«Блудний метеор» — один із небагатьох декадентських взірців у творчості Наталії Кобринської, письменниці, громадської діячки, послідовної борчині за права жіноцтва й зачинательки жіночого руху в Україні, сучасною мовою — фемінізму. Глибиною своїх поглядів і розмахом світогляду Кобринська так сильно випереджала свій час, що була незрозумілою для багатьох її сучасників, та й досі ще почасти непрочитана й незбагненна.
Блудний метеор. Вибрані твори
Автор
Наталія Кобринська
В наявності
340 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
340 грн
1
Про книжку
Код товару
112532
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Кількість сторінок
344
Формат (мм)
200
x 130
Вага
0.41
ISBN
9786175221525
Опис
Враження читачів
📖 В осінньому саду засвічуються мереживні ліхтарики-фізаліси, серпень готує п'янкий коктейль із медвяних груш, крапель темного рому й блакитного, як супермісяць, диво-інгридієнту. Саме в цей час хочеться такої ж концентрованої, густої прози. І віднаходиш – "Блудний метеор" Наталії Кобринської. Пані, котра випередила час своїми сміливими поглядами, авантюризмом, жагою перетворити власне "Я" і мікрокосмос "Я" інших жінок у осердя тогочасного світу. Світу, який сприймав жінку в одній системі координат: "Кухня – Церква – Діти".
● Наталії із довгою розкішною косою, котру через роки покладе до труни єдиного чоловіка, хотілося іншого, багатоаспекнішого життя. Того, в котрому можна увіткнути польову квітку розмарію у волосся й пройтися велелюддям міста, не відчуваючи як спину обпікають колючі погляди з текстурою шипшинового гілля. Життя, в якому реально самостійно обирати свій шлях, не залежати від фінансів обранця, не зводити себе до єдиного статусу чемної дружини. Тієї, котра знає напам'ять увесь переписник галицький пляцків, уміє готувати потравку з качки під пармезаном як Стефа Мулярова й тримає ті остогидлі три кути своїми порепаними вузлуватими долонями.
● Видання "Блудний метеор" зіткане з оповідань і воєнних новел, одне з яких присвячене Івану Франку. Воно вражає експресією описаних психологічних станів тих, хто йде на дуель зі стереотипами. Шаблонами, котрі передаються із покоління у покоління як обруси, скрині з темного дуба й мудрі настанови. У "Дусі часу" – образ матері, діти якої не слідують її уявленням про життя. Сина з дитячих літ вона бачила ксьондзом, доньок – заміжніми за попів. Пані Шумінська переживає внутрішню трагедію, крах тих "ідеалів", тяглість яких більше не уярмила дітей:
✒️ "Тяжко булр описати, як ті сльози боліли пані Шумінській. Вона бачила, що розбрат між нею і тими, котрим дала житє, ставався щораз більший і щораз ширші захоплював круги. Всі вони від неї відломлювались і гуртувались в інші, осібні гурти. Ах, який не подібний був сей вид до того, що вона собі укладала, коли все те ще маленьке крутилося коло її ніг! Який контраст був між дійсністю і тим, що вона представляла..."
● В іншому оповіданні "Задля кусника хліба" бачимо іншу головну героїню: на противагу пані Шумінській вона юна. І все ж Галя теж слідує стежкою пережитків: вона зводить своє життя до пошуку заможного чоловіка. Здається, її серце загрубіло під впливом цієї мети як під товщею льоду, перетворившись на нав'язливу ідею. Втім, одначе і в її житті приходить момент осяяння:
✒️✒️ "Галю приркро вразив голос скрипки і великий жаль розібрав, коли поглянула на веселих дівчат. Межи ними не було великої ріжниці. Сільська дівчина, хоть би найбідніша, заслужить і убереться, як найперша багачка. Вона хоть тяжко працює, але не встидається, як вийде межи люде, за бідну одежину. Цілий тиждень жне або сапає, а в неділю убереться і піде в танець з тим, з котрим у суботу стояла при роботі. Вона хоть тяжко працює, але не встидається, як вийде межи люде, за бідну одежину. Цілий тиждень жне або сапає, а в неділю убереться і піде в танець з тим, з котрим у суботу стояла при роботі. Вона не тужить, виглядаючи, чи "приїде", не вичікує роками нагоди видітися з тим, котрого хотіла би бачити.
