Попри намагання всіх причетних до створення книги максимально знищити її, трилер таки вдався і таки досить добре вдався.
А вони старалися, повірте. Всі: спочатку автор, який не дуже-то вміє в фактчекінг і нормальну людську біологію, потім його редактор, який, здається, не сильно-то хотів автору допомогти. За ними за справу «Всрати все!» узявся перекладач, знаний «мисливець повалятися у ліжку», майстер кунфу гугл-транслейту, і нарешті ще один редактор (чи редакторка), який, здається, навіть у Ворд текст не закинув, аби той хоча б одруківки підкреслив чи шо.
Але попри всю цю титанічну працю, спрямовану на плюндрування книги, ідея її та сюжет настільки класні й захопливі, що в певний момент, вже звикнувши до загальної такої трішки ідіотії у побудові речень чи відірваності діалогів, починаєш гризти нігті, щиро співпереживаючи персонажам та намагаючись розгадати загадку зниклих дівчат.
Чесно скажу — я не вгадала головного злочинця і довго підозрювала геть інший персонаж, знаходячи у його поведінці купу ознак того, що це він винний. І це ще якщо не рахувати мою найдичайшу ідею стосовно того, що злочинець взагалі не він, а вона 👀
Дуже добре змальовані епізоди із втягненням людини у секту, у нав’язувані чужої провини, у тому, як можна «благими намірами вистелити доріжку до пекла» і все одно бути впевненим, що все робиш правильно.
✅ Просто блискуче також висвітлена тема інституту покарання злочинців і того, наскільки далеко ця система в реальності відійшла від гуманістичних ідей справедливості, якими замислювалася.
Огидна правда неприглядного життя маргінальних представників соціуму, їхня низька, майже тваринна мотивація дій. Батько, що намагається «продати» за 50 баксів ніч із донькою першому ліпшому чоловіку, що скидається на такого, що має зайві 50 баксів. Тупувате існування в парах алкоголю та наркотиків, бажання, які не йдуть далі первісних рефлексів одноклітинного життя – їсти, випорожнятися та спарюватися. Читати це не в новинку, але деталями загального пазлу вони стають добрими.
✅ Додатковий плюсік книга отримує за сцени взаємодії та діалоги двох старих друзів, в яких справжня щирість не прикрита встидливо показною толерантністю.
✨ Стовідсоткове #Дафа_радить і з нетерпінням чекатиму другий том, адже ця історія закінчилася таким гачком, що важко себе втримати аби не бігти за продовженням просто зараз.
