стріла, кинджал, меч... Маас взагалі не дає час, щоб трохи відпочити від битв.
Про любовні лінії я промовчу, не хочу тут спойлерити щодо них. Самі все дізнаєтесь 😏
Цитата дуже личить до цієї книги, бо в цій частині реально з’являються ті, про кого ти навіть не здогадувався! В кінці 71 розділу я через такий хід просто розревілася, як не знаю хто.
Анотація: Фейра повертається до Двору Весни, рішуче налаштована дізнатись, що замислив Темлін і могутній, зловісний король Гайберну, який загрожує знищити Прифію. Однак, щоб цього досягти, вона спочатку зіграє в смертельно небезпечну гру. Один неправильний крок може знищити не лише Фейру, а й увесь її світ. Боротьба з Гайберном у самісінькому розпалі, і силам добра доведеться вступити в союз із темними силами, якщо вони разом хочуть побороти найбільше зло. Дівчина знову має вирішити, кому довіряти, і шукати спільників у найменш очікуваних місцях. Та, здається, зрадники повсюди, і Фейрі не раз доведеться вдаватися до магії і потрапляти в пастки. Адже незабаром дві армії зіткнуться в кривавій, нерівній боротьбі за владу…
Війна з Сонним королівством продовжується. Армія Гайберну постійно на крок попереду за своїх ворогів, а саме за Двори Прифії. Щоб перемогти нездолану силу, Фейрі та її сестрам, Лордам Фе та смертним потрібно об’єднатися. Але навіть й цього замалу! Що ж будуть робити герої, щоб отримати перемогу? На які крайності вони готові піти заради спасіння всієї Прифії? Що ж це за непомітні особи, які змінили хід подій?
Вся ця частина про війну, бойові дії, котрі, як для мене, дуже динамічно та яскраво прописані письменницею. Кожну рану ти так відчуваєш, наче саме в тебе потрапила стріла, кинджал, меч... Маас взагалі не дає час, щоб трохи відпочити від битв.
Про любовні лінії я промовчу, не хочу тут спойлерити щодо них. Самі все дізнаєтесь 😏
Новий відгук
« — Трапляється, що найзапекліші супротивники спокуси є найбільшими її прихильниками».
Ох, ну пригоди Торна й Офелії це щось з чимось! Те, як саме вони намагаються викрутитися з усіх перешкод, вражає. Та й взагалі... неймовірно люблю я цю парочку, хоч й тарганів в головах там по самі помідори.
Ця частина набагато крутіша, ніж перша: динамічніша, Торна більше, герої ще й ще відкриваються перед читачами та між собою, є детективна частина, що мені ну дуже імпонує. Просто вау! Сподіваюсь, що третя частина вийде якомога швидше.
ПОПЕРЕДЖАЮ, ДАЛІ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ!
Офелія все більше потрапляє у світ інтриг та гри кланів холодного ковчегу Полюс. Тепер уся її увага зосереджена на місті, де проживає сам голова усього ковчегу — вічно "десь там у собі в голові" Фарук. Дізнавшись, що від шлюбу з Торном тому потрібна її сила, її дар, який дозволяє читати речі інших людей, Офелія робить відчайдушний хід перед Фаруком — заздалегідь пропонує йому свою допомогу з прочитанням таємної для усіх Книги, яку досі ніхто не зміг хоч трохи розшифровувати. Але не так складається, як хотілося: пропозицію дівчини відміняє вічно холодний Торн — її майбутній чоловік. Фарук, не розуміючи взагалі, що відбувається (ну є в нього така проблема, що ж поробиш), пропонує тій стати другим казкарем — людиною, яка повинна була хоч якось розважати голову ковчега. Та тільки Фарук не знав, до чого казки Офелії можуть довести його... він бачить сни, які можливо відкривають йому те, ким насправді він є. Може саме це й є розшифровкою Книги?
Тим часом дівчині досі приходять таємні листи, які містять у собі засторогу та упередження від незрозумілого Бога щодо її шлюбу з Торном. Якщо Офелія не скасує свого весілля, її очікують непередбачувані наслідки. Але не одна вона отримає такі листи... тих, хто вже їх отримав, вже давненько ніхто не бачив. Фарук й з цього їй вигадує нову роботу: він просить Офелію знайти усіх, хто зник. На усе це дається 24 години, за які, окрім того, щоб знайти зниклих, вона хоче дізнатися відповіді й на свої листи. Можливо, це все між собою пов'язано? Хто та чого не хоче шлюбу між Торном й Офелією, які вже починають одне одному відкриватися?
Ох, ну пригоди Торна й Офелії це щось з чимось! Те, як саме вони намагаються викрутитися з усіх перешкод, вражає. Та й взагалі... неймовірно люблю я цю парочку, хоч й тарганів в головах там по самі помідори.
Ця частина набагато крутіша, ніж перша: динамічніша, Торна більше, герої ще й ще відкриваються перед читачами та між собою, є детективна частина, що мені ну дуже імпонує. Просто вау! Сподіваюсь, що третя частина вийде якомога швидше.
ПОПЕРЕДЖАЮ, ДАЛІ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ!
Офелія все більше потрапляє у світ інтриг та гри кланів холодного ковчегу Полюс. Тепер уся її увага зосереджена на місті, де проживає сам голова усього ковчегу — вічно "десь там у собі в голові" Фарук. Дізнавшись, що від шлюбу з Торном тому потрібна її сила, її дар, який дозволяє читати речі інших людей, Офелія робить відчайдушний хід перед Фаруком — заздалегідь пропонує йому свою допомогу з прочитанням таємної для усіх Книги, яку досі ніхто не зміг хоч трохи розшифровувати. Але не так складається, як хотілося: пропозицію дівчини відміняє вічно холодний Торн — її майбутній чоловік. Фарук, не розуміючи взагалі, що відбувається (ну є в нього така проблема, що ж поробиш), пропонує тій стати другим казкарем — людиною, яка повинна була хоч якось розважати голову ковчега. Та тільки Фарук не знав, до чого казки Офелії можуть довести його... він бачить сни, які можливо відкривають йому те, ким насправді він є. Може саме це й є розшифровкою Книги?
Тим часом дівчині досі приходять таємні листи, які містять у собі засторогу та упередження від незрозумілого Бога щодо її шлюбу з Торном. Якщо Офелія не скасує свого весілля, її очікують непередбачувані наслідки. Але не одна вона отримає такі листи... тих, хто вже їх отримав, вже давненько ніхто не бачив. Фарук й з цього їй вигадує нову роботу: він просить Офелію знайти усіх, хто зник. На усе це дається 24 години, за які, окрім того, щоб знайти зниклих, вона хоче дізнатися відповіді й на свої листи. Можливо, це все між собою пов'язано? Хто та чого не хоче шлюбу між Торном й Офелією, які вже починають одне одному відкриватися?
Новий відгук
«Ми, люди, не всі однакові. Хтось виглядає, говорить і поводиться, ніби якесь божество; хтось виглядає, говорить і поводиться, як свиня».
Настільки все заплатуно, що аж сподобалось! Чесно, іноді я таке люблю.
Анотація: Ласкаво просимо до світу, що аж кишить демонами! Світу, що підпорядковується непохитним правилам. Світу, у якому безіменний екзорцист править своє діло... небездоганно: демона вигнано — і байдуже, що станеться з людиною. Проспер Шанцький — людина науки, апологет найчистіших принципів, вихователь першого у світі короля-філософа. А що і майстер Проспер, і княжич під його опікою одержимі, то далі говоритиме хтось із їхніх демонів...
Книга поділена на 2 новели: одна про екзорциста, якому не подобається, що його так називають, та генія Проспера зі своїми тарганами (а може й не з ними) у своїй голові; друга про тяжке життя потойбічників, а точніше демонів.
Я гадала, що, ці дві розповіді — це дві самостійні роботи, але це не так. Якщо заглибитися, то можна побачити, що вони з'єднані між собою, просто оповідання розказуються від різних двох героїв, які уособлюють дві протилежні сторони буття.
«Демон Проспера»: це історія про бездоганного, але реально безсердечного екзорциста, який виганяє демонів з людей без різниці, чи залишиться від тієї хоч щось після процедури очищення. Головний герой — як раз наш екзорцист — потрапляє у ситуацію, в якій був великий ризик самому залишитися без життя, але він усе так хитро-мудро вигадав та розрахував, що йому таланить вийти з води сухим.
«Потойбічник»: існують Вищі плани на світ. Головний герой — у цьому разі це демон — повинен виконувати свої накази, але з'являються ті, хто вирішив зробити свій особистий вищій план, через що ГГ потрапляє у скрутне становище: чи йти йому по першому наказу, чи відступити й дати можливості іншим працювати за другим наказом, але при цьому стаючи дезертиром.
Автор викорисутовує складну, більш зверхню мову, через що книга може бути багатьом незрозумілою. Хоча саме цим вона мені у першу чергу й сподобалась. Також присутньою багато філософських промов, над якими ти можеш довго засісти та свою думку гадати.
Настільки все заплатуно, що аж сподобалось! Чесно, іноді я таке люблю.
Анотація: Ласкаво просимо до світу, що аж кишить демонами! Світу, що підпорядковується непохитним правилам. Світу, у якому безіменний екзорцист править своє діло... небездоганно: демона вигнано — і байдуже, що станеться з людиною. Проспер Шанцький — людина науки, апологет найчистіших принципів, вихователь першого у світі короля-філософа. А що і майстер Проспер, і княжич під його опікою одержимі, то далі говоритиме хтось із їхніх демонів...
Книга поділена на 2 новели: одна про екзорциста, якому не подобається, що його так називають, та генія Проспера зі своїми тарганами (а може й не з ними) у своїй голові; друга про тяжке життя потойбічників, а точніше демонів.
Я гадала, що, ці дві розповіді — це дві самостійні роботи, але це не так. Якщо заглибитися, то можна побачити, що вони з'єднані між собою, просто оповідання розказуються від різних двох героїв, які уособлюють дві протилежні сторони буття.
«Демон Проспера»: це історія про бездоганного, але реально безсердечного екзорциста, який виганяє демонів з людей без різниці, чи залишиться від тієї хоч щось після процедури очищення. Головний герой — як раз наш екзорцист — потрапляє у ситуацію, в якій був великий ризик самому залишитися без життя, але він усе так хитро-мудро вигадав та розрахував, що йому таланить вийти з води сухим.
«Потойбічник»: існують Вищі плани на світ. Головний герой — у цьому разі це демон — повинен виконувати свої накази, але з'являються ті, хто вирішив зробити свій особистий вищій план, через що ГГ потрапляє у скрутне становище: чи йти йому по першому наказу, чи відступити й дати можливості іншим працювати за другим наказом, але при цьому стаючи дезертиром.
Автор викорисутовує складну, більш зверхню мову, через що книга може бути багатьом незрозумілою. Хоча саме цим вона мені у першу чергу й сподобалась. Також присутньою багато філософських промов, над якими ти можеш довго засісти та свою думку гадати.
Новий відгук
« — Хто не хоче владарювати над долею? — відказав Кардан і знову крутнув свою монетку.
Тарган зупинив її рух, ляснувши рукою по столу.
— Пам'ятай: владарювати насправді можна лише над собою».
«Як король Ельфгейму зненавидів оповідки» — це гарне та приємне доповнення до основної трилогії «Народ повітря».
Анотація: Як воно — бути королем Ельфгейму, жахливим, сяйливим і могутнім? Мати за королеву смертну дівчину, яка тільки й прагне, що битися з монстрами та втрапляти в халепи? Як воно — зростати жорстоким принцом, нелюбим, зрадженим і самотнім? Закохуватися в смертну дівчину, яка дивиться на тебе з ненавистю? Коли маленький Кардан знайомиться з тролихою Аслоґ, він ще не знає відповідей на ці запитання.
Однак Аслоґ розповідає йому історію, яка тавром лягає на його серце. Юний принц навчився бути жахливим, щоб захистити себе, та навіть найміцніші стіни можна зруйнувати. Край Фейрі просочено плетивом зі слів і магії, і Карданові ще належить переконатися, що будь-яка оповідка мусить коритися волі оповідача, а минуле наздоганяє і найлукавіших із Народу.
Вся книга, окрім оповідок тролихи Аслоґ, які, у свою чергу, змінюються з зустрічі до зустрічі, є історією життя Кардана від самого його початку й до сьогодення. Нічого нового не дізнаємося, але через ці оповідки та історії відкрилось набагато більше деталей та моментів росту та становлення Кардана як Верховного короля Ельфгейму.
Книга неймовірно гарна: майже на кожній сторінці є ілюстрації, які максимально вдало підходять до подій розповідей.
Більше якось й не виходить щось розповісти, бо книжка маленька, багато малюнків й мало тексту, тому це реально більш приємне та гарне для очей доповнення для поціновувачів головної серії.
Тарган зупинив її рух, ляснувши рукою по столу.
— Пам'ятай: владарювати насправді можна лише над собою».
«Як король Ельфгейму зненавидів оповідки» — це гарне та приємне доповнення до основної трилогії «Народ повітря».
Анотація: Як воно — бути королем Ельфгейму, жахливим, сяйливим і могутнім? Мати за королеву смертну дівчину, яка тільки й прагне, що битися з монстрами та втрапляти в халепи? Як воно — зростати жорстоким принцом, нелюбим, зрадженим і самотнім? Закохуватися в смертну дівчину, яка дивиться на тебе з ненавистю? Коли маленький Кардан знайомиться з тролихою Аслоґ, він ще не знає відповідей на ці запитання.
Однак Аслоґ розповідає йому історію, яка тавром лягає на його серце. Юний принц навчився бути жахливим, щоб захистити себе, та навіть найміцніші стіни можна зруйнувати. Край Фейрі просочено плетивом зі слів і магії, і Карданові ще належить переконатися, що будь-яка оповідка мусить коритися волі оповідача, а минуле наздоганяє і найлукавіших із Народу.
Вся книга, окрім оповідок тролихи Аслоґ, які, у свою чергу, змінюються з зустрічі до зустрічі, є історією життя Кардана від самого його початку й до сьогодення. Нічого нового не дізнаємося, але через ці оповідки та історії відкрилось набагато більше деталей та моментів росту та становлення Кардана як Верховного короля Ельфгейму.
Книга неймовірно гарна: майже на кожній сторінці є ілюстрації, які максимально вдало підходять до подій розповідей.
Більше якось й не виходить щось розповісти, бо книжка маленька, багато малюнків й мало тексту, тому це реально більш приємне та гарне для очей доповнення для поціновувачів головної серії.
Новий відгук
«Ми зліплені із солі й піску, моря та штормів.
Ми народженні на Звуженні».
Вже так швидко закінчила я дилогію про Фейбл — дівчину, яка не тільки знається в дорогоцінному камінні, а й має хист до їх голосів!
ПОПЕРЕДЖАЮ, БУДУТЬ СПОЙЛЕРИ В АНОТАЦІЇ!
Анотація: Під час шторму у Грозових Тенетах затонув «Жайвір». Фейбл одночасно втратила матір і домівку. А згодом і коханого Веста, який не знає, що її силоміць затягли на «Селену». Тож тепер вона мусить працювати добувачкою на капітана-злодія, ставши заручницею у протистоянні між двома торговцями, один із яких — її батько. Щодня дівчина занурюється не лише у воду в пошуках дорогоцінних каменів, а й у світ брехні та зради, хитромудро вибудований могутніми торговцями. Ким насправді була її мати? Чому батько кинув її та на що здатен Вест? Фейбл доведеться це з’ясувати, тож вона ставить на карту все, що має…
«Однойменні» — частина таємниць, пліток, зговорів. Я просто не могла передбачити наступних кроків героїв та їх ворогів. Ти реально весь час в напрузі! Через це мені ця книга сподобалась більше, ніж перша. Ну, люблю я таке 😅
Ця частина розпочинається з того, що Фейбл знаходиться на палубі «Селени», корабля Золи — найжахливішого на той час ворога дівчини, Сента та команди Веста. Чого на той час? Бо Фейбл не знала ще, що її чекає опісля.. й кого насправді треба боятися.
Дівчина нарешті за 18 років дізнається, хто вона насправді. Й, повірте, їй би цього не хотілось би знати, бо ці знання понесли ще більше проблем та небезпек що для Фейбл, що для Веста, що й для усього Звуження! Як це все розрулиться? А я й не скажу, навіть натяку не буде, бо хочу, щоб й ви, читачі, теж були з очами з розмір п'ятикопійочної монети 😈
Стосунки Фейбл та Веста стають складнішими через їх минулі життя. Скелетів в шафах у двох вистачає з головою. Чесно, я боялася, що вони розійдуться, бо пара ну дуже мені симпатична.
В кінці книги навіть трохи поплакала, бо якою б ця дилогія не була б з поганими та темними моментами, в неї є й гарні та світлі події і слова.
Якщо хочете прочитати щось невелике за обсягом, динамічне, з таємницями та зговорами, з сильною героїнею та гарною любовною лінією і це все в морському сетингу, то рекомендую!
Ми народженні на Звуженні».
Вже так швидко закінчила я дилогію про Фейбл — дівчину, яка не тільки знається в дорогоцінному камінні, а й має хист до їх голосів!
ПОПЕРЕДЖАЮ, БУДУТЬ СПОЙЛЕРИ В АНОТАЦІЇ!
Анотація: Під час шторму у Грозових Тенетах затонув «Жайвір». Фейбл одночасно втратила матір і домівку. А згодом і коханого Веста, який не знає, що її силоміць затягли на «Селену». Тож тепер вона мусить працювати добувачкою на капітана-злодія, ставши заручницею у протистоянні між двома торговцями, один із яких — її батько. Щодня дівчина занурюється не лише у воду в пошуках дорогоцінних каменів, а й у світ брехні та зради, хитромудро вибудований могутніми торговцями. Ким насправді була її мати? Чому батько кинув її та на що здатен Вест? Фейбл доведеться це з’ясувати, тож вона ставить на карту все, що має…
«Однойменні» — частина таємниць, пліток, зговорів. Я просто не могла передбачити наступних кроків героїв та їх ворогів. Ти реально весь час в напрузі! Через це мені ця книга сподобалась більше, ніж перша. Ну, люблю я таке 😅
Ця частина розпочинається з того, що Фейбл знаходиться на палубі «Селени», корабля Золи — найжахливішого на той час ворога дівчини, Сента та команди Веста. Чого на той час? Бо Фейбл не знала ще, що її чекає опісля.. й кого насправді треба боятися.
Дівчина нарешті за 18 років дізнається, хто вона насправді. Й, повірте, їй би цього не хотілось би знати, бо ці знання понесли ще більше проблем та небезпек що для Фейбл, що для Веста, що й для усього Звуження! Як це все розрулиться? А я й не скажу, навіть натяку не буде, бо хочу, щоб й ви, читачі, теж були з очами з розмір п'ятикопійочної монети 😈
Стосунки Фейбл та Веста стають складнішими через їх минулі життя. Скелетів в шафах у двох вистачає з головою. Чесно, я боялася, що вони розійдуться, бо пара ну дуже мені симпатична.
В кінці книги навіть трохи поплакала, бо якою б ця дилогія не була б з поганими та темними моментами, в неї є й гарні та світлі події і слова.
Якщо хочете прочитати щось невелике за обсягом, динамічне, з таємницями та зговорами, з сильною героїнею та гарною любовною лінією і це все в морському сетингу, то рекомендую!
Новий відгук
«Коли ти перестала бачити в людях найкраще? Коли забула про доброту? Коли забула про кохання?»
Як раніше писала, я почала читати різні інтерпретації греко-римської міфології. І все почалося з "Пристрастей Олімпу".
О всі святі гранати, я ніколи, чуєте, НІКОЛИ, не читала кращого коміксу, ніж цей: починаючи з поєднань кольорів, закінчуючи самою історією!
Ця інтерпретація міфу (за основу взята легенда про Персефону та Гадеса) розповідає про те, що богиня весни Персефона, а точніше Кора, після однієї з вечірок потрапляє до Владики Потойбічного Світу – Гадеса. Потрапила вона до нього завдяки деяким Олімпійцам, які вирішили пожартувати над самим Гадесом: бачте в нього одного не було дружини, та й до ладу дівчини теж. Персефона після сну виявляє, що перебуває далеко не вдома, і поруч Артеміди, яка завжди з Корою, немає. Отже, щось не так. Та й сам Гадес теж не розуміє, що сталося, і як вона опинилася в його машині... Й ось із цього місця і починається вся тривала історія (я прочитала у вебтюні всі розділи, які тільки вийшло, а їх вже багато!). Чим це все закінчиться в цій інтерпретації — невідомо.
Персефона — молода богиня, їй лише 19 років, що для безсмертних богів просто ніщо. Вона все життя була поряд із мамою — Деметрою, яка не дозволяла тій зробити зайвий крок. Тому, коли богиня вступила у більш доросле життя (Кора вирішила вчитися, захотіла жити окремо, точніше під наглядом її подруги — Артеміди), вона не очікувала побачити стільки "гнилих" вчинків на Олімпі.
Персефона спочатку дуже наївна, і цим, на жаль, користуються деякі боги (щоб їх підняло й гепнуло 😡). Через призму героїні показано безліч проблем нашого, і не тільки, часу: насильство (сексуальне, моральне, фізичне), аб'юзивні стосунки, проблема батьків і дітей, психологічні травми.
Другий головний герой — це Гадес. Цей володар тіней померлих відрізняється від інших богів: він не використовує свого статусу, щоб, наприклад, отримати дівчину, як це робить Зевс, у якого, до речі, є дружина.
Як будуть розвиватися герої — дізнаємось з інших частин «Пристрастей Олімпу». Повірте, так є чого чекати! Наприклад ще більше кохання, болю, та ще більше скелетів із шафи. Перший том — це тільки легка розминка!
Як раніше писала, я почала читати різні інтерпретації греко-римської міфології. І все почалося з "Пристрастей Олімпу".
О всі святі гранати, я ніколи, чуєте, НІКОЛИ, не читала кращого коміксу, ніж цей: починаючи з поєднань кольорів, закінчуючи самою історією!
Ця інтерпретація міфу (за основу взята легенда про Персефону та Гадеса) розповідає про те, що богиня весни Персефона, а точніше Кора, після однієї з вечірок потрапляє до Владики Потойбічного Світу – Гадеса. Потрапила вона до нього завдяки деяким Олімпійцам, які вирішили пожартувати над самим Гадесом: бачте в нього одного не було дружини, та й до ладу дівчини теж. Персефона після сну виявляє, що перебуває далеко не вдома, і поруч Артеміди, яка завжди з Корою, немає. Отже, щось не так. Та й сам Гадес теж не розуміє, що сталося, і як вона опинилася в його машині... Й ось із цього місця і починається вся тривала історія (я прочитала у вебтюні всі розділи, які тільки вийшло, а їх вже багато!). Чим це все закінчиться в цій інтерпретації — невідомо.
Персефона — молода богиня, їй лише 19 років, що для безсмертних богів просто ніщо. Вона все життя була поряд із мамою — Деметрою, яка не дозволяла тій зробити зайвий крок. Тому, коли богиня вступила у більш доросле життя (Кора вирішила вчитися, захотіла жити окремо, точніше під наглядом її подруги — Артеміди), вона не очікувала побачити стільки "гнилих" вчинків на Олімпі.
Персефона спочатку дуже наївна, і цим, на жаль, користуються деякі боги (щоб їх підняло й гепнуло 😡). Через призму героїні показано безліч проблем нашого, і не тільки, часу: насильство (сексуальне, моральне, фізичне), аб'юзивні стосунки, проблема батьків і дітей, психологічні травми.
Другий головний герой — це Гадес. Цей володар тіней померлих відрізняється від інших богів: він не використовує свого статусу, щоб, наприклад, отримати дівчину, як це робить Зевс, у якого, до речі, є дружина.
Як будуть розвиватися герої — дізнаємось з інших частин «Пристрастей Олімпу». Повірте, так є чого чекати! Наприклад ще більше кохання, болю, та ще більше скелетів із шафи. Перший том — це тільки легка розминка!
Новий відгук
«Проходження крізь дзеркала неможливе без зіткнення із собою віч-на-віч. Хто сповиває обличчя вуалями, хто бреше собі й бачить себе ліпшим, ніж справді є, нізащо цього не зможе зробити».
Давно чула про тетралогію французької письменниці Крістелль Дабос під назвою «Крізь дзеркала». Й тільки зараз я вирішили її прочитати.
Анотація: Офелія — дівчина в окулярах і старенькому шалику, яка весь час проводить з книжками в будівлі Архівів. А ще вона особлива, бо володіє даром читати минуле й мандрувати світами крізь дзеркала. Утім здається, що жоден портал не сховає її від заручин з Торном, самозакоханим і жорстоким представником клану Драконів. Дівчина має покинути рідний ковчег Аніма та вирушити до столиці холодного, крижаного ковчега, відомого як Полюс. Там небезпека чатує за кожним рогом і нікому не можна довіряти. Усе на Полюсі має зворотний бік. Довкола Офелії в’ється химерне плетиво інтриг, яке затягує її до небезпечної політичної гри. Тепер вона інструмент смертельної змови, що поставить під загрозу не тільки долю Офелії, а й майбутнє всього світу.
В вищезгаданій анотації лаконічно та зрозуміло розписані головні моменти, тому не буду на сюжеті зупинятися.
З таким жанром, як фентезі з елементами стимпанка, я ще не була знайома, тому перша книга циклу «Крізь дзеркала» під назвою «Зимові заручини» спочатку тяжко пішла. Було нудно, бо звикла до фентезі в стилі середньовіччя. Але потім мене так ця історія та всесвіт поглинули, що я не могла відірватися!
Так, а що за всесвіт там? Колись була ціла планета, але через незрозумілі поки що для мене події світ розколовся, й з’явилось безліч різних за розмірами, політикою, магічними силами тощо ковчегів — літаючих островів. Щоб потрапити з одного такого на інших, потрібно було перелетіти на літальному апараті, які працюють на пару. Та й взагалі, майже вся техніка у них працює на паровій тязі.
Книга мені сподобалась не лише своїм світом, а й героями. Як завжди в нас головними персонажами виступають: таємничий та навіть в своєму сенсі харизматичний чоловік — Торн Дракон (мешканець ковчегу Полюс) —, та дівчина — Офелія (мешканка ковчегу Аніма), яка спочатку здається тихим й сірим мишеням. Ви, мабуть, думаєте, що їх любовна лінія швидко набирає обороти, але це не так! Вона на момент першої книги вже є, але така непомітна, що можна подумати, що якісь скороминущі погляди насправді випадкові.
Давно чула про тетралогію французької письменниці Крістелль Дабос під назвою «Крізь дзеркала». Й тільки зараз я вирішили її прочитати.
Анотація: Офелія — дівчина в окулярах і старенькому шалику, яка весь час проводить з книжками в будівлі Архівів. А ще вона особлива, бо володіє даром читати минуле й мандрувати світами крізь дзеркала. Утім здається, що жоден портал не сховає її від заручин з Торном, самозакоханим і жорстоким представником клану Драконів. Дівчина має покинути рідний ковчег Аніма та вирушити до столиці холодного, крижаного ковчега, відомого як Полюс. Там небезпека чатує за кожним рогом і нікому не можна довіряти. Усе на Полюсі має зворотний бік. Довкола Офелії в’ється химерне плетиво інтриг, яке затягує її до небезпечної політичної гри. Тепер вона інструмент смертельної змови, що поставить під загрозу не тільки долю Офелії, а й майбутнє всього світу.
В вищезгаданій анотації лаконічно та зрозуміло розписані головні моменти, тому не буду на сюжеті зупинятися.
З таким жанром, як фентезі з елементами стимпанка, я ще не була знайома, тому перша книга циклу «Крізь дзеркала» під назвою «Зимові заручини» спочатку тяжко пішла. Було нудно, бо звикла до фентезі в стилі середньовіччя. Але потім мене так ця історія та всесвіт поглинули, що я не могла відірватися!
Так, а що за всесвіт там? Колись була ціла планета, але через незрозумілі поки що для мене події світ розколовся, й з’явилось безліч різних за розмірами, політикою, магічними силами тощо ковчегів — літаючих островів. Щоб потрапити з одного такого на інших, потрібно було перелетіти на літальному апараті, які працюють на пару. Та й взагалі, майже вся техніка у них працює на паровій тязі.
Книга мені сподобалась не лише своїм світом, а й героями. Як завжди в нас головними персонажами виступають: таємничий та навіть в своєму сенсі харизматичний чоловік — Торн Дракон (мешканець ковчегу Полюс) —, та дівчина — Офелія (мешканка ковчегу Аніма), яка спочатку здається тихим й сірим мишеням. Ви, мабуть, думаєте, що їх любовна лінія швидко набирає обороти, але це не так! Вона на момент першої книги вже є, але така непомітна, що можна подумати, що якісь скороминущі погляди насправді випадкові.
Новий відгук
« — Але така в них традиція. У тих, хто бився й помирав, захищаючи нас на війні. Якщо ставитися до цього як є, то за що відчувати провину? Просто згадай: цей день [Зимове Сонцестояння] для них щось означає. Для всіх, багатих і бідних, традиції свята мали велике значення, і через ці подарунки ми можемо вшанувати тих, хто бився за можливість святкувати, за мир у місті, де ми живемо».
«Двір холоду і зоряного сяйва», мабуть, перша книга з таким теплим та затишним відчуттям на моїх поличках. Вона дуже мила й дає можливість відійти від постійно динамічних подій попередньої частини. Не розумію, чому багатьом зарубіжним букблогерам вона не подобається 🤔
Анотація: Фейра і Різ разом зі своїми друзями взялися відновлювати Двір Ночі та місто, що зазнало значних руйнувань під час війни. Наближається Зимове Сонцестояння, а з ним і довгоочікуваний перепочинок. Однак попри святкову атмосферу тіні минулого не дають про себе забути. Фейра, яка святкуватиме своє перше Зимове Сонцестояння, виявляє, що близькі їй люди постраждали набагато сильніше, ніж можна було очікувати, і це може вплинути на майбутнє Двору і всього їхнього світу...
Наче як книга маленька, наче як нема подій, але вона містить багато роздумів героїв та мешканців міста після війни. У кожного в душі залишилася прірва, яку Фе та люди намагаються хоч чимось заповнити: хтось відновлює місто, хтось допомагає іншим, хтось займається своїм творчим ділом. Всі вчаться знову жити.
Й одним з моментів, які допомогають вилікувати душу, це свята. Увесь Двір Ночі збирається відсвяткувати Зимове Сонцестояння — перше свято після великої та кровавої війни.
Всі лікуються — Фейра, Різ, Кассіан, Азріель та інші — , вирішують свої справи, але Неста, яка мене капець як вибісила, все лише робить гірше: ні сама не може звикнути до перемін, так й іншим псує настрій. Так складно зрозуміти, що сама одна вона нічого не зможе? Кожному потрібна підтримка. Класно, коли її тобі дають. Погано, коли ти її не приймаєш.
«Двір холоду і зоряного сяйва», мабуть, перша книга з таким теплим та затишним відчуттям на моїх поличках. Вона дуже мила й дає можливість відійти від постійно динамічних подій попередньої частини. Не розумію, чому багатьом зарубіжним букблогерам вона не подобається 🤔
Анотація: Фейра і Різ разом зі своїми друзями взялися відновлювати Двір Ночі та місто, що зазнало значних руйнувань під час війни. Наближається Зимове Сонцестояння, а з ним і довгоочікуваний перепочинок. Однак попри святкову атмосферу тіні минулого не дають про себе забути. Фейра, яка святкуватиме своє перше Зимове Сонцестояння, виявляє, що близькі їй люди постраждали набагато сильніше, ніж можна було очікувати, і це може вплинути на майбутнє Двору і всього їхнього світу...
Наче як книга маленька, наче як нема подій, але вона містить багато роздумів героїв та мешканців міста після війни. У кожного в душі залишилася прірва, яку Фе та люди намагаються хоч чимось заповнити: хтось відновлює місто, хтось допомагає іншим, хтось займається своїм творчим ділом. Всі вчаться знову жити.
Й одним з моментів, які допомогають вилікувати душу, це свята. Увесь Двір Ночі збирається відсвяткувати Зимове Сонцестояння — перше свято після великої та кровавої війни.
Всі лікуються — Фейра, Різ, Кассіан, Азріель та інші — , вирішують свої справи, але Неста, яка мене капець як вибісила, все лише робить гірше: ні сама не може звикнути до перемін, так й іншим псує настрій. Так складно зрозуміти, що сама одна вона нічого не зможе? Кожному потрібна підтримка. Класно, коли її тобі дають. Погано, коли ти її не приймаєш.
Новий відгук
«— Не можна перейматися тим, що було чи буде, тим, що вже втрачено чи, можливо, вдасться здобути. Існує лише поточна мить».
«Король шрамів» для мене стає НАЙКРАЩОЮ книгою 2022 року! Це було реально ВАУ. Тепер дуже чекаю продовження цієї дилогії.
Анотація: Равка оповита негодою і нестабільністю. А молодий король Ніколаї Ланцов дедалі частіше ночами обертається на небезпечну почвару. Генерал Зоя Назяленскі стала свідком смерті свого наставника й воскресіння запеклого ворога. Тепер усе, чим вона живе, — захист гришників у всьому світі, убезпечення трону Равки й порятунок Ніколаї. Та поки Зоя відчайдушно шукає ліки від загадкової хвороби свого короля, гришники опиняються під загрозою: їхні надможливості намагаються обернути на щось небезпечне, підкоривши волю потужним синтетичним наркотиком. Тим часом темна магія всередині Ніколаї відчутно міцнішає. Єдиний шанс на спасіння для нього — ризикнути всім заради порятунку Равки й себе самого. Внутрішній демон Ніколаї загрозливий і могутній, пошрамований століттями перемог. Але є шрами, які не загоїти, бо вони приховують таємні рани минулого і секрети цілих світів…
Ця книга поділена на 4 POV: Ніна Зенік та Ніколаї Ланцов (мої найулюбленіші герої світу Лі Бардуґо); Зоя Назяленскі, котра після прочитання цієї частини дилогії стає на рівні двох вищезгаданих персонажів; та Ісаак, який теж мені сильно сподобався. Шкода, що цього хлопця було так замало в книжці.
