Сталевий Алхімік. Том 3

Брати Елріки знову знайшли карколомні пригоди на свої голови і знову дивом залишились в живих. Обом добряче дісталося від охоронців-примар секретної лабораторії. Ед, до того ж віч-на-віч зустрівся з Заздрістю і Хіттю. Але замість того, щоб назавжди прибрати надокучливого Сталевого алхіміка з дороги, його, назвавши "дорогоцінною жертвою", чомусь лишають в живих 😳.

Поки старший брат заліковує рани, чекає Вінрі для ремонту протеза й вередує як мале дитя у лікарні (особливо проти молока: "я не питиму білий сік, вичавлений з дійок корови!" 😂), в Ала своя криза: він дивно поводиться останнім часом, майже не говорить, постійно про щось думає. Схоже, слова охоронця-примари сильно зачепили його за живе.

До речі, компанію у лікарні провідав сам "фюрер-президент Кінг Бредлі" - верховний головнокомандувач, котрому, виявляється, відомо про "підозрілі порухи серед військових". Недотримання його наказу — заради власної безпеки забути про недавні події та відкриття і не втручатися більше у цю справу — декому, на жаль, уже встигло вилізти боком 😟. Через це Полум'яний Алхімік отримав ще одну причину, окрім звичайних амбіцій, перейти до центрального округу й потрапити до вищого командування.
 
Ед і Ал, діставши чимало прочуханів останнім часом, вирішили зрештою навідатись до своєї учительки, а оскільки по дорозі знаходиться Раш-Веллі — рай для механіків автоброні — їхня автомеханічка впала їм на хвіст. Вінрі узагалі чудо: інші дівчата шаленіють від каблучок з діамантами 💍, а вона — від новинок автоброні 🦾. 

Навіть коли брати не шукають пригод на свою голову, пригоди знаходять їх самі 😁. Наприклад, спритна злодюжка Панінья так дістала Еда, що той кинувся у бій, а на заувагу Ала "Вона тобі не противник і навіть не чоловік. Просто дівчисько…", вигукнув: "Я за рівноправ'я!!!" 😂.

Обожнюю цю манґу: цікава, динамічна, непередбачувана, інтригуюча, з гумором, що іноді б'є нижче пояса, і з харизматичними персонажами 🦾❤️.

« — Але ж є речі, які неможливо зрозуміти, якщо їх не висловити».

З кожним наступним томом я все більше й більше закохуюсь в цю історію 😍 Тобі й смішно, й сумно, ти переймаєшся за героїв так, наче вони тобі рідні!

На сцену виходять ще сильніші вороги. Вони настільки могутніші, що ніякий етап алхімії на них не діє... Й якимось чином недруги знають про братів Елріків та теж мають справу з філософським каменем. Але як саме? Невже хтось знає більше про цей артефакт, аніж Ед й Ал?

Брати одне одного наче втрачають... Може це вплив того, що вони не мають тіл, чи може це все через пошук заповітного каменю. Й добре, що в цей момент Едвард і Альфонс отримують підтримку від тих, кому хлопці досі є важливими як сім'я.