Кейт Елізабет Расселл

Ти ніби дійсно побувала в голові Ванесси..
Ось так відчувається книга. Описи дуже детальні. І от книга написана легко, але от і одночасно читання не легке. Дуже детально описано абсолютно все. І це є як + так і мінус. Дуже складно було давати цій книгу оцінку. Той момент коли і варто почитати і не варто.. бо тема в книзі піднімається складна. Тому чи читати її чи ні.. вибір кожного. Це одразу моя рекомендація і не рекомендація.

Це книга з дуже тригерним і сюжетом, а також — із чудово написаним і перекладеним текстом. Книга ведеться у двох часових проміжках: 2000-2007 (коли Ванесса була дитиною, підліткою і юнкою), а також у 2017 році, коли Ванесса — вже доросла жінка, яка намагається зрозуміти, що з нею і над нею вчинили в дитинстві. А саме: в школі був учитель — містер Стрейн, який дуже любив маленьких дівчат і кинув око на Ванессу.

Ця книга морально важка та дуже болюча. Деякі моменти було фізично важко читати. Те, що Стрейн робив і зробив із Ванессою, — просто жахливо.

Авторка дуже гарно описала психологічний бік сюжету: маніпуляції, пед0філію, с0мн0філію, інші зб0чення, а також стан жертви, депресію, дереалізацію, деперсоналізацію, травматичність пережитого досвіду та його вплив на доросле життя. Ванесса пройшла величезний і тернистий шлях від заперечення до певного усвідомлення. Усі її емоції та думки були настільки правдоподібними — аж до болю.

А ще, на мою думку, цю книгу можна назвати доволі феміністичною. Адже тут однією із головних сюжетних ліній також постає рух MeToo. У книзі також багато роздумів про сексизм і несправедливість системи та соціуму по відношенню до постраждалих від домагань і насилля жінок.

Я не знаю, що доводило мене до сказу більше: Стрейн і його зб0чені вчинки чи достобіса життєві звинувачення жертв від суспільства.

Найстрашніше те, що це не просто вигадка — таких історій безліч. Майже кожна жінка стикалася з домаганнями від чоловіків. А ті, хто наважилися говорити, стикалися ще й із віктимблеймінгом.

Я раджу цю книгу до прочитання усім, хто готовий до цієї історії. Вона дуже важка, але важлива водночас. Можна задуматися та передивитися свої погляди на багато речей.

9/10
Книга, в якій піднімається досить морально важка тема. Оцінювати сюжет доволі важко, особисто я розумію героїню і чому вона вже в дорослому віці виправдовує свого насильника. Це морально зламана жінка, на психіку якої впливав дорослий чоловік ще з
15-ти років. Також спрацьовує своєрідний
стокгольмський синдром та небажання бути жертвою...
Вона щиро вірила, що це кохання💔

Емоційно дуже важка книга, місцями було просто огидно читати! І в той же час, книга змушує повертатись до читання знову і знову.

Люди, я читала цю книгу довго, бо вона психологічно важка... Я її переварювала. Але в той же час було цікаво, чим це все закінчиться?
Спочатку складається враження, що вона про брудний секс.
Але потім розумієш, що вона про педофілію, про дівчат, які свідомо пішли на це, про дівчат, у яких не сформована повністю психіка, які не розуміють наслідки і якими легко маніпулювати, яких легко зробити співзалежними до іншої людини...
Дуже огидно читати, у що перетворюються їх життя в дорослому віці. Те, наскільки вони жалкі ... Але від цього ніхто не застрахований. Бо така історія могла трапиться з кожною дівчиною, яка замислювалася над тим "а може мені замутити з молодим вчителем?", або з тієї, яка немає гарних стосунків з батьками і коли батьки не навчили і не розповіли про здоровий секс та стосунки і як воно повинно бути ..