Трохи про сюжет. ПОПЕРЕДЖАЮ, будуть спойлери до трилогії про Аліну Старкову та до «Шістки воронів»!
У короля Равки прокидається тіньовий демон, якого Дарклінґ підселив ще в той час, коли Ніколаї був лише принцем. Ланцова, та й інших, це бентежить, так як від демона можна всього очікувати, та ще більше лякає, що якщо частина тіні не зникла після смерті Заклинателя, то, можливо, що Дарклінґ насправді не вмер й очікує моменту, щоб знову зробити політичний переворот. Головною метою Ніколаї та Зої — тепер вона генерал Другої армії — стає знаходження відповідай на те, що відбувається з молодим королем, та чи є ліки від цього недугу. В цей же час хлопцю та Тріумвірату гришей треба не довести Равку до чергової війни.
А що ж робить Ніна? Під іншою зовнішністю та іншим іменем вона з Адріком та Леоні — гришами — виконує місію в Фієрді з порятунку інших людей, які є теж заклинателями.
Про Ісаака нічого не напишу, бо це буде спойлер вже середини «Короля шрамів». Скажу лише те, що цей хлопець неймовірно хоробрий.
В книжці багато неочікуваних поворотів, від яких я була в шоці, при цьому не в поганому сенсі. Про них не напишу, ви повинні самі очманіти від того, що відбувається. Книга дуже непередбачувана!
Рекомендую максимально! Як для мене, то ця книга найсильніша у Лі Бардуґо!
«Король шрамів» для мене стає НАЙКРАЩОЮ книгою 2022 року! Це було реально ВАУ. Тепер дуже чекаю продовження цієї дилогії.
Анотація: Равка оповита негодою і нестабільністю. А молодий король Ніколаї Ланцов дедалі частіше ночами обертається на небезпечну почвару. Генерал Зоя Назяленскі стала свідком смерті свого наставника й воскресіння запеклого ворога. Тепер усе, чим вона живе, — захист гришників у всьому світі, убезпечення трону Равки й порятунок Ніколаї. Та поки Зоя відчайдушно шукає ліки від загадкової хвороби свого короля, гришники опиняються під загрозою: їхні надможливості намагаються обернути на щось небезпечне, підкоривши волю потужним синтетичним наркотиком. Тим часом темна магія всередині Ніколаї відчутно міцнішає. Єдиний шанс на спасіння для нього — ризикнути всім заради порятунку Равки й себе самого. Внутрішній демон Ніколаї загрозливий і могутній, пошрамований століттями перемог. Але є шрами, які не загоїти, бо вони приховують таємні рани минулого і секрети цілих світів…
Ця книга поділена на 4 POV: Ніна Зенік та Ніколаї Ланцов (мої найулюбленіші герої світу Лі Бардуґо); Зоя Назяленскі, котра після прочитання цієї частини дилогії стає на рівні двох вищезгаданих персонажів; та Ісаак, який теж мені сильно сподобався. Шкода, що цього хлопця було так замало в книжці.
Трохи про сюжет. ПОПЕРЕДЖАЮ, будуть спойлери до трилогії про Аліну Старкову та до «Шістки воронів»!
У короля Равки прокидається тіньовий демон, якого Дарклінґ підселив ще в той час, коли Ніколаї був лише принцем. Ланцова, та й інших, це бентежить, так як від демона можна всього очікувати, та ще більше лякає, що якщо частина тіні не зникла після смерті Заклинателя, то, можливо, що Дарклінґ насправді не вмер й очікує моменту, щоб знову зробити політичний переворот. Головною метою Ніколаї та Зої — тепер вона генерал Другої армії — стає знаходження відповідай на те, що відбувається з молодим королем, та чи є ліки від цього недугу. В цей же час хлопцю та Тріумвірату гришей треба не довести Равку до чергової війни.
А що ж робить Ніна? Під іншою зовнішністю та іншим іменем вона з Адріком та Леоні — гришами — виконує місію в Фієрді з порятунку інших людей, які є теж заклинателями.
Про Ісаака нічого не напишу, бо це буде спойлер вже середини «Короля шрамів». Скажу лише те, що цей хлопець неймовірно хоробрий.
В книжці багато неочікуваних поворотів, від яких я була в шоці, при цьому не в поганому сенсі. Про них не напишу, ви повинні самі очманіти від того, що відбувається. Книга дуже непередбачувана!
Рекомендую максимально! Як для мене, то ця книга найсильніша у Лі Бардуґо!
Новий відгук
« — Імена не мають жодного значення. Важить лишень те, що в тебе всередині».
Я гадала, що серія «Трон зі скла» буде у рази слабшою, ніж «ДШІТ», але я помилилась. Чесно, мені здається, що історія про Селену більш крутіша. Можливо це я так вважаю після першої книги, тож подивимось, що буде надалі!
Анотація: Найбезстрашнішій з усіх асасинок Адарлену лише вісімнадцять. Селена — видатна вбивця, здатна вижити в соляних копальнях, де вона тяжко гарувала, і спробувати втекти з місця, з якого ще нікому не вдалось вибратися живим. В обмін на свободу король дає їй змогу побути його вірною оборонницею, але для цього треба виграти змагання. Злодії, асасини та воїни з усієї країни зійдуться в поєдинку, щоб здобути почесті, непогану платню та шанс стати вільними. Але в Селени значна перевага: вона неначе має магію в крові й попри всі закони Адарлену має намір цим скористатися, адже треба стражденним нарешті дати відсіч своїм поневолювачам. Коли раптом суперники починають один по одному помирати страшною смертю, змагання Селени за свободу перетворюється на борню за виживання, у якій вона має подолати непізнане зло.
В анотації все прекрасно написано, тому нічого особливо по сюжету я не добавлю, тим більше, що ця книга — це лише початок усієї історії про Селену, котру, як я вже знаю, звати не насправді не так.
Мені тааак Селена сподобалась! По-перше, вона дуже вміла асасинка, яку бояться просто усі, хто про неї знає. Наче як вона повинна бути самим злом, але дівчина все така ж дівчина, яка навіть після річної каторги продовжує сміятися та радіти. По-друге, про її любов до книг та солодкого... ну чесно, прямо комфорт-персонаж для мене 😅! Справжня асасинка повинна мати у своєму арсеналі не тільки фізичну зброю, а й зброю розуму. Це мені симпанує максимально.
Інші герої книги, наприклад, як Дорін — принц королівства, в якому й опинилась Селена як претендент на королівського оборонника — та Кейол —капітан королівської гвардії, тренер та охоронець Селени —, теж не є однозначними та плоскими.
На плечі Селени впали не лише випробування стати оборонницею, а й знищення зла, але якого саме вона сама досі не знає.
Я гадала, що серія «Трон зі скла» буде у рази слабшою, ніж «ДШІТ», але я помилилась. Чесно, мені здається, що історія про Селену більш крутіша. Можливо це я так вважаю після першої книги, тож подивимось, що буде надалі!
Анотація: Найбезстрашнішій з усіх асасинок Адарлену лише вісімнадцять. Селена — видатна вбивця, здатна вижити в соляних копальнях, де вона тяжко гарувала, і спробувати втекти з місця, з якого ще нікому не вдалось вибратися живим. В обмін на свободу король дає їй змогу побути його вірною оборонницею, але для цього треба виграти змагання. Злодії, асасини та воїни з усієї країни зійдуться в поєдинку, щоб здобути почесті, непогану платню та шанс стати вільними. Але в Селени значна перевага: вона неначе має магію в крові й попри всі закони Адарлену має намір цим скористатися, адже треба стражденним нарешті дати відсіч своїм поневолювачам. Коли раптом суперники починають один по одному помирати страшною смертю, змагання Селени за свободу перетворюється на борню за виживання, у якій вона має подолати непізнане зло.
В анотації все прекрасно написано, тому нічого особливо по сюжету я не добавлю, тим більше, що ця книга — це лише початок усієї історії про Селену, котру, як я вже знаю, звати не насправді не так.
Мені тааак Селена сподобалась! По-перше, вона дуже вміла асасинка, яку бояться просто усі, хто про неї знає. Наче як вона повинна бути самим злом, але дівчина все така ж дівчина, яка навіть після річної каторги продовжує сміятися та радіти. По-друге, про її любов до книг та солодкого... ну чесно, прямо комфорт-персонаж для мене 😅! Справжня асасинка повинна мати у своєму арсеналі не тільки фізичну зброю, а й зброю розуму. Це мені симпанує максимально.
Інші герої книги, наприклад, як Дорін — принц королівства, в якому й опинилась Селена як претендент на королівського оборонника — та Кейол —капітан королівської гвардії, тренер та охоронець Селени —, теж не є однозначними та плоскими.
На плечі Селени впали не лише випробування стати оборонницею, а й знищення зла, але якого саме вона сама досі не знає.
Новий відгук
« — Короля робить не трон і не корона. Ти маєш рацію: ні відданість, ні любов не мають бути вимушеними».
Мені нема чого написати, окрім того, що ця серія просто впала у моє сердечко! Я в любові, як те кажуть.
ПОПЕРЕДЖАЮ, ДАЛІ Є СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШИХ ДВОХ ЧАСТИН!
Анотація: Владу завжди легше захопити, ніж утримати. Джуд засвоїла цей урок, звільнивши з-під свого контролю короля Кардана й наділивши його всевладністю. Тепер, ставши смертною правителькою Фейрі у вигнанні, Джуд залишається безсилою і спохвачується лише після зради Кардана. Вона вичікує, рішучо налаштована повернути собі все, що він у неї забрав. Утілення задуму прискорює її близнючка Терін, чиє життя опинилося в небезпеці. Щоб урятувати сестру, Джуд має ризикнути, повернувшись до зрадливого Двору Фейрі. От тільки Ельфгейм не такий, яким вона його залишила. На волю виривається заснуле, та все ж потужне прокляття, краєм шириться паніка, що змушує Джуд обирати між честолюбністю і людським єством…
Джуд повертається до Ельфгейму, щоб урятувати свою сестру, але не все так гладко та спокійно в країні, як коли король Кардан вигнав її з Краю Фейрі у світ смертний. Розпочинається нова війна. Мадок — фейрі, який вбив батьків дівчини — досі хоче владарювати у всьому королівстві. Для Джуд він головний ворог з усіх її ворогів, бо від того можна очікувати будь-що: Мадок — генерал з досвідом, майстерний стратег, червона шапка, одна з найжорстокіших створінь у світі. Його плани на Кроваву корону й трон хитрі та дуже детально продумані. Але він не врахував те, що Джуд зможе знову його перевершити. На той час вона й так це вже зробила, бо колишній сенешаль став Верховною королевою Ельфгейму, що у свою чергу є великою перепоною для перемоги Мадока та його прибічників.
Чи зможе Джуд перемогти у війні з таким досвідченим воїном? Чи прийме її Народ повітря, у тому числі й Кардан, як свою повноцінну королеву? Які перешкоди ще очікують дівчину до створення спокійного та мирного королівства?
Мені нема чого написати, окрім того, що ця серія просто впала у моє сердечко! Я в любові, як те кажуть.
ПОПЕРЕДЖАЮ, ДАЛІ Є СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШИХ ДВОХ ЧАСТИН!
