Loading...

Морська зірка

RDT оцінка
9.0
3
Ваша оцінка
відгуків
3
В наявності
єКнига
400 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
400 грн
1
Про книжку
Код товару
110018
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Оригінальна назва
Starfish
Перекладач
Євген Онуфрієнко
Кількість сторінок
408
Формат (мм)
220 x 140
Вага
0.573
ISBN
9789662355656
Опис

Пітер Воттс /1958 р. н./ – всесвітньовідомий письменник першого ешелону жорсткої наукової фантастики. Послуговуючись здобутками сучасної науки у царині психології, психіатрії, антропології, математики, фізики, хімії та біології, Пітер Воттс у своїх творах постійно фокусує увагу на важливій для сьогодення та критично важливій для дня прийдешнього проблематиці подальшого шляху розвитку людства і можливості його трансформації у щось інше, окреслює питання транс- та постгуманізму, розмірковує над можливостями людського самоусвідомлення, а також розглядає ті ймовірні виклики, перед якими людство ризикує постати вже у зовсім недалекому майбутньому.

Обшир проблем, які Пітер Воттс порушує у своїй творчості, надзвичайно широкий і розмаїтий: починаючи від класичних – «чим є людина?», «що таке розум?» та «чи так уже нам потрібне самоусвідомлення для ефективної конкуренції з іншими організмами?» – аж до самої (не)можливості контакту з «іншими», а також «яким може виявитися наш творець (бог) і чи варто нам взагалі з ним зустрічатися?»

Твори Пітера Воттса можна справедливо вважати літературою майбутнього, і не лише в сенсі фантастики, але й у найширшому значенні літератури як такої. А його майстерний письменницький хист і чималі знання в найрізноманітніших галузях сучасної науки забезпечують потужне підґрунтя для його текстів, якими справедливо захоплюється увесь світ і які своєю появою суттєво змінили значення і ландшафт сучасної фантастичної літератури.

«Морська зірка» – перший роман трилогії «Рифтери», з якої почався шлях Пітера Воттса до всесвітньої слави одного з найпотужніших і найяскравіших представників світового пантеону майстрів жорсткої наукової фантастики (hard sci-fi). На відміну від більшості наступних циклів, у «Рифтерах» письменник зосереджується на питаннях найближчого майбутнього людства на Землі, коли ми, на думку Воттса-вченого, вже невдовзі зіштовхнемося з неминучими екологічними й енергетичними проблемами, що накладуться на проблеми масштабних міграцій, ще більшого соціального й культурного розшарування суспільства і нескінченного ланцюжка економічних криз. Усе це ми вже маємо змогу спостерігати на власні очі, і, вочевидь, під знаками цих недобрих провіщень пройде принаймні перша половина ХХІ сторіччя.

Глибоко під водою невелика група модифікованих підводників, асоціальних вигнанців із надводного світу, підтримує роботу енергетичної станції, що живить енергією глибоководних вулканів усе західне узбережжя північноамериканського континенту. Проте в одноманітному й рутинному житті станції починають відбуватися тривожні речі, а керівництво із суходолу поводить себе дедалі дивніше. Новітня небезпека насувається на все людство, звідкіля її ніхто й ніколи не чекав, а старі, як сам світ, та щойно створені форми життя готуються позмагатися за чільне місце в земній біосфері.

Саме в такому тривожному, загрозливому, але й захопливому антуражі нашого найближчого майбутнього відбувається дія «Рифтерів» – антуражі світу за пів кроку до незворотної катастрофи.

Враження читачів
RDT оцінка
9.0
3
Ваша оцінка
відгуків
3
8
16.12.2024
Хоча й важко було пробиратися через наукові формулювання та термінологію, півсторінки зносок та пояснень, але книга дуже затягує.
Залишилось багато питань, але дуже хочу отримати на них відповідь в наступних частинах серії.
Тут ви не побачите супер динаміки та крутих поворотів сюжету, екшн трохи присутній під кінець книги. Але автор красиво та яскраво описав нам життя на дні океану, а часом і такі цікавинки, про які я й не знала.
Для любителів жанру - ця книга - чудовий представник наукової фантастики, яка часом та місцями десь віддалено нагадувала мені «Колонію» Кідрука.
На мій погляд, книга дуже «психологічна» - життя та відносини в закритому просторі, кохання, лідерство, почуття провини та свободи. Типова поведінка суспільства зображена на маленькій групі людей.
10
21.11.2024
Спочатку хочеться сказати про очікування: я почала читати цю книгу, тому що хотіла трохи горору про безодню, страшних підводних створінь та темряву, яку ніколи не пробиває сонячне світло. Частково я це отримала, в романі дуже гарний саспенс, автор поступово нагнітає атмосