📖Спеції. У моєму житті стосунки з ними розпочалися у ранньому дитинстві. В кухні поважно стояв блакитно-білий креденс і всі шухлядки, котрі були на висоті моєї витягнутої руки, я досліджувала🤫
🔗Вищі тумби теж підморгували до мене своїм таємним вмістом, то ж я тягла чотирилапий стілець поближче, намацувала на ньому свою силу земного тяжіння і тишком-нишком зазирала із запитальним поглядом карих очей «А що там?». У мене якраз ті карі очі не як терен, оспіваний у народній творчості, а чорний перець. Такий, що й гостроти додає і викликає «апчхи», якщо має на тебе алергію😀
🔗Серед домашніх спецій, які були в одній із шухляд, містилися зовсім прості й зрозумілі навіть мені малій: лавровий лист, паприка [ми мішали її з домашнім сиром і робили намазку для святкових недільних канапок], чорний перець, цинамон. Сіль зберігалася не там, бо великий міх кілограмів зо 20-ть у шухляді ніяк не помістиш. Виручила комора. Там я не рилася, бо було холодно. Але звідти мені зимовими вечорами, коли я вже вмощено лежала у ліжку, приносили за замовленням законсервовані грушки😋
📖Ехххх...Мій відступ точно утримав вашу увагу до цього місця, то ж далі про книгу «69 спецій для серця»🍴Вона неймовірна з перших дотиків і поглядів: обкладинка така, що сміливо можна тримати за склом поруч із кришталевими полумисками, аби гості дивилися і заздрили [нє, то був не жарт😉]. А розкривши – закохуєшся остаточно. Тексти пряні, соковиті, підсмажені на маселку гхі, викладені на подушку картопляного пюре із тертим мигдалем. Завдяки одному з текстів, я тепер знаю: так робити можна!
🖋Авторський стиль взагалі як окрема спеція, яку хочеться вдихати й п’яніти. Виникає враження, наче сидиш із письменником у затінку провулку під назвою Крива Липа, смакуєш хінкалі зі сиром сулугуні, п‘єш грузинське вино. На літнику конфеті пожухлого листя, небо розквітає світлом ліхтарів і звідкись лунає джаз. Діалог такий, наче він відбувається тут і зараз. У цьому часопросторі
———
💔І тут боляче прохромлює серце згадка: Андрій Гудима загинув під Бахмутом, у бою. 02.07.2023
🎨Окрема подяка ілюстраторці Світлані Фесенко: зображене таке смачнюче, детально промальоване. Мені аж хотілося ущипнути трішки з букета кмину