Анотація: Владу завжди легше захопити, ніж утримати. Джуд засвоїла цей урок, звільнивши з-під свого контролю короля Кардана й наділивши його всевладністю. Тепер, ставши смертною правителькою Фейрі у вигнанні, Джуд залишається безсилою і спохвачується лише після зради Кардана. Вона вичікує, рішучо налаштована повернути собі все, що він у неї забрав. Утілення задуму прискорює її близнючка Терін, чиє життя опинилося в небезпеці. Щоб урятувати сестру, Джуд має ризикнути, повернувшись до зрадливого Двору Фейрі. От тільки Ельфгейм не такий, яким вона його залишила. На волю виривається заснуле, та все ж потужне прокляття, краєм шириться паніка, що змушує Джуд обирати між честолюбністю і людським єством…
Джуд повертається до Ельфгейму, щоб урятувати свою сестру, але не все так гладко та спокійно в країні, як коли король Кардан вигнав її з Краю Фейрі у світ смертний. Розпочинається нова війна. Мадок — фейрі, який вбив батьків дівчини — досі хоче владарювати у всьому королівстві. Для Джуд він головний ворог з усіх її ворогів, бо від того можна очікувати будь-що: Мадок — генерал з досвідом, майстерний стратег, червона шапка, одна з найжорстокіших створінь у світі. Його плани на Кроваву корону й трон хитрі та дуже детально продумані. Але він не врахував те, що Джуд зможе знову його перевершити. На той час вона й так це вже зробила, бо колишній сенешаль став Верховною королевою Ельфгейму, що у свою чергу є великою перепоною для перемоги Мадока та його прибічників.
Чи зможе Джуд перемогти у війні з таким досвідченим воїном? Чи прийме її Народ повітря, у тому числі й Кардан, як свою повноцінну королеву? Які перешкоди ще очікують дівчину до створення спокійного та мирного королівства?
Новий відгук
« — Можна забрати щось, поки ніхто цього не бачить. Але захистити це, навіть тоді, коли все працює на тебе, нелегко. Владу завжди легше захопити, ніж утримати».
З цієї частини я точно зрозуміла, що я закохалася у цю історію, в героїв та в їх гру престолів!
ПОПЕРЕДЖАЮ, БУДУТЬ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ!
Анотація: Джуд перетворила розбещеного й байдужого принца Кардана на маріонетку у своїх руках. Тепер, коли він став правителем, маніпуляторка контролює всі його вчинки і стоїть за кожним його рішенням. Одначе Джуд балансує на тонкій кризі, щомиті ризикуючи власною головою. А тим часом народ Краю Фейрі розпочав гру, яка обернулася серйозною небезпекою для Джуд і Кардана. Дівчина не має ані друзів, ані прибічників. Безжальне лезо смертоносного клинка вже нависло над її шиєю. Та найболючішим ударом для Джуд стало розчарування, яке приніс їй Кардан: жорстокий принц перетворився на лихого короля. Ніхто у Краю Фейрі, навіть сама Джуд, не здогадується, чого їм чекати від його правління...
План Джуд спрацював: принц Кардан стає, хоч й на деякий час, Верховним королем Ельфгейму, а вона сама отримує того, чого завжди бажала, а саме сильне місце при короні. Й так, справді гарне місце дівчина собі пригріла. Вона не те, що стає сенешалем, правою рукою короля... а стає головною в державі, хоч про це не всі знають. Як? Джуд дає накази Кардану, хоча наче як повинно бути навпаки. Таку владу вона має через обітницю покори, на яку присягнув Кардан.
Тим часом королева Примор’я Орла та ув’язнений брат короля Бейлкін хочуть скинути Кардана з його трону та владарювати не тільки в морі, а й на суходолі. Плани в них реально хитромудрі, через що Джуд та її команда ламають голову не один день.
Чи зможе смертна дівчина утримати владу у своїх руках, або хоча б у руках Кардана? Чи все ж таки її хтось та зможе перехитрити? А Джуд, у свою чергу, треба бути реально пильною, бо «її вже зрадив дехто, кому вона довіряла».
З цієї частини я точно зрозуміла, що я закохалася у цю історію, в героїв та в їх гру престолів!
ПОПЕРЕДЖАЮ, БУДУТЬ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ!
Анотація: Джуд перетворила розбещеного й байдужого принца Кардана на маріонетку у своїх руках. Тепер, коли він став правителем, маніпуляторка контролює всі його вчинки і стоїть за кожним його рішенням. Одначе Джуд балансує на тонкій кризі, щомиті ризикуючи власною головою. А тим часом народ Краю Фейрі розпочав гру, яка обернулася серйозною небезпекою для Джуд і Кардана. Дівчина не має ані друзів, ані прибічників. Безжальне лезо смертоносного клинка вже нависло над її шиєю. Та найболючішим ударом для Джуд стало розчарування, яке приніс їй Кардан: жорстокий принц перетворився на лихого короля. Ніхто у Краю Фейрі, навіть сама Джуд, не здогадується, чого їм чекати від його правління...
План Джуд спрацював: принц Кардан стає, хоч й на деякий час, Верховним королем Ельфгейму, а вона сама отримує того, чого завжди бажала, а саме сильне місце при короні. Й так, справді гарне місце дівчина собі пригріла. Вона не те, що стає сенешалем, правою рукою короля... а стає головною в державі, хоч про це не всі знають. Як? Джуд дає накази Кардану, хоча наче як повинно бути навпаки. Таку владу вона має через обітницю покори, на яку присягнув Кардан.
Тим часом королева Примор’я Орла та ув’язнений брат короля Бейлкін хочуть скинути Кардана з його трону та владарювати не тільки в морі, а й на суходолі. Плани в них реально хитромудрі, через що Джуд та її команда ламають голову не один день.
Чи зможе смертна дівчина утримати владу у своїх руках, або хоча б у руках Кардана? Чи все ж таки її хтось та зможе перехитрити? А Джуд, у свою чергу, треба бути реально пильною, бо «її вже зрадив дехто, кому вона довіряла».
Новий відгук
« — Бажання — дивна штука. Щойно його задовольняють, воно перероджується. Одержавши золоту нитку, ми бажаємо золотої голки».
Так, я стільки прочитала фентезі вже, але так й не читала такий популярний цикл як «Народ повітря». Цей час настав, й знайомство було вдале!
Анотація: Граційні й величні фейрі — неземні створіння, прекрасні й довершені, як смертоносний меч тонкої роботи. Та водночас вони підступні й жорстокі, особливо до людського роду. Джуд знає про це, бо один з них посиротив її з сестрами й відвіз до Краю Фейрі. Вона — смертна, яка протягом десяти років зростала під опікою вбивці у суспільстві, де людей зневажають і ненавидять. Дівчина ладна на все, щоб знайти своє місце під сонцем. Навіть протистояти цькуванню юних фейрі під проводом принца Кардана. Коли план Джуд провалюється, інший нащадок короля пропонує їй захист напередодні змін у Краю Фейрі, але не задарма. От-от спалахне полум’я палацового перевороту — і саме вона опиняється в центрі зрад та інтриг. На карту поставлено долю не тільки Джуд та її сестер, а й усього Краю Фейрі. Велика гра королів і принців, королев і корон починається.
Уявіть: ви собі спокійно живете зі своєю сім'єю, а потім являється якийсь фейрі й перевертає твоє життя догори дриґом. Джуд та її сестер забирають в Край Фейрі, де з усіх сторін тільки й є інтриги та ігри королівської сім'ї й її підлеглих. Для смертних така країна небезпечна, бо що ти зможеш зробити фейрі, які, окрім фізичних відмінностей з людьми, мають й магію, якою можуть робити усе, чого забажають. Народ цей високомірний, вихваляється усім, чим тільки можна.
Принц Кардан з його "товаришами" знайшли для себе тих, над ким можна познущатися, кому можна показати, що фейрі найвеличніші, а смертні — ніхто. Як ви же зрозуміли, то жертвами стають Джуд та її близнючка. Фейрі хочуть морально, а то й фізично, знищити дівчат. Але не все так легко, як хотілося би: Джуд має ще ті гострі зубки. Вона готова йти по головах, щоб довести, що хоч вона й смертна, але не відстає за могутністю від народу повітря. Та чи вийде в неї? Чи може все ж таки інтриги королівства її буквально з'їдять? А може її особиста партія у грі буде найвдалішою?
Так, я стільки прочитала фентезі вже, але так й не читала такий популярний цикл як «Народ повітря». Цей час настав, й знайомство було вдале!
Анотація: Граційні й величні фейрі — неземні створіння, прекрасні й довершені, як смертоносний меч тонкої роботи. Та водночас вони підступні й жорстокі, особливо до людського роду. Джуд знає про це, бо один з них посиротив її з сестрами й відвіз до Краю Фейрі. Вона — смертна, яка протягом десяти років зростала під опікою вбивці у суспільстві, де людей зневажають і ненавидять. Дівчина ладна на все, щоб знайти своє місце під сонцем. Навіть протистояти цькуванню юних фейрі під проводом принца Кардана. Коли план Джуд провалюється, інший нащадок короля пропонує їй захист напередодні змін у Краю Фейрі, але не задарма. От-от спалахне полум’я палацового перевороту — і саме вона опиняється в центрі зрад та інтриг. На карту поставлено долю не тільки Джуд та її сестер, а й усього Краю Фейрі. Велика гра королів і принців, королев і корон починається.
Уявіть: ви собі спокійно живете зі своєю сім'єю, а потім являється якийсь фейрі й перевертає твоє життя догори дриґом. Джуд та її сестер забирають в Край Фейрі, де з усіх сторін тільки й є інтриги та ігри королівської сім'ї й її підлеглих. Для смертних така країна небезпечна, бо що ти зможеш зробити фейрі, які, окрім фізичних відмінностей з людьми, мають й магію, якою можуть робити усе, чого забажають. Народ цей високомірний, вихваляється усім, чим тільки можна.
Принц Кардан з його "товаришами" знайшли для себе тих, над ким можна познущатися, кому можна показати, що фейрі найвеличніші, а смертні — ніхто. Як ви же зрозуміли, то жертвами стають Джуд та її близнючка. Фейрі хочуть морально, а то й фізично, знищити дівчат. Але не все так легко, як хотілося би: Джуд має ще ті гострі зубки. Вона готова йти по головах, щоб довести, що хоч вона й смертна, але не відстає за могутністю від народу повітря. Та чи вийде в неї? Чи може все ж таки інтриги королівства її буквально з'їдять? А може її особиста партія у грі буде найвдалішою?
Новий відгук
« — Усі тужать за першою квіткою,
А хто проллє сльози за всіма, що зав'януть?
А я залишусь і співатиму для тебе,
Коли весна давно мине».
Оце від Лі Бардуґо був нокаут! Яка ж ця частина була болючою, як же я наревілась... Тут буквально майже нічого хорошого не відбувається, бо книга про війну, котра дуже схожа на нашу. Ця безпорадність героїв та країни просто вибиває дух з тебе... Стільки сліз ще ні одна книга в себе не поглинула...
НАДАЛІ Є СПОЙЛЕРИ ДО УСЬОГО СВІТУ ГРИШАВЕРС!
Війна розпочалась. Проти Равки сильний противник — Фієрда, що хоче окупувати землі та посадити туди свого васала... до того ж політики холодної держави мають компромат на короля Ніколаї Ланцова, який може за долю миті буквально знищити його не тільки як монарха, а й як людину. Ніколаї, разом з Ніною, Зоєю та зі своїми найближчими помічниками, шукає допомоги у інших держав, та ось хтось хоче бути нейтральним, хтось — мати вигоду для себе з цієї війни, а хтось — просто «глибоко стурбований». Чи зможуть равканці самі протистояти фієрданцям, котрі мають найкращу воєнну техніку та підготовку? Чи все ж таки комусь прийдеться показати своїх демонів, аби перемогти у нерівному бою, заплативши дуже високу ціну?