Галі зробилося жаль, що мама її не перебрала за просту дівчинку, що не посилала в поле і на танець. Здоровими руками заробила би вона на себе, що треба, потому віддалася би за того, котрий би їй сподобався, і не плакала би розчарована, не знала би ошуки паничів, що знають ліпше рахувати, як любити".
● Читаючи "Блудний метеор" від передмови Михайла Грушевського до останньої сторінки, немов гуляєш із письменницею її другим рідним містом, у котре переїхала повдовівши", – Болеховом. Ратуша з громіздким циферблатом лунко лічить години, ретро-велосипеди підіймають вип пилу в середмісті, крони високих хвойних дерев спадають глицею на широку ґрунтову дорогу.
● Цікаво як би пані Наталія глянула на сучасне жіноцтво? Одними б захоплювалася: їх індивідуальністю, силою, справжністю. Втім, вона б так і не зрозуміла тих, котрі переслідують мету щасливого заміжжя, уярмлюють себе в дорогих будинках з паркетом відтінку слонової кістки й забувають про себе. Про те, що жінка – це передовсім стихія. І лиш самодостатня жінка може балансувати як факір скляними кульками під назвами: "Самореалізація", "Сім'я", "Діти", "Друзі", "Хобі".
● Наталії із довгою розкішною косою, котру через роки покладе до труни єдиного чоловіка, хотілося іншого, багатоаспекнішого життя. Того, в котрому можна увіткнути польову квітку розмарію у волосся й пройтися велелюддям міста, не відчуваючи як спину обпікають колючі погляди з текстурою шипшинового гілля. Життя, в якому реально самостійно обирати свій шлях, не залежати від фінансів обранця, не зводити себе до єдиного статусу чемної дружини. Тієї, котра знає напам'ять увесь переписник галицький пляцків, уміє готувати потравку з качки під пармезаном як Стефа Мулярова й тримає ті остогидлі три кути своїми порепаними вузлуватими долонями.
● Видання "Блудний метеор" зіткане з оповідань і воєнних новел, одне з яких присвячене Івану Франку. Воно вражає експресією описаних психологічних станів тих, хто йде на дуель зі стереотипами. Шаблонами, котрі передаються із покоління у покоління як обруси, скрині з темного дуба й мудрі настанови. У "Дусі часу" – образ матері, діти якої не слідують її уявленням про життя. Сина з дитячих літ вона бачила ксьондзом, доньок – заміжніми за попів. Пані Шумінська переживає внутрішню трагедію, крах тих "ідеалів", тяглість яких більше не уярмила дітей:
✒️ "Тяжко булр описати, як ті сльози боліли пані Шумінській. Вона бачила, що розбрат між нею і тими, котрим дала житє, ставався щораз більший і щораз ширші захоплював круги. Всі вони від неї відломлювались і гуртувались в інші, осібні гурти. Ах, який не подібний був сей вид до того, що вона собі укладала, коли все те ще маленьке крутилося коло її ніг! Який контраст був між дійсністю і тим, що вона представляла..."
● В іншому оповіданні "Задля кусника хліба" бачимо іншу головну героїню: на противагу пані Шумінській вона юна. І все ж Галя теж слідує стежкою пережитків: вона зводить своє життя до пошуку заможного чоловіка. Здається, її серце загрубіло під впливом цієї мети як під товщею льоду, перетворившись на нав'язливу ідею. Втім, одначе і в її житті приходить момент осяяння:
✒️✒️ "Галю приркро вразив голос скрипки і великий жаль розібрав, коли поглянула на веселих дівчат. Межи ними не було великої ріжниці. Сільська дівчина, хоть би найбідніша, заслужить і убереться, як найперша багачка. Вона хоть тяжко працює, але не встидається, як вийде межи люде, за бідну одежину. Цілий тиждень жне або сапає, а в неділю убереться і піде в танець з тим, з котрим у суботу стояла при роботі. Вона хоть тяжко працює, але не встидається, як вийде межи люде, за бідну одежину. Цілий тиждень жне або сапає, а в неділю убереться і піде в танець з тим, з котрим у суботу стояла при роботі. Вона не тужить, виглядаючи, чи "приїде", не вичікує роками нагоди видітися з тим, котрого хотіла би бачити.
