« — Але хто з нас готовий до того, з чим нас просить зіткнутися життя? Ми не обираємо мить. Вона настає, хочемо ми цього чи ні, тож мусимо готуватися».

Це було круте закінчення читацького вересня! «Темне сходження» — ще одна книга, яка буде у топ найкращих цього року.

Існує Світло та Темрява, Добро та Зло, Хранителі та Леви... Існували Темний Король, який майже знищив світ, та Дама, яка світ врятувала. Колесо часу зробило повноцінний оберт, тому історія повторюється, але вже в іншій епосі серед брудних та дощових вулиць міста Лондона.

Що ж че за Хранителі та Леви? Це найсильніші, що фізично, що морально, люди Старого світу, які скрізь століття дійшли до сьогодення. Кожна каста має свого ватажка: Хранителі були й є за Світло та за Даму; Леви — це ті, хто за Темряву та Темного Короля.

Вілл — молодий звичайний хлопець-сирота опиняється у вирі подій нової війни між посіпаками Темного та нащадками Хранителів. За пророцтвом Вілл, який наче має кров тієї самої Дами, повинен вбити нового Короля, але чи це реально так? Можливо Старша Хранителька щось поплутала? Відповіді на питання щодо минулого й сучасного життя Вілла відкриваються протягом усієї книги, й, повірте, від дечого ви будете в шоці як я. Але ці відповіді лише кращою зробили історію.

Окрім Вілла маємо ще одну головну героїню: це Вайлет — бастрючка поважної людини. Дівчина має надзвичайну фізичну силу. Як гадаєте, хто вона? Вона Лев, та ще й одна з найсильніших. На якому Вайлет боці? Дізнавшись, що її предки колись були за Темного, вона переходить на сторону Світла, бо не бажає руйнувати світ, який, хоч й не ідеальний, їй рідний. Та чи буде молода Левиця до кінця з Віллом та Хранителями? Може все ж таки її давня кров почне ще більше прокидатися?

Вас очікують ще декілька цікавих персонажів, які теж походять зі Старого світу, хоч й не всі про це знають. Останні розділи реально неочікувані й закінчуються вони смачним кліфгенгером.

«Ми самі ставимо собі межі. І ставимо їх далі, ніж можемо собі дозволити».

Хух, ну скільки ж тут скла було, особливо в кінці... Й це було круто, бо книга мене потріпала добряче.

!ПОПЕРЕДЖАЮ, НАДАЛІ СПОЙЛЕРИ ДО ПЕРШИХ ЧОТИРЬОХ ЧАСТИН ЦИКЛУ!

Ранд аль'Тор, він же Відроджений Дракон, став Кар'а'карном — вождем усіх вождів народу аїльців... він став Тим, що приходить зі світанком. Гадаєте, що цього достатньо, аби з'єднати усі клани народу списів? Ні, не все так легко: хтось стає на сторону Відродженого Дракона, а хтось стає на сторону вождя клану Шайдо, який проголосив сам себе справжнім Кар'а'карном й Драконом. Боротьба між цими сторонами неминуча й кровава, бо кожен вважає своє за правду. Чи зможе Ранд перемогти псевдо Кар'а'карна? Чи не втратить хлопець найцінніше, що у нього є? Як саме його друзі, а саме Мет, Еґвейн та Ав'єнда, Морейн та Лан, йому допоможуть виграти місце під сонцем? Повірте, вас очікує реально легендарна битва!

Тим часом Найнів та Елейн з Томом та Джюліном повертаються з трофеями після битви з Чорною Аджі й однією з Відступниць в місті Танчіко. Повертаються вони до Тар Валону. Та ось тільки вони не знають ще, що там був переворот й на посаді Престол Амерлін тепер сидить не Суан, а інша жінка, яка має свої особисті плани щодо усієї команди Відродженого Дракона. Що ж зроблять дівчата зі своїми охоронцями, коли дізнаються про те, що Біла Вежа розкололася? Куди й до кого вони підуть?

Готуйтеся до великої кількості скла, готуйте носовички та валер'янку, бо я більш, ніж впевнена, що ця книга вас також смачненько так потріпає.

Після таких гачків, які були в кінці книжки, я хочу шосту частину, хоча й боюсь її вже, бо навіть не уявляю, чим ще автор мене здивує й від чого я так саме буду у шоці.