А хто проллє сльози за всіма, що зав'януть?
А я залишусь і співатиму для тебе,
Коли весна давно мине».
Оце від Лі Бардуґо був нокаут! Яка ж ця частина була болючою, як же я наревілась... Тут буквально майже нічого хорошого не відбувається, бо книга про війну, котра дуже схожа на нашу. Ця безпорадність героїв та країни просто вибиває дух з тебе... Стільки сліз ще ні одна книга в себе не поглинула...
НАДАЛІ Є СПОЙЛЕРИ ДО УСЬОГО СВІТУ ГРИШАВЕРС!
Війна розпочалась. Проти Равки сильний противник — Фієрда, що хоче окупувати землі та посадити туди свого васала... до того ж політики холодної держави мають компромат на короля Ніколаї Ланцова, який може за долю миті буквально знищити його не тільки як монарха, а й як людину. Ніколаї, разом з Ніною, Зоєю та зі своїми найближчими помічниками, шукає допомоги у інших держав, та ось хтось хоче бути нейтральним, хтось — мати вигоду для себе з цієї війни, а хтось — просто «глибоко стурбований». Чи зможуть равканці самі протистояти фієрданцям, котрі мають найкращу воєнну техніку та підготовку? Чи все ж таки комусь прийдеться показати своїх демонів, аби перемогти у нерівному бою, заплативши дуже високу ціну?
Новий відгук
«Зустрівшись зі смертю, краще танцювати, а не лягти й приготуватися».
Я хочу з цією книгою жити, постійно тримаючи її біля себе. Вона настільки мені сподобалась, настільки потрапила у настрій та вподобання, що готова про неї усім кричати! Це було таааак круто, таааак непередбачувано, що голова йде обертом 🫨 Рекомендую її тим, хто любить читати дивнуваті та сплутані сюжетом книги. Це прям ВАУ!
ПОПЕРЕДЖАЮ, НАДАЛІ БУДУТЬ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ
Перша спроба повернути Дарлінґтона успіхом не увінчалась. До того ж це понесло свої наслідки: Лета забороняє відкривати знову портал у потойбіччя, щоб Доус та Стерн не змогли врятувати хлопця, якого затягнуло як тілом, так й душею. Проте дівчата мали ту заборону в одному місці. Данте та Окулуса ніщо не зупинить, аби повернути свого Вергілія. Вони більше не мають підтримки Єлю та Лети, тому ті вирішують зібрати свою команду сумнівних союзників для несанкціонованого пошуку нового порталу до потойбіччя, щоб нарешті врятувати Дарлінґтона... повернути абсолютно будь-якою ціною. Та чи вийде, бо окрім Дев'ятого Дому, команді заважатимуть й інші? Й чи Дарлінґтон досі є людиною, а не найсправжнісіньким демоном, який може вже мати свої плани щодо всього? Кого ж зустріне Колесоходка Ґелексі Стерн: Вергілія чи страшне чудовисько?
Я хочу з цією книгою жити, постійно тримаючи її біля себе. Вона настільки мені сподобалась, настільки потрапила у настрій та вподобання, що готова про неї усім кричати! Це було таааак круто, таааак непередбачувано, що голова йде обертом 🫨 Рекомендую її тим, хто любить читати дивнуваті та сплутані сюжетом книги. Це прям ВАУ!
ПОПЕРЕДЖАЮ, НАДАЛІ БУДУТЬ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ
Перша спроба повернути Дарлінґтона успіхом не увінчалась. До того ж це понесло свої наслідки: Лета забороняє відкривати знову портал у потойбіччя, щоб Доус та Стерн не змогли врятувати хлопця, якого затягнуло як тілом, так й душею. Проте дівчата мали ту заборону в одному місці. Данте та Окулуса ніщо не зупинить, аби повернути свого Вергілія. Вони більше не мають підтримки Єлю та Лети, тому ті вирішують зібрати свою команду сумнівних союзників для несанкціонованого пошуку нового порталу до потойбіччя, щоб нарешті врятувати Дарлінґтона... повернути абсолютно будь-якою ціною. Та чи вийде, бо окрім Дев'ятого Дому, команді заважатимуть й інші? Й чи Дарлінґтон досі є людиною, а не найсправжнісіньким демоном, який може вже мати свої плани щодо всього? Кого ж зустріне Колесоходка Ґелексі Стерн: Вергілія чи страшне чудовисько?
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
16.09.2024
Новий відгук
« — Ти маєш жити своїм життям. Не проси в інших людей вибачення за рішення, які приймаєш для себе».
Що ви бачите перед собою? Це скарб, який потрапляє до найкращих книг цього року. Ух скільки емоцій я отримала від історії, це не передати. Я й наплакалася, й попсихувала, й насміялася від душі. Так не хотілося дочитувати книгу, так не хотілося, щоб ця історія закінчувалася...
Тихим американським містом під назвою Нокмаут заправляє ніхто інший, як Нокс — затятий холостяк, барбер-буркун, що хоче прожити своє спокійне життя наодинці разом зі своїм собакою. Та рано-вранці, зайшовши до кав'ярні свого друга, прекрасне для Нокса життя закінчується, бо той зустрічає Тіну Вітт — жінку, яку усе містечко максимально ненавидить за її витівки. Випихуючи ту з кав'ярні, він не розуміє, чого Тіна робить вигляд, наче ніколи його не бачила, та й взагалі не розуміє, що відбувається. Ох, знав б Нокс, що та має сестру-близнючку Наомі, яка, хоч й схожа на Тіну як дві краплі води, має повністю протилежний характер.
Сама Наомі приїхала до Нокмауту через те, що недолуга сестра знову просить допомоги. Та прибувши до міста, жінка зустрічає лише дівчинку 11 років, яка є донькою Тіни, про існування якої ніхто з родичів й не знав. Когось Наомі знайшла, а щось втратила. Так, Тіна настільки погана близнючка, що вкрала у сестри й машину, й гроші, й інші речі, які тільки та мала на той скрутний для неї час. Скрутний, бо усього день чи два тому вона втекла зі свого ж весілля від чоловіка, який ту не цінував від слова взагалі. Так що не маючи ні машини, ні грошей, ні навіть телефону, Наомі застрягла в провінції, так ще й з племінницею, яку мусить тепер доглядати.
Й що, ніхто не допоможе Наомі? Нокс, побачивши, як руйнується життя жінки, не знаходить іншого рішення, крім як допомогти їй вибратися із цієї халепи. Й як тільки вона більш-менш влаштується у новому місті, той продовжить своє холостяцьке життя. Такі його принципи на будь-які відносини з людьми. Але ось у цей раз все йде не так, як зазвичай...
Які ж стосунки будуть між Наомі та мешканцями міста, особливо з Ноксом? Чи прийме племінниця її як свою опікунку? Чи зникла Тіна назавжди? Чи може вона ще буде встромляти палиці в колеса Наомі?
Що ви бачите перед собою? Це скарб, який потрапляє до найкращих книг цього року. Ух скільки емоцій я отримала від історії, це не передати. Я й наплакалася, й попсихувала, й насміялася від душі. Так не хотілося дочитувати книгу, так не хотілося, щоб ця історія закінчувалася...
Тихим американським містом під назвою Нокмаут заправляє ніхто інший, як Нокс — затятий холостяк, барбер-буркун, що хоче прожити своє спокійне життя наодинці разом зі своїм собакою. Та рано-вранці, зайшовши до кав'ярні свого друга, прекрасне для Нокса життя закінчується, бо той зустрічає Тіну Вітт — жінку, яку усе містечко максимально ненавидить за її витівки. Випихуючи ту з кав'ярні, він не розуміє, чого Тіна робить вигляд, наче ніколи його не бачила, та й взагалі не розуміє, що відбувається. Ох, знав б Нокс, що та має сестру-близнючку Наомі, яка, хоч й схожа на Тіну як дві краплі води, має повністю протилежний характер.
Сама Наомі приїхала до Нокмауту через те, що недолуга сестра знову просить допомоги. Та прибувши до міста, жінка зустрічає лише дівчинку 11 років, яка є донькою Тіни, про існування якої ніхто з родичів й не знав. Когось Наомі знайшла, а щось втратила. Так, Тіна настільки погана близнючка, що вкрала у сестри й машину, й гроші, й інші речі, які тільки та мала на той скрутний для неї час. Скрутний, бо усього день чи два тому вона втекла зі свого ж весілля від чоловіка, який ту не цінував від слова взагалі. Так що не маючи ні машини, ні грошей, ні навіть телефону, Наомі застрягла в провінції, так ще й з племінницею, яку мусить тепер доглядати.
Й що, ніхто не допоможе Наомі? Нокс, побачивши, як руйнується життя жінки, не знаходить іншого рішення, крім як допомогти їй вибратися із цієї халепи. Й як тільки вона більш-менш влаштується у новому місті, той продовжить своє холостяцьке життя. Такі його принципи на будь-які відносини з людьми. Але ось у цей раз все йде не так, як зазвичай...
Які ж стосунки будуть між Наомі та мешканцями міста, особливо з Ноксом? Чи прийме племінниця її як свою опікунку? Чи зникла Тіна назавжди? Чи може вона ще буде встромляти палиці в колеса Наомі?
Новий відгук
« — Речі не обов'язково мають лишатися такими, якими були спочатку».
Рекомендую цю книгу читати або в кав'ярні, або вдома з кавуською та чимось ще смачненьким! Легка та дуже затишна історія, яку можна просто брати та класти на ранку, аби та не боліла. Для мене тільки один був мінус: мені не вистачило деталей в сюжеті, але якщо не звертати на це увагу та відпочивати, то книга ідеальна!
Є легенда, що камінь скальвертів є щасливим для його господаря. Дізнавшись про це, орчиця Вів — сильна мечниця — вирішує знайти його та покинути минулу роботу, з якої можна й не повернутися живим. А потрапивши під час одного завдання в незнайоме для Вів на той час місце, орчиця закохується в каву, яку й подавали у тій затишній кав'ярні. Тепер, окрім того, щоб знайти камінь та покінчити зі своєю роботою, Вів хоче інших пригощати кавою, створивши свою кав'ярню.
Чи вийде у Вів здійснити свої плани та мрії? Та чи вдасться орчиці так легко покинути минуле життя й розпочати нове?
Рекомендую цю книгу читати або в кав'ярні, або вдома з кавуською та чимось ще смачненьким! Легка та дуже затишна історія, яку можна просто брати та класти на ранку, аби та не боліла. Для мене тільки один був мінус: мені не вистачило деталей в сюжеті, але якщо не звертати на це увагу та відпочивати, то книга ідеальна!
Є легенда, що камінь скальвертів є щасливим для його господаря. Дізнавшись про це, орчиця Вів — сильна мечниця — вирішує знайти його та покинути минулу роботу, з якої можна й не повернутися живим. А потрапивши під час одного завдання в незнайоме для Вів на той час місце, орчиця закохується в каву, яку й подавали у тій затишній кав'ярні. Тепер, окрім того, щоб знайти камінь та покінчити зі своєю роботою, Вів хоче інших пригощати кавою, створивши свою кав'ярню.
Чи вийде у Вів здійснити свої плани та мрії? Та чи вдасться орчиці так легко покинути минуле життя й розпочати нове?
Нова оцінка:
Нова оцінка:
02.08.2024
Новий відгук
«Куди ти підеш, туди й я, і де житимеш ти, там і я».
Очікувала від цієї книги гіршого. Але вона така класна, що я вже готова стояти в перших рядах за наступною частиною!