Галі зробилося жаль, що мама її не перебрала за просту дівчинку, що не посилала в поле і на танець. Здоровими руками заробила би вона на себе, що треба, потому віддалася би за того, котрий би їй сподобався, і не плакала би розчарована, не знала би ошуки паничів, що знають ліпше рахувати, як любити".
● Читаючи "Блудний метеор" від передмови Михайла Грушевського до останньої сторінки, немов гуляєш із письменницею її другим рідним містом, у котре переїхала повдовівши", – Болеховом. Ратуша з громіздким циферблатом лунко лічить години, ретро-велосипеди підіймають вип пилу в середмісті, крони високих хвойних дерев спадають глицею на широку ґрунтову дорогу.
● Цікаво як би пані Наталія глянула на сучасне жіноцтво? Одними б захоплювалася: їх індивідуальністю, силою, справжністю. Втім, вона б так і не зрозуміла тих, котрі переслідують мету щасливого заміжжя, уярмлюють себе в дорогих будинках з паркетом відтінку слонової кістки й забувають про себе. Про те, що жінка – це передовсім стихія. І лиш самодостатня жінка може балансувати як факір скляними кульками під назвами: "Самореалізація", "Сім'я", "Діти", "Друзі", "Хобі".
Збірка, яка зачаровує своєю глибиною та актуальністю. Кобринська, одна з перших українських феміністок, майстерно відтворює соціальні та психологічні проблеми, з якими стикаються її героїні. Її твори – це не просто літературні нариси, а справжні маніфести жіночої свободи і самоствердження.
Кожен твір у збірці пронизаний щирістю та емоційною напругою. Авторка з великою чуйністю описує долі жінок, їхні внутрішні конфлікти та прагнення до незалежності. Ці теми, порушені понад століття тому, залишаються надзвичайно актуальними і сьогодні, у час, коли питання гендерної рівності набувають нового звучання. Вона відкриває перед читачем світ, де жінка не лише об’єкт, а й суб’єкт, який має право на власні бажання та мрії.
Мова Кобринської багата і виразна, її описи – живі та переконливі. Читаючи "Блудний метеор", відчуваєш кожну емоцію героїв, їхні радощі та болі. Це книга, яка змушує задуматися, переосмислити багато речей і, безумовно, залишає сильні враження та цікавий післясмак. Її твори надихають на роздуми про роль жінки у суспільстві, про її права та можливості. Це надзвичайно важливо в наш час, коли суспільство все ще шукає баланс між традиціями та новими реаліями.
Особливо вражають оповідання, де Кобринська розкриває внутрішній світ своїх героїнь, їхні мрії та прагнення. Вона майстерно описує їхні почуття, сумніви, боротьбу за власне "я". Кожна історія наповнена життєвою правдою та болем, який відчувається майже фізично. Це робить читання особливо емоційним і захоплюючим, до мурашок.
Кобринська не боїться піднімати важкі теми, такі як насильство, нерівність, соціальні стереотипи. Вона робить це з великою сміливістю та відвертістю, змушуючи читача дивитися правді в очі. Її твори – це не тільки літературне задоволення, але й потужний соціальний коментар, який закликає до змін і переосмислення усталених норм.
Книга, яка повинна бути прочитана кожним, хто цікавиться питаннями гендерної рівності, прав жінок і соціальної справедливості. Вона не залишить байдужим жодного читача, незалежно від його віку чи статі. Це справжній літературний скарб, який заслуговує на те, щоб бути прочитаним і переосмисленим у наші дні.
У підсумку, Наталія Кобринська створила твори, які є надзвичайно важливими і актуальними. Ця неймоварна книга залишає глибокий слід у серці і змушує задуматися над важливими питаннями життя і суспільства. Вона є яскравим свідченням того, що література може бути не лише розвагою, але й потужним інструментом для зміни світу на краще.