«Сила Тіні пробуджує людську плоть
чинити сум'яття, чвари та руїну.
Той, хто Відроджений, позначений і кровоточить,
танцює з мечем уві снах і тумані,
підпорядковує Тіні своїй волі,
з міста, загубленого і покинутого,
веде списи на війну знову, ламає списи і
змушує їх бачити правду, довго сховану в давніх снах».

Продовжую читати просто НЕЙМОВІРНИЙ цикл «Колесо часу»! Чесно, історія взагалі не набридає.

Відроджений Дракон насправді повернувся, але не весь світ про це знає. Як каже пророцтво, у Дракона є свій народ, який повернеться разом з ним. Саме це й буде намагатися зробити Ранд в Пустелі. Та чи насправді мешканці Пустелі — айїльці — є тим народом? Чи підуть вони за водоземом, який хоче змінити традиції людей, які танцюють зі списами вже не перші століття? Для всього цього Ранду потрібно доказати, що він насправді є тим, ким він є, а зробити це ох як не легко...

Вся компанія після Тіру розходиться: Перрин, Лоял та Фейлі йдуть до землі, де з'явилися найсильніші таверени Епохи; Найнів та Елейна продовжують шукати Чорну Аджу, дізнаючи їх плани; а Еґвейн, Мет, Морейн та Лан відправляються з Рандом до, як вони гадають, народу Дракона. Героїв спіткають ще складніші випробування, після яких деякі становляться не просто ниткою Візерунка, а становляться героями та тими, хто впливає на той самий Візерунок.

« — Знаєш, що я збагнула, поглянувши у вічі смерті? Що хочу щодня усвідомлювати, що я жива, і жити далі».

Ох, як я наревілася з цією манґою... Пів другого тому тепер пропитані моїми слізьми. Знаєте, історія хоч й світла, але морально тяжко все одно після неї. Чи раджу я цю манґу? Так, якщо ви готові проплакати усю цю історію, бо вона не зможе вас залишити байдужими.

Колись у далекі часи вірили, що якщо у тебе дещо болить, або ти маєш якісь проблеми з певним органом, то достатньо було усього з'істи відповідний орган тварин...

« — Я хочу з'їсти твою підшлункову» — це цитата початку та кінця стосунків між протилежними за хакаратером однокласників — відлюдником ** та екстрасоціальною Сакурою. Вони ніколи не спілкувалися, поки дівчина не відкрила один свій жахливий секрет саме цьому хлопцю — вона скоро помре через те, що такий важливий орган, як підшлункова, припинив свою життєздатність. Так, хоч й Сакура смертельно хвора, та не падає духом; вона хоче максимально яскраво прожити усі дні, котрі їй залишилися. Під час дещо дивних стосунків між ** та Сакурою, ті одне одного змінюють: хтось більше починає розуміти сенс життя, а хтось — відкриватися для цього світу.

Ця історія вчить цінити кожну хвилинку свого життя, яке складне б воно не було.

« — А знаєш, що означало «фантазія» мовою древніх?
— Ні.
— «Уява»!»

Мені нема нічого нового сказати щодо цієї манґи, бо це вже 7-мий прочитанний том, окрім того, що з кожною частиною історія набирає усе більше й більше оборотів! Для мене цей том був просто вау через те, що тайтл стає жорсткішим, не таким дитячим, як напочатку. Плюс ми дізнаємось відповіді за свої запитання, створюючи нові теорії щодо майбутнього сюжету.

ПОПЕРЕДЖАЮ, Є СПОЙЛЕРИ ДО МИНУЛИХ ТОМІВ!
Настав час повертатися Сету до реального світу. Поки хлопець був серед чарівного лісу, що не має міри часу, він навчався новому сприйняттю фантазії завдяки лісовику Міру. До того ж це допомагає Сету тримати в шорах свою жорстку та темну половину, яка може зруйнувати усе, що йому так дороге.

Повернення рогатого чарівника з новими силами було дуже вчасне, бо він зміг зупинити того, хто збирався зруйнувати не тільки Кіфандір, а можливо й увесь світ. Та хто ж це? Невже це та людина, якій усі довіряють? Чи може за цим усім стоїть хтось інший? Та чи не треба у цей дивний час чекати ще більшу загрозу, яка може призвести до величезної війни?