Я прочитала «Моя темна Ванесса», і досі не можу остаточно оцінити саму історію, бо вона складна, важка і місцями дуже огидна. Місцями мені хотілося навіть блювати від того, що відбувається на сторінках Але написано дійсно дуже добре: стиль, подача, психологія персонажів все передає максимально сильно і чітко. Хоча ця книга точно не мій стиль і не моя історія, її силу і майстерність автора відчути можна. Моя оцінка: 9/10. Важка і непроста книга, яку я ніколи не перечитуватиму, але яка залишає сильне враження

Це книга, що розкриває історію, запечатану в пам'яті Ванесси: тіньовий роман, що розпочався в її 15-річчя з витонченим маніпулятором. Коли через 17 років інша учениця звинувачує його в насильстві, крихка ілюзія Ванесси руйнується, змушуючи її розгадати, де закінчується пристрасть і починається контроль. Роман занурює читача в безжальний вир психологічного насильства, де межа між бажанням і примусом стирається до неможливості. Книга сміливо веде нас у лабіринт свідомості, де тіні минулого живуть за своїми законами, а стосунки з аб'юзером здаються нормальними. Це випробування для чутливих, адже кожен абзац — це оголений нерв, що змушує відчувати дискомфорт та біль. Найбільша суперечність і водночас сила книги — у болючій неоднозначності самої героїні, яка тривалий час відстоює свого кривдника. Саме ця складна психологічна гра робить роман таким потужним, адже він досліджує найскладніші лабіринти людської душі, відмовляючись від простих, чорно-білих відповідей.

Тут скоріше не з твердження треба починати, а з питання. Дівчина молода, прекрасна, мила, ще тільки в юних літах, так себе не поважає. Просто дивно читати, як вона не визнає, що перед нею було вчинено насильство, і при тому вона навіть не хоче слухати. Якщо чесно - це жах. І хоч я думала, можливо, з продовженням книги вона прийде якихось висновків, і змінить свою думку, то ні, вона ще тільки більше думала, як інші дівчата можуть на нього висувати скарги, якщо він з ними нічого не робив. Це дійсно - це шок, тому що не розуміти, що відбувається, і що саме ти жертва. Не звертатись, нікому не розповідати, навіть батькам, я вважаю це ненормально, і тому ця історія в мене не викликала абсолютно ніяких емоцій. Я не можу сказати хороше, ну скоріше погане не можу сказати, але те що вона дивна, то це я точно скажу.

Книга гарно написана і розкриває тему насильства, маніпуляцій над неповнолітніми та і не тільки. Спочатку вона викликала неоднозначні у мене почуття, навіть в деяких моментах злість, відразу і нерозуміння, чому так чи інакше сталося. Та все ж я до останнього вірила, що головна героїня прийде до розуміння того, що саме з нею сталося (завжди хочеться бачити щасливий кінець). Однозначно ця книга була варта прочитання. Як на мене, досить цікава історія

Це книга, яку хотілося викинути у вікно. Спалити. Забути. А після прочитання — помитися. Це — «Моя темна Ванесса». Жодна інша книжка не викликала в мені стільки огиди, гніву й болю. Це історія про 15-річну дівчинку Ванессу та її 42-річного вчителя. Історія, яка ведеться у двох часових лініях — з 2000-х, коли все почалося, і з 2017-го, коли інші жінки починають говорити вголос. А Ванесса мовчить. Бо переконана, що вона — не жертва. Бо він переконав її в цьому. Бо він — вправний маніпулятор, який вкладав їй у голову лише те, що було вигідно йому. Це не просто роман — це глибокий, болючий досвід. Це історія про викривлене сприйняття насильства, про те, як школа закриває очі заради репутації, і про мовчання, яке може тривати все життя. Коли я читала мені хотілося ввірватися в кімнату, де все відбувалося, і вивести Ванессу за руку з цього пекла. Хотілося кричати — на нього, на неї, на систему. Бо очевидні речі, які для дорослого зрозумілі, для Ванесси — ні. І це дратує. Це розбиває. Це одна з найогидніших книжок, які я читала. Але вона — геніальна у своїй жорстокій чесності. Це 10/10 і водночас — я не можу її нікому рекомендувати.

Ух…це було складно…тема, наче лезо ножа, кожна фраза - ризикована і на межі. Але порушена тема дуже важлива. Думаю, що висвітлена так як потребує того. Головний антигерой зовсім не романтизується, жертва постала дуже життєвою і реалістичною, аж до мурах. Складно сказати, чи подобається книга: вона вражає, викликає дуже сильні емоції, і мабуть, дуже потрібна для суспільства в будь-який період часу.?

Книга просто роз**б. Важка, жорстка, реальна та болюча Коли брала її до рук, то плекала надію на хепі енд. Чекала на швидке зцілення і правосуддя. Та книга дала вгризтися в реальні нотки життя В ній дуже чітко описано — позицію та дії педофіла. Який рахує не тільки на 10 кроків вперед, а на десятиліття. Маніпуляції, шахрайство, смикання за нитки, переслідування, нагадування про тавро власності Дуже яскраво описується позиція жертви. Причини та наслідки з якими існуєш на грані прірви. Я до кінця не розуміла, до чого дійде ця історія і де я зможу відчути полегшення за гг-ню, де буде той промінь світла в її житті Також гарно описано позицію суспільства, яке закриває очі та знімає з себе будь-яку відповідальність Мені дуже сподобалася ця книга, вона проявляє жорстокість болю та позиції усіх сторін

Моментами мені важко і нудно читалося. Не через історію, а через сам стиль написання - іноді надто багато деталей і лишні думки ГГ, іноді розповідь йшла як від третьої особи і перебігаючи від одного до іншого. Історія про самотню дівчинку яка хотіла уваги та виділитись, про маніпуляції та залежність, про страшний досвід та відсутність підтримки. Важко мені йшла ця книга, піднімається досить важке і важливе питання, яке не повністю розкрите. Ванесса як персонаж наче і не слабка, але моментами вона мене дратувала - своєю засліпленою довірою і самообманом. Хоч і були проблиски того, що вона розуміла, що Джейкоб робить з нею, але потім сама ж себе переконувала в протилежному і що він її кохає. Бісило те, що коли були інтимні моменти, вона не знаходила в собі сили сказати «ні» в голос Не розкритий персонаж Джейкоба, якийсь він плаский у книзі. За його мотиви і так ясно, педофіл і в Африці педофіл. Як він вміло маніпулював, переводив на неї стрілки, спотворював минуле і доказував, що то вона хотіла те чи інше, чи розказував те чого насправді не було, і як признавався їй в коханні, хоча насправді лиш грався з її емоціями, щоб отримати бажане