Кожен твір у збірці пронизаний щирістю та емоційною напругою. Авторка з великою чуйністю описує долі жінок, їхні внутрішні конфлікти та прагнення до незалежності. Ці теми, порушені понад століття тому, залишаються надзвичайно актуальними і сьогодні, у час, коли питання гендерної рівності набувають нового звучання. Вона відкриває перед читачем світ, де жінка не лише об’єкт, а й суб’єкт, який має право на власні бажання та мрії.
Мова Кобринської багата і виразна, її описи – живі та переконливі. Читаючи "Блудний метеор", відчуваєш кожну емоцію героїв, їхні радощі та болі. Це книга, яка змушує задуматися, переосмислити багато речей і, безумовно, залишає сильні враження та цікавий післясмак. Її твори надихають на роздуми про роль жінки у суспільстві, про її права та можливості. Це надзвичайно важливо в наш час, коли суспільство все ще шукає баланс між традиціями та новими реаліями.
Особливо вражають оповідання, де Кобринська розкриває внутрішній світ своїх героїнь, їхні мрії та прагнення. Вона майстерно описує їхні почуття, сумніви, боротьбу за власне "я". Кожна історія наповнена життєвою правдою та болем, який відчувається майже фізично. Це робить читання особливо емоційним і захоплюючим, до мурашок.
Кобринська не боїться піднімати важкі теми, такі як насильство, нерівність, соціальні стереотипи. Вона робить це з великою сміливістю та відвертістю, змушуючи читача дивитися правді в очі. Її твори – це не тільки літературне задоволення, але й потужний соціальний коментар, який закликає до змін і переосмислення усталених норм.
Книга, яка повинна бути прочитана кожним, хто цікавиться питаннями гендерної рівності, прав жінок і соціальної справедливості. Вона не залишить байдужим жодного читача, незалежно від його віку чи статі. Це справжній літературний скарб, який заслуговує на те, щоб бути прочитаним і переосмисленим у наші дні.
У підсумку, Наталія Кобринська створила твори, які є надзвичайно важливими і актуальними. Ця неймоварна книга залишає глибокий слід у серці і змушує задуматися над важливими питаннями життя і суспільства. Вона є яскравим свідченням того, що література може бути не лише розвагою, але й потужним інструментом для зміни світу на краще.
Наталію Кобринську вважають першою українською феміністкою. Саме вона організувала та очолювала першу організацію феміністок «Українські жінки». Почала твори писати після втрати чоловіка, теми яких — жіноча доля в сільських реаліях. Передмова до її творів написана Михайлом Грушевським, який захоплювався її творчістю, особливо обʼєктивністю та гуманністю. Кожне слово твору «Дух часу» про змагання старого консерватизму, актуально як ніколи.
«Хлопець щасливіший від дівчини… Не руш того, то не твоє. То все належало до твого чоловіка, а не до тебе. Він працював для світу і світ єму платив, а ти як нахлібник жила при чоловікові, хоть, може два рази тілько працювала, що він…»
«Вартість женщини залежить не лише від мужа, але і від конкурентів, що також кидають на неї певну тінь свого значення.
Той дім був цілим її щастям. Якби не він, не дух часу — не той демон, що все дороге псував і нищив. Він ломив найдорожчі й наймиліші надії її серця.»
Чоловіки змінюються тільки тоді коли жінки змінюються, тому розуміння «духу часу» - це основа життя.
«Хлопець щасливіший від дівчини… Не руш того, то не твоє. То все належало до твого чоловіка, а не до тебе. Він працював для світу і світ єму платив, а ти як нахлібник жила при чоловікові, хоть, може два рази тілько працювала, що він…»
«Вартість женщини залежить не лише від мужа, але і від конкурентів, що також кидають на неї певну тінь свого значення.
Той дім був цілим її щастям. Якби не він, не дух часу — не той демон, що все дороге псував і нищив. Він ломив найдорожчі й наймиліші надії її серця.»
Чоловіки змінюються тільки тоді коли жінки змінюються, тому розуміння «духу часу» - це основа життя.