Однозначно 1000/10 В першу чергу я хочу порадити цю книгу всім, у кого є неповнолітні діти, а також тим, хто лише планує стати батьками. Донесіть своїм дітям важливість особистих кордонів. Поясніть їм, що обирати себе — це не егоїзм, а необхідність. Ніхто не має права порушувати їхні межі, маніпулювати ними чи змушувати мовчати про власний дискомфорт. І найважливіше — не можна розчинятися в іншій людині настільки, щоб повністю втратити себе. Залежність Ванесси від Стрейна — це щось справді жахливе. Сама думка про секс із ним викликала в неї огиду й нудоту, а під час інтиму її буквально вивертало. Але попри це все, найбільше їй хотілося бути коханою. Вона прагнула чути, що вона гарна, розумна, особлива. Їй були потрібні любов, підтримка та схвалення. Вона не отримувала цього від батьків, тому знайшла це в ньому. А він уміло маніпулював маленькою дівчинкою, нав’язуючи їй власні бажання та видаючи їх за її власні. Він настільки тонко стирав межі між любов’ю, залежністю та насильством, що навіть у 30 років поруч із 50-річним чоловіком вона все одно почувалася тією самою 15-річною дівчинкою. Ця книга — не про кохання. Вона про травму, яка залишається з людиною на роки. Про маніпуляції. Про залежність. І про дитину, яка просто хотіла, щоб її любили.

«Про насильство, яке прикидалося коханням». Як на мене, це ідеальна фраза для опису даного романа. Загалом непогано. Для багатьох тут порушуються тригерні теми, такі як: сексуальне насильство над підлітками, маніпуляція, психологічна залежність, депресія. Тому ця книга не для відпочинку і треба розуміти, які емоції вона може викликати саме у вас. Якщо є настрій на роман, де оповідь ведеться від імені головної героїні і хочеться багато роздумів, аналізу, зануритись у причини і наслідки, то це буде цікаво. Мені було трохи нудно, не вистачило емоцій від читання. Хоча я гадаю так і було задумано, що гг емоційно «відключена» і завдяки такій стриманій подачі, читач може краще робити свої висновки і аналізувати причини самої проблеми. І це спрацювало, на всі питання, якими я задавалась під час читання, я знайшла відповіді.

Книга глибоко працює з трагедією розбещення Книга глибоко працює з трагедією розбещення малолітніх, саме через перспективу оповіді, весь спектр естетизації, захисних механізмів і перегукування з Лолітою. Читається красиво, але авжеж місцями трагічно важкувато, я декілька разів відкладала. Однозначно рекомендую.

Я прочитала «Моя темна Ванесса», і досі не можу остаточно оцінити саму історію, бо вона складна, важка і місцями дуже огидна. Місцями мені хотілося навіть блювати від того, що відбувається на сторінках Але написано дійсно дуже добре: стиль, подача, психологія персонажів все передає максимально сильно і чітко. Хоча ця книга точно не мій стиль і не моя історія, її силу і майстерність автора відчути можна. Моя оцінка: 9/10. Важка і непроста книга, яку я ніколи не перечитуватиму, але яка залишає сильне враження

Це книга, що розкриває історію, запечатану в пам'яті Ванесси: тіньовий роман, що розпочався в її 15-річчя з витонченим маніпулятором. Коли через 17 років інша учениця звинувачує його в насильстві, крихка ілюзія Ванесси руйнується, змушуючи її розгадати, де закінчується пристрасть і починається контроль. Роман занурює читача в безжальний вир психологічного насильства, де межа між бажанням і примусом стирається до неможливості. Книга сміливо веде нас у лабіринт свідомості, де тіні минулого живуть за своїми законами, а стосунки з аб'юзером здаються нормальними. Це випробування для чутливих, адже кожен абзац — це оголений нерв, що змушує відчувати дискомфорт та біль. Найбільша суперечність і водночас сила книги — у болючій неоднозначності самої героїні, яка тривалий час відстоює свого кривдника. Саме ця складна психологічна гра робить роман таким потужним, адже він досліджує найскладніші лабіринти людської душі, відмовляючись від простих, чорно-білих відповідей.

Тут скоріше не з твердження треба починати, а з питання. Дівчина молода, прекрасна, мила, ще тільки в юних літах, так себе не поважає. Просто дивно читати, як вона не визнає, що перед нею було вчинено насильство, і при тому вона навіть не хоче слухати. Якщо чесно - це жах. І хоч я думала, можливо, з продовженням книги вона прийде якихось висновків, і змінить свою думку, то ні, вона ще тільки більше думала, як інші дівчата можуть на нього висувати скарги, якщо він з ними нічого не робив. Це дійсно - це шок, тому що не розуміти, що відбувається, і що саме ти жертва. Не звертатись, нікому не розповідати, навіть батькам, я вважаю це ненормально, і тому ця історія в мене не викликала абсолютно ніяких емоцій. Я не можу сказати хороше, ну скоріше погане не можу сказати, але те що вона дивна, то це я точно скажу.

Книга гарно написана і розкриває тему насильства, маніпуляцій над неповнолітніми та і не тільки. Спочатку вона викликала неоднозначні у мене почуття, навіть в деяких моментах злість, відразу і нерозуміння, чому так чи інакше сталося. Та все ж я до останнього вірила, що головна героїня прийде до розуміння того, що саме з нею сталося (завжди хочеться бачити щасливий кінець). Однозначно ця книга була варта прочитання. Як на мене, досить цікава історія

Це книга, яку хотілося викинути у вікно. Спалити. Забути. А після прочитання — помитися. Це — «Моя темна Ванесса». Жодна інша книжка не викликала в мені стільки огиди, гніву й болю. Це історія про 15-річну дівчинку Ванессу та її 42-річного вчителя. Історія, яка ведеться у двох часових лініях — з 2000-х, коли все почалося, і з 2017-го, коли інші жінки починають говорити вголос. А Ванесса мовчить. Бо переконана, що вона — не жертва. Бо він переконав її в цьому. Бо він — вправний маніпулятор, який вкладав їй у голову лише те, що було вигідно йому. Це не просто роман — це глибокий, болючий досвід. Це історія про викривлене сприйняття насильства, про те, як школа закриває очі заради репутації, і про мовчання, яке може тривати все життя. Коли я читала мені хотілося ввірватися в кімнату, де все відбувалося, і вивести Ванессу за руку з цього пекла. Хотілося кричати — на нього, на неї, на систему. Бо очевидні речі, які для дорослого зрозумілі, для Ванесси — ні. І це дратує. Це розбиває. Це одна з найогидніших книжок, які я читала. Але вона — геніальна у своїй жорстокій чесності. Це 10/10 і водночас — я не можу її нікому рекомендувати.