Моя темна Ванесса

Книга, яка робить боляче...
Книга, яка вплутує тебе в свою павутину...
Книга, яку я нікому не пораджу...

Не планувала я читати «Моя темна Ванесса», але коли побачили її в @nevdoma.cafe, вирішила що це знак. Знала, що буде це не розважальне чтиво і все одно була шокована, обурена... 🌪 тут має бути ураган із почуттів та думок, які викликала ця книга.

«Лоліту» я прочитала ще в 14 років. Казав тоді тато, що здається зарано мені читати такі книги, але я зовсім не асоціювала себе з Лолітою. Мені були дивні її учинки. А ще я усвідомлювала, що переросла вік німфетки і оте все не про мене. А Гумберт був просто психом і маніяком. Було б цікаво тепер перечитати і оцінити тепер цей твір.

Тепер я прочитала історію Ванесси - сучасної Лоліти. Зламаної жінки, яка ніби і розуміє в який момент щось пішло не так, але не може справитись з тим. Вона як муха, яка заплуталась в сітях павука, тобто свого вчителя-ґвалтівника. Авторка яскраво змалювала і сексуальні сцени, і психологічні. Як майстерно той м@дак (пардон, не можу називати його вчителем) маніпулював нею, а вона кричала мовчки.

Я ніби побувала в голові Ванесси. Це лабіринт жахів. Авторка легко пише, але це не робить читання легким. Буде боляче. Згадуються давно забуті моменти, коли хтось домагався мене, робив непристойні пропозиції. Але я змогла сказати «Ні», а Ванесса змовчала...

Якщо ти наважишся читати цю книгу - це твій вибір. Вона чудово підійде для дискусійного клубу, бо поговорити там є про що. І було б добре розділити переживання з кимось.

В мене росте донька і це моторошно. Мені страшно, що в якийсь момент не зможу вберегти, пояснити, допомогти. Тому вже починаю вести розмови на тему сексуальної освіти, адже це не тільки про секс, а й про особисті межі, про вміння сказати «Ні» у потрібний момент.

Книжка, яка довго була на слуху, адже тема.яку піднімає авторка, дуже напружена та неоднозначна.

15-річна Ванесса - учениця закритої школи. Дівчинка зріла не по роках. Саме в цьому її переконує 42-річний вчитель англійської літератури. Поступово, маніпулюючи та підкоряючи, даючи читати вірші Емілі Дікінсон, "Лоліту", він закохує в себе юну ученицю.

Але все таємне стає явним рано чи пізно. І хто ж винен? Звичайно, дівчинка, яка все не так зрозуміла. І Ванесса живе з цим своїм болем багато років. Аж у її 32 в соцмережах публічно інша дівчинка звинувачує того ж вчителя. А він знаходить Ванессу, щоб ще раз підкреслити, що він же ж точно ні в чому не винен. Насправді це такий тригер для жінок сьогодні. Адже дуже часто винною стає саме жертва. Бо нащо так вигляддала, одягалась , спокушала?

Дуже складна тема, яку варто проговорювати і поширювати. Бо ця тема, на жаль, і сьогодні дуже поширена у суспільстві.

Книжка тримала в напруженні, бо хотілося б, щоб все склалося якнайкраще для героїні. І вона змогла пережити свій біль і йти далі.

Не думала, що так швидко прочитаю цю книгу. Насправді, я навіть планувала придбати її трішки пізніше. Але побачила її у книгарні і просто не змогла пройти повз «Моя темна Ванесса» Кейт Елізабет Рассел💭

Спеціально не читала анотацію, щоб відкривати цю історію для себе сторінка за сторінкою. Вже на касі консультантка попередила мене, що тема книги складна та доволі болісна, і все справді так. Не буде спойлером, якщо я скажу, що наша головна героїня – це п’ятнадцятилітня дівчинка, яка закохується у свого викладача літератури. З цього речення може здатися, що таке буває, особливо серед підлітків. Але найгіршим є те, що даний викладач не просто приймає знаки уваги від учениці, але й провокує та заохочує їх.

У «Моя темна Ванесса» дві часові лінії – дні, коли Ванесса навчалася у школі та період, коли вона вже доросла. Власне, за допомогою цих двох ліній ми можемо простежити, як вона починає усвідомлювати жахливість всього, що з нею робив дорослий чоловік. І справа не лише у фізичному насиллі, але й в емоційному.

Ви знаєте, навіть кожна думка з цієї книги – це переповнені болем речення, які Ванесса проносить з собою протягом всієї історії.

• Кожен перший крок зробив він. Я не відчуваю, що він мене змушує, і знаю, що маю силу сказати «ні», але це не все одно, що бути головною. Та, може, йому треба в це вірити. Може, він має цілий список того, у що йому треба вірити.

• У мене до нього не було нічого, взагалі нічого, але я знаю, що не в цьому сенс. Йдеться про те, що він чогось від мене потребує. Не те, щоб прощення, радше відпущення гріхів, ба навіть спокою. Стрейн хоче, що мені було байдуже до того, що він робив.

• Ляпасом б’є думка: обпікає шкіру: може, він хоче, щоб нас хтось побачив. Я починаю розуміти: що довше щось сходить тобі з рук, то більш необачним стаєш, аж поки мало не бажаєш бути спійманим.

🎧Me and the Devil – Soap&Skin