Читати книгу було дуже боляче. Дівчинка, яка далеко не дурна, потрапляє в пастку дорослого кохання. Маніпуляції, самотність і біль головної героїні я відчула повністю. Наслідки цих стосунків тягнуться за головною героїнею все її життя. Книжка чудово показує, чому злочини щодо дітей не можна виправдовувати фразою "Вона ж сама хотіла"... 💔

Ой, як же сильно бісили постійні згадки лоліти в цій книзі. Але маємо, що маємо...
Складно сказати, що книга сподобалась. Ні, абсолютно не сподобалось те, що відбувалось з головною героїнею. Не сподобалось, що скоріш за все те, що описано в книзі, прямо зараз відбувається в житті. Не сподобалось, що дорослі люди не можуть стримувати свої хворі бажання і розуміють, як маніпулювати дітьми, щоб не понести покарання за свої дії. Твору не можна поставити погану оцінку чисто за те, що події, які там відбуваються, викликають неймовірну злість і бажання допомоги жертві. Загалом написано добре, рекомендувати таку книгу складно, тільки, якщо у вас стабільна психіка і ви не романтизуєте нездорові стосунки. 8/10

одна з найулюбленіших книг, дуже сподобалось😻💔💔

Крута книга, але як в мене палало від головних героїв. Я ще довго відходила від книги

Я досить давно хотіла познайомитися з цією історією, і добре, що це сталося зараз, бо я не впевнена, чи змогла б зрозуміти її раніше.

Інколи мені ставало дуже і дуже гидко від написаного. Дійсно, під час читання хотілося піти і змити весь цей бруд з себе, тому що «Моя темна Ванесса» не для слабких нервів.

Головна героїня — дівчинка, яку у віці 15 років з🧸валтув🧸в (так, саме зґ🧸алт🧸вав, а не як деякі вважають, що це Ванесса його спокусила) вчитель англійської літератури в приватній школі. Джейк — той самий 42-річний вчитель, який морально вbив креативну особистість у дівчинці. Герой викликає максимальну огиду. Спочатку мій мозок хотів захистити себе і в уяві малював підтягнутого красеня, але, як виявилося, ми маємо високого, жирного, в окулярах мужлана-пе🧸оф🧸ла.

Мене доводило до сказу те, як він їй пояснював, що вона «не така, як інші, вона особлива», як торкався її колін під столом. Для мене взагалі коліна — це щось дуже інтимне, і коли мене торкаються випадково в транспорті, то мене вже пересмикує, а тут він цілеспрямовано це робить у кабінеті, де є й інші школярі.

І як ви думаєте, що вчитель робить після цього? Звісно, дає їй прочитати «Лоліту» Набокова. Ванесса, прочитавши цю історію, вважає, що Гумберта демонізують. Скажіть, класний хід давати читати таке дівчинці, до якої пристаєш? Далі він постійно робить вигляд, що дає їй вибір, але насправді маніпулює. Якщо не хочеш прийти до мене додому, то значить не готова до дорослих стосунків, а якщо не готова до дорослих стосунків, то значить, що скоро він знайде ту, що готова. Тобто у дівчинки, яка вважає, що знайшла споріднену душу, не залишається вибору.
Ця книга дуже важливо, щоб остаточно
зрозуміти, що жертва ніколи не винна.Тільки так і ніяк інакше. Тому, якщо готові познайомитися з такою складною історією, то я впевнена, що вона вас не розчарує.

Книга описує серйозні травматичні події, які насправді бувають у житті багатьох жінок. Мені подобаються книги такого жанру, оглядати їх з точки зору психології. Книга пояснює, що не всі жертви "ідеальні", такі, як їх змальовує суспільство. Але це не відміняє того факту, що вони жертви. Ця історія викликає бурю емоцій від сліз та жалю до злості та полегшення. -1 зірочка за кінцівку.

«Моя темна Ванесса» – це психологічний роман, що досліджує складні стосунки між підлітком і її вчителем. Авторка, Кейт Елізабет Рассел, майстерно передає емоції і переживання головної героїні, що зіштовхується з травматичним досвідом, який впливає на її життя.

Книга написана в нестандартній структурі, де минуле і сучасність чергуються, дозволяючи читачеві глибше зануритися у ставлення Ванесси до своїх спогадів. Стиль письма дуже живий та вражаючий, завдяки якому читач може відчути всі нюанси переживань героїні.

Теми, які порушуються в романі, включають маніпуляції, контроль, дорослішання і самовизначення. Авторка не боїться піднімати складні питання етики і моралі, що робить твір надзвичайно актуальним в сучасному контексті.

Паралельно з цим, книга викликає багато емоцій, ставлячи читача перед роздуmами про наслідки дій героїв. Завдяки цьому, «Моя темна Ванесса» стає не лише історією про індивідуум, а й ширшим коментарем до соціальних норм та уявлень про стосунки.

Підсумовуючи, цей роман – істотний внесок у літературу, що не залишає байдужим і спонукає до глибоких роздумів.