69 спецій для Серця

Яка ж це усе-таки прекрасна книга💔

У «69 спецій для Серця» Андрія Гудими зібрано безліч кулінарних секретів: як вибирати спеції, до чого додавати той чи інший продукт, а головне – як смакувати щастя щодня.

На жаль, автор так і не зміг побачити свою книгу, тому що загинув у бою, і тому я ще більше вважаю, що її потрібно придбати кожному, щоб мати цю збірку порад завжди поруч. Навіть, якщо ви не дуже багато готуєте.

Кожна сторінка наповнена безмежною любов’ю, цінним досвідом, щастям та бажанням творити. А ілюстрації – взагалі потрапили в саме серденько! Дуже красиве оформлення й сам друк.

Також мені сподобалося те, як автор описував кожну спецію, її деталі, важливі частинки. З якою обережністю він направляє нас й вчить, як додати у своє життя дрібку насолоди разом з їжею.

Дуже відгукнулися мені ось ці його поради:

• Усі потужні спеції мають яскраво виражений колір, вигляд, запах і смак. Якщо ховаються — варто прогрівати в руках чи на сковороді.

• Ти ж пам’ятаєш, базар — це як стосунки. Якщо у тебе є сумніви, значить, сумнівів уже нема.

🎧 That’s Life – Frank Sinatra

Перше, що хочу написати - мені неймовірно шкода, що Андрій Гудима загинув, захищаючи і боронячи Україну, але я щиро рада, що він залишив за собою пам'ять.

Книга дуже тепла по атмосферності та враженнях, надзвичайно приємна тактильно і візуально: я щоразу насолоджуюсь навіть просто гортаючи її.

Дуже сподобався стиль написання -з гумором, настроєм, без води.

А ілюстрації - це окрема любов!

Книжка, яку дуже подобається дивитися і торкатися))

Палітурка має приємну текстуру.

Стиль написання аж "пахне" цими спеціями. І вже після кількох перших розділів хочеться бігти на ринок, терти об пальці горошинки перцю та вибирати ті найкращі прянощі!

Читається легко, в кожному слові відчувається любов.

Надзвичайно прикро, що це перша і остання книга автора....

Україна втрачає найкращих...

📖Спеції. У моєму житті стосунки з ними розпочалися у ранньому дитинстві. В кухні поважно стояв блакитно-білий креденс і всі шухлядки, котрі були на висоті моєї витягнутої руки, я досліджувала🤫

🔗Вищі тумби теж підморгували до мене своїм таємним вмістом, то ж я тягла чотирилапий стілець поближче, намацувала на ньому свою силу земного тяжіння і тишком-нишком зазирала із запитальним поглядом карих очей «А що там?». У мене якраз ті карі очі не як терен, оспіваний у народній творчості, а чорний перець. Такий, що й гостроти додає і викликає «апчхи», якщо має на тебе алергію😀

🔗Серед домашніх спецій, які були в одній із шухляд, містилися зовсім прості й зрозумілі навіть мені малій: лавровий лист, паприка [ми мішали її з домашнім сиром і робили намазку для святкових недільних канапок], чорний перець, цинамон. Сіль зберігалася не там, бо великий міх кілограмів зо 20-ть у шухляді ніяк не помістиш. Виручила комора. Там я не рилася, бо було холодно. Але звідти мені зимовими вечорами, коли я вже вмощено лежала у ліжку, приносили за замовленням законсервовані грушки😋

📖Ехххх...Мій відступ точно утримав вашу увагу до цього місця, то ж далі про книгу «69 спецій для серця»🍴Вона неймовірна з перших дотиків і поглядів: обкладинка така, що сміливо можна тримати за склом поруч із кришталевими полумисками, аби гості дивилися і заздрили [нє, то був не жарт😉]. А розкривши – закохуєшся остаточно. Тексти пряні, соковиті, підсмажені на маселку гхі, викладені на подушку картопляного пюре із тертим мигдалем. Завдяки одному з текстів, я тепер знаю: так робити можна!

🖋Авторський стиль взагалі як окрема спеція, яку хочеться вдихати й п’яніти. Виникає враження, наче сидиш із письменником у затінку провулку під назвою Крива Липа, смакуєш хінкалі зі сиром сулугуні, п‘єш грузинське вино. На літнику конфеті пожухлого листя, небо розквітає світлом ліхтарів і звідкись лунає джаз. Діалог такий, наче він відбувається тут і зараз. У цьому часопросторі

———

💔І тут боляче прохромлює серце згадка: Андрій Гудима загинув під Бахмутом, у бою. 02.07.2023

🎨Окрема подяка ілюстраторці Світлані Фесенко: зображене таке смачнюче, детально промальоване. Мені аж хотілося ущипнути трішки з букета кмину