Анотація: Вiдьма та мисливець на вiдьом, пов’язанi священними шлюбними узами. Така iсторiя могла скiнчитися лиш одним: вогнищем i сiрником.
НУ ЯКА Ж КРУТА ІСТОРІЯ ТА ЛЮБОВНА ЛІНІЯ! Чесно, я кайфанувала від читання, хоч й були моменти, коли я плакала, непокоїлась за героями та бомбила через відношення деяких чоловіків до жінок. Я була просто в шоці від будь-якого повороту сюжету; гадала, що буде усе більш примітивніше.
Так про що ж саме ця книга: у цьому світі існують відьми та мисливці — шасери —, які як раз полюють за чаклунками, щоб їх знищити на славу Бога. Вони вже багато століть є клятими ворогами, але в житті завжди є місце для іронії долі. Лу — біла відьма — та Ріда — капітана шасерів — об'єднують шлюбні узи завдяки одному неприємному випадку. Неочікувано ж, так? Хлопець не знав, ким є насправді дівчина, тому й не намагався її знищити. За весь час спільного життя їх стосунки між собою змінюються, створюючи милу, але з характером, пару. Та класне сімейне життя в один момент перетворюється на самий великий жах для головних героїв та їх близьких: вони ще ніколи не були так поруч зі смертю та зі зруйнуванням королівства, а, можливо, й усього світу.
Очікувала від цієї книги гіршого. Але вона така класна, що я вже готова стояти в перших рядах за наступною частиною!
Анотація: Вiдьма та мисливець на вiдьом, пов’язанi священними шлюбними узами. Така iсторiя могла скiнчитися лиш одним: вогнищем i сiрником.
НУ ЯКА Ж КРУТА ІСТОРІЯ ТА ЛЮБОВНА ЛІНІЯ! Чесно, я кайфанувала від читання, хоч й були моменти, коли я плакала, непокоїлась за героями та бомбила через відношення деяких чоловіків до жінок. Я була просто в шоці від будь-якого повороту сюжету; гадала, що буде усе більш примітивніше.
Так про що ж саме ця книга: у цьому світі існують відьми та мисливці — шасери —, які як раз полюють за чаклунками, щоб їх знищити на славу Бога. Вони вже багато століть є клятими ворогами, але в житті завжди є місце для іронії долі. Лу — біла відьма — та Ріда — капітана шасерів — об'єднують шлюбні узи завдяки одному неприємному випадку. Неочікувано ж, так? Хлопець не знав, ким є насправді дівчина, тому й не намагався її знищити. За весь час спільного життя їх стосунки між собою змінюються, створюючи милу, але з характером, пару. Та класне сімейне життя в один момент перетворюється на самий великий жах для головних героїв та їх близьких: вони ще ніколи не були так поруч зі смертю та зі зруйнуванням королівства, а, можливо, й усього світу.
Новий відгук
«Можливо, так і буває, коли ти поряд із іншими людьми. Можливо, навіть люди, які вам подобаються та якими ви неймовірно захоплюєтеся, змушують бачити Світ таким, яким його бачити не хочеться».
Це було геніально. Це було круто. Це було сумно. Це було моторошно.
Я реально не могла відірватися від неї. «Піранезі» точно буде у топі найкращих книг цього року.
Існує собі Будинок, який насправді є цілим великим Світом зі своїми горами, моряки та океанами. Незвичний він ще й тим, що містить нереально велику кількість кімнат й Статуй. А де ж люди? Чи є щось за межами Будинку? Й так, й ні. Піранезі — Любе Дитя Будинку — один з 15 мешканців цього Світу. Сам він вважає себе науковцем, який досліджує вже декілька років своє місце проживання, записуючи свої спостереження у щоденники. Допомагає йому в цьому його найкращий товариш — Однодумець, який є колегою Піранезі. Та чи це справжній його друг? Можливо він взагалі ворог? Звідки той Однодумець знаходить й приносить якісь речі, які не має Піранезі? Чи може існує Інший Світ?
У лабіринт тисячі кімнат та Статуй приходить хтось новенький та незвіданий для Піранезі, що, як результат, перевертає спокійне та розмірне життя того догори дриґом. З'являються якісь послання, якісь натяки на те, чого не знає саме Дитя Будинку. Однодумець називає того новенького ворогом, який зведе з глузду Піранезі. Та чи це так? Може саме ця людина — друг?
У якийсь момент моторошне чтиво перетворюється у психологічний детектив, який відкриває все більше й більше таємниць життя Піранезі та усіх й усього, що його оточує. Чесно скажу, що з деяких моментів я була у такому шоці, що не передати!
Якщо не читали цю історію, то максимально раджу! Вона не залишить вас байдужими.
Це було геніально. Це було круто. Це було сумно. Це було моторошно.
Я реально не могла відірватися від неї. «Піранезі» точно буде у топі найкращих книг цього року.
Існує собі Будинок, який насправді є цілим великим Світом зі своїми горами, моряки та океанами. Незвичний він ще й тим, що містить нереально велику кількість кімнат й Статуй. А де ж люди? Чи є щось за межами Будинку? Й так, й ні. Піранезі — Любе Дитя Будинку — один з 15 мешканців цього Світу. Сам він вважає себе науковцем, який досліджує вже декілька років своє місце проживання, записуючи свої спостереження у щоденники. Допомагає йому в цьому його найкращий товариш — Однодумець, який є колегою Піранезі. Та чи це справжній його друг? Можливо він взагалі ворог? Звідки той Однодумець знаходить й приносить якісь речі, які не має Піранезі? Чи може існує Інший Світ?
У лабіринт тисячі кімнат та Статуй приходить хтось новенький та незвіданий для Піранезі, що, як результат, перевертає спокійне та розмірне життя того догори дриґом. З'являються якісь послання, якісь натяки на те, чого не знає саме Дитя Будинку. Однодумець називає того новенького ворогом, який зведе з глузду Піранезі. Та чи це так? Може саме ця людина — друг?
У якийсь момент моторошне чтиво перетворюється у психологічний детектив, який відкриває все більше й більше таємниць життя Піранезі та усіх й усього, що його оточує. Чесно скажу, що з деяких моментів я була у такому шоці, що не передати!
Якщо не читали цю історію, то максимально раджу! Вона не залишить вас байдужими.
Новий відгук
« — Ну що ж, прагнеш миру — тримай удома нагострений меч, як каже старожитнє прислів'я».
Не повірите, але я оминула цей цикл, сама не знаючи як. Якби не моя подруга, то так б й не знала про цю неймовірну книгу!
Це справді було ВАУ, бо світ настільки детальний, що не те що добре, та я кайф від цього ловила! Персонажі, релігії, політика, раси, системи магії, гумор... ну цукерочка, а не фентезі.
Перша книга розбита на дві частини. Кожна має свої оповістки з відповідного регіону Меекханської імперії, які починають перепліталися між собою, створюючи початок сюжету... початок чогось грандіозного! Так, це як у вельмишановного пана Сапковського з його «Відьмаком».
Як вже було зазначено вище, перша частина — про північ Меекханської імперії, яка має свої секрети. Через призму оповідок, ми потрапляємо у холодні та жорсткі будні, де племена та клани ще досі ділять території; є міста та села зі своїми традиціями, легендами й сказаннями; та, звісно ж, є свої системи магії та релігії, які одна від одної відмінні. Сніжна й льодяна північ дуже небезпечна та приховує в собі безліч неочікуваних поворотів. За усім цим дивиться тільки-но створена Шоста рота Гірської Варти, яких в простонароді називаються червоними шістками через їх дії та подвиги. Кеннет-лив-Даравит — молодий і амбітний командир цієї роти. Хоч він й головний, хоч він й капітан, але має добре та справедливе серце, через що мав прихильність не тільки від людей, а й від своїх солдатів, що, як в результаті, є запорукою складеної роботи між собою.
Друга частина — про південь. Тепер ми потрапляємо у нереально спекотну територію, де влітку дощу не дочекаєшся, а скорпіони та ящериці ходять як у себе вдома. Купець Аерін-кер-Ноель після подорожі повертається додому не сам, а з воїном-іссаром Йатехом. Іссарці настільки добрі бійці, що про них по всій імперії та за її межами ходять легенди. Деякі навіть вважають їх самими демонами, бо неможливо звичайній людині мати такі бойові здібності... Пробувши декілька років, Йатех вирішує покинути дім купця, бо не зміг витримати болю. Ні, це не фізичний біль, цей біль духовний. Він здається, але до нього приходить дівчина, яка повертає його до життя...
Не повірите, але я оминула цей цикл, сама не знаючи як. Якби не моя подруга, то так б й не знала про цю неймовірну книгу!
Це справді було ВАУ, бо світ настільки детальний, що не те що добре, та я кайф від цього ловила! Персонажі, релігії, політика, раси, системи магії, гумор... ну цукерочка, а не фентезі.
Перша книга розбита на дві частини. Кожна має свої оповістки з відповідного регіону Меекханської імперії, які починають перепліталися між собою, створюючи початок сюжету... початок чогось грандіозного! Так, це як у вельмишановного пана Сапковського з його «Відьмаком».
Як вже було зазначено вище, перша частина — про північ Меекханської імперії, яка має свої секрети. Через призму оповідок, ми потрапляємо у холодні та жорсткі будні, де племена та клани ще досі ділять території; є міста та села зі своїми традиціями, легендами й сказаннями; та, звісно ж, є свої системи магії та релігії, які одна від одної відмінні. Сніжна й льодяна північ дуже небезпечна та приховує в собі безліч неочікуваних поворотів. За усім цим дивиться тільки-но створена Шоста рота Гірської Варти, яких в простонароді називаються червоними шістками через їх дії та подвиги. Кеннет-лив-Даравит — молодий і амбітний командир цієї роти. Хоч він й головний, хоч він й капітан, але має добре та справедливе серце, через що мав прихильність не тільки від людей, а й від своїх солдатів, що, як в результаті, є запорукою складеної роботи між собою.
Друга частина — про південь. Тепер ми потрапляємо у нереально спекотну територію, де влітку дощу не дочекаєшся, а скорпіони та ящериці ходять як у себе вдома. Купець Аерін-кер-Ноель після подорожі повертається додому не сам, а з воїном-іссаром Йатехом. Іссарці настільки добрі бійці, що про них по всій імперії та за її межами ходять легенди. Деякі навіть вважають їх самими демонами, бо неможливо звичайній людині мати такі бойові здібності... Пробувши декілька років, Йатех вирішує покинути дім купця, бо не зміг витримати болю. Ні, це не фізичний біль, цей біль духовний. Він здається, але до нього приходить дівчина, яка повертає його до життя...
Новий відгук
«Ніколи не довіряй злодійці, яку впускаєш у свій дім».
Що ж, не могла й я не прочитати першу книгу дилогії, про яку давно чую гарні відгуки. До того ж, ви бачили українське оформлення? Це ж просто вау! Та й уся ця книга прекрасна. В ній взагалі нема позитивних персонажів: усі мають сіру мораль, тобто герої й не добрі, й не погані. Через це в кінці книжки я не знала за кого я... і це круто, бо я люблю, коли історія містить в собі суперечливі ситуації або суперечливих персонажів.
Брі — звичайна дівчина, яка готова майже на все, аби забезпечити себе та молодшу сестру в жорстоких реаліях їх життя: батька нема, мати втекла до Фейрії, покинувши доньок світу, де бідним не раді. Абріелла відчуває постійну відповідальність над сестрою, тому коли ту продають незаконному королю Немилостивого двору, вона готова навіть піти на співпрацю з фейрі — расою, яку Брі понад усе ненавидить. Її очікує завдання: знайти та викрасти, а на це дівчина реально має хист, три магічні реліквії з Милостивого двору. Можливо усе б було легко, але її спіткає дещо ще... щоб потрапити до Золотого палацу, їй треба стати головною фавориткою молодого принца Ронана; їй треба довести йому свою вірність та своє кохання. Для смертної, яка ненавидить фейрі, це є найскладнішим. Але чи не переросте це все у реальне й взаємне кохання? Чи зможе Брі виконати завдання, аби звільнити сестру?
Абріелла розуміє, що самій їй не справитися у світі Фейрі, тому вона звертається по допомогу до банди таємничого Фінна — законного принца Немилостивого двору, який уже не перший рік знаходиться у вигнанні. Окрім допомоги з завданням, вона отримує особисті уроки, аби використовувати сили, про які вона й не думала. Та чи збирається й Фінн вкрасти серце Брі? Чи можливо у нього взагалі інші плани на неї?
Брі очікує постійний вибір правильного, істинного та справедливого: де правда, а де брехня... кому ж варто справді вірити? Для кого ж вона реально щось більше, аніж пішак у політичному дисбалансі Фейрії?
Що ж, не могла й я не прочитати першу книгу дилогії, про яку давно чую гарні відгуки. До того ж, ви бачили українське оформлення? Це ж просто вау! Та й уся ця книга прекрасна. В ній взагалі нема позитивних персонажів: усі мають сіру мораль, тобто герої й не добрі, й не погані. Через це в кінці книжки я не знала за кого я... і це круто, бо я люблю, коли історія містить в собі суперечливі ситуації або суперечливих персонажів.
Брі — звичайна дівчина, яка готова майже на все, аби забезпечити себе та молодшу сестру в жорстоких реаліях їх життя: батька нема, мати втекла до Фейрії, покинувши доньок світу, де бідним не раді. Абріелла відчуває постійну відповідальність над сестрою, тому коли ту продають незаконному королю Немилостивого двору, вона готова навіть піти на співпрацю з фейрі — расою, яку Брі понад усе ненавидить. Її очікує завдання: знайти та викрасти, а на це дівчина реально має хист, три магічні реліквії з Милостивого двору. Можливо усе б було легко, але її спіткає дещо ще... щоб потрапити до Золотого палацу, їй треба стати головною фавориткою молодого принца Ронана; їй треба довести йому свою вірність та своє кохання. Для смертної, яка ненавидить фейрі, це є найскладнішим. Але чи не переросте це все у реальне й взаємне кохання? Чи зможе Брі виконати завдання, аби звільнити сестру?
Абріелла розуміє, що самій їй не справитися у світі Фейрі, тому вона звертається по допомогу до банди таємничого Фінна — законного принца Немилостивого двору, який уже не перший рік знаходиться у вигнанні. Окрім допомоги з завданням, вона отримує особисті уроки, аби використовувати сили, про які вона й не думала. Та чи збирається й Фінн вкрасти серце Брі? Чи можливо у нього взагалі інші плани на неї?
Брі очікує постійний вибір правильного, істинного та справедливого: де правда, а де брехня... кому ж варто справді вірити? Для кого ж вона реально щось більше, аніж пішак у політичному дисбалансі Фейрії?
Новий відгук
« — Магія не добра й не лиха. Вона прислухається до тих, хто її кличе. Коли життя — це вибір між боєм і втечею, а кожна мить — це життя або смерть, то все стає зброєю. І байдуже, хто її тримає. Зброя шкодить. Я це бачив. І пізнав на собі».
Ух, ну яке ж моторошне чтиво було! Пишу цей відгук, а мурашки досі по шкірі бігають, брр. Якщо перша книга це більш романтика, то друга — якийсь горор. Я буквально боялася дочитувати цю книгу, боялася ще чогось гіршого... Й так, це «гірше» було. Досі відходжу від деяких моментів. Я від цієї частини очікувала інше, але те, що отримала, зробило особисто для мене її ще кращою.
ПОПЕРЕДЖАЮ, Є СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ!
Рід і Лу, Бо і Ансель, Коко і мадам Лабелль змогли втекти від з-глузду-з’їхавшої відьми Морґани, вона ж Ла-Дам-де-Сорсьєр, котра хотіла знищити світ, вбивши свою рідну доньку. Знаючи її план, а Морґана не збирається його полишати, кумпанія хоче знайти та припинити існування відьми. Та ось проблема: як й де ту знайти? Як її перемогти, зважаючи на те, що Морґана всесильна? Та й взагалі... Якщо вона всесильна, чи справді у Лу, Ріда й у інших вийшло втекти та сховатися від пильних очей відьми? Бо, як мінімум, й дерева можуть мати очі, вже не кажучи про шпигунів.
Щоб врятувати світ та перемогти Ла-Дам-де-Сорсьєр, компанії друзів треба знайти більш сильних союзників. Та чи згодиться хтось з них допомогти породіллю відьми, яка усім зруйнувала життя; чи допоможуть вони минулим шасерам, тим, хто вже встиг вбити тих, кого не треба було? Чи може спокуса перемогти нарешті спільного ворога дозволить забути минулі негаразди?
А тим часом не все добре й у самій братії: деякі через великі зміни, страх та нерозуміння повної картини ситуації, теж по-троху втрачають раціональність і здоровий розум. Чи не стане це великою перешкодою для досягнення своєї мети? Усі ж розуміють, що якщо не буде злагоди хоча б між друзями, родичами та й коханцями, то чекати добра не варто...
Ух, ну яке ж моторошне чтиво було! Пишу цей відгук, а мурашки досі по шкірі бігають, брр. Якщо перша книга це більш романтика, то друга — якийсь горор. Я буквально боялася дочитувати цю книгу, боялася ще чогось гіршого... Й так, це «гірше» було. Досі відходжу від деяких моментів. Я від цієї частини очікувала інше, але те, що отримала, зробило особисто для мене її ще кращою.
ПОПЕРЕДЖАЮ, Є СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ!
Рід і Лу, Бо і Ансель, Коко і мадам Лабелль змогли втекти від з-глузду-з’їхавшої відьми Морґани, вона ж Ла-Дам-де-Сорсьєр, котра хотіла знищити світ, вбивши свою рідну доньку. Знаючи її план, а Морґана не збирається його полишати, кумпанія хоче знайти та припинити існування відьми. Та ось проблема: як й де ту знайти? Як її перемогти, зважаючи на те, що Морґана всесильна? Та й взагалі... Якщо вона всесильна, чи справді у Лу, Ріда й у інших вийшло втекти та сховатися від пильних очей відьми? Бо, як мінімум, й дерева можуть мати очі, вже не кажучи про шпигунів.
Щоб врятувати світ та перемогти Ла-Дам-де-Сорсьєр, компанії друзів треба знайти більш сильних союзників. Та чи згодиться хтось з них допомогти породіллю відьми, яка усім зруйнувала життя; чи допоможуть вони минулим шасерам, тим, хто вже встиг вбити тих, кого не треба було? Чи може спокуса перемогти нарешті спільного ворога дозволить забути минулі негаразди?
А тим часом не все добре й у самій братії: деякі через великі зміни, страх та нерозуміння повної картини ситуації, теж по-троху втрачають раціональність і здоровий розум. Чи не стане це великою перешкодою для досягнення своєї мети? Усі ж розуміють, що якщо не буде злагоди хоча б між друзями, родичами та й коханцями, то чекати добра не варто...
Новий відгук
«Шукай світло, яким палатиме твій ліхтар. Тримайся за нього, коли тебе оповиває пітьма. І жоден, навіть найдужчий, вітер не зможе його погасити».
Я навіть не можу сказати, як довго я чекала цю книгу українською мовою! Стільки гарних відгуків на зарубіжному букстаграмі бачила, що я була прям впевнена, що історія мені ця потрібна. Ну й звісно тут ще зіграло свою роль оформлення книги, бо воно просто неймовірне 😍 Це найгарніше, що тепер стоїть на моїх полицях. Сама історія є ретелінгом знаменитої казки Андерсена «Дикі лебеді», тільки усе оповите азійською культурою. Для мене тут одразу два плюси: це інтерпретація казки, так ще й азійські мотиви. Що одне, що друге я сильно люблю, тому цій історії я поставила 5/5!
На континенті Кіата магія під забороною, тому її не існує вже багато століть. Усіх, хто її все ж таки має, називають демонами й відправляють тих у заслання. Та чи справді це так? Невже боги не зробили лазійку для магії?..
Шіорі — найулюбленіша донька імператора Кіати — має свій секрет: принцеса володіє тією забороненою магією. Одного ранку, коли дівчині вже треба було йти на заручини, які вона так не хотіла, бо ділити своє життя з варваром далеких північних країн та не прагнула, Шіорі втрачає контроль над магією, що призвело до певних подій у майбутньому. Так, вона думала, що ніхто нічого не помітив, та це не правда: нею дуже сильно зацікавилася Райкама — мачуха та дружина імператора. Райкама, яка сама є чародійкою, проганяє пасербицю на далеке заслання та ще й проклинає її та братів принцеси: за кожний звук, який буде сказано Шіорі, буде вмирати хтось з її братів, котрих ще й перетворили на журавлів.
Дітей імператора порозкидало по світу, тому, не маючи нічого з собою, Шіорі все ж таки вирішує у першу чергу знайти своїх шістьох братів-журавлів, а потім вже шукати протиотруту від прокляття Райками... А тим часом столиця Кіати разом з імператором у великій небезпеці: хтось хоче забрати собі трон. Невже це план Райками? Чи насправді не все так, як здається на перший погляд?
Я навіть не можу сказати, як довго я чекала цю книгу українською мовою! Стільки гарних відгуків на зарубіжному букстаграмі бачила, що я була прям впевнена, що історія мені ця потрібна. Ну й звісно тут ще зіграло свою роль оформлення книги, бо воно просто неймовірне 😍 Це найгарніше, що тепер стоїть на моїх полицях. Сама історія є ретелінгом знаменитої казки Андерсена «Дикі лебеді», тільки усе оповите азійською культурою. Для мене тут одразу два плюси: це інтерпретація казки, так ще й азійські мотиви. Що одне, що друге я сильно люблю, тому цій історії я поставила 5/5!
На континенті Кіата магія під забороною, тому її не існує вже багато століть. Усіх, хто її все ж таки має, називають демонами й відправляють тих у заслання. Та чи справді це так? Невже боги не зробили лазійку для магії?..
Шіорі — найулюбленіша донька імператора Кіати — має свій секрет: принцеса володіє тією забороненою магією. Одного ранку, коли дівчині вже треба було йти на заручини, які вона так не хотіла, бо ділити своє життя з варваром далеких північних країн та не прагнула, Шіорі втрачає контроль над магією, що призвело до певних подій у майбутньому. Так, вона думала, що ніхто нічого не помітив, та це не правда: нею дуже сильно зацікавилася Райкама — мачуха та дружина імператора. Райкама, яка сама є чародійкою, проганяє пасербицю на далеке заслання та ще й проклинає її та братів принцеси: за кожний звук, який буде сказано Шіорі, буде вмирати хтось з її братів, котрих ще й перетворили на журавлів.
Дітей імператора порозкидало по світу, тому, не маючи нічого з собою, Шіорі все ж таки вирішує у першу чергу знайти своїх шістьох братів-журавлів, а потім вже шукати протиотруту від прокляття Райками... А тим часом столиця Кіати разом з імператором у великій небезпеці: хтось хоче забрати собі трон. Невже це план Райками? Чи насправді не все так, як здається на перший погляд?
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Полиць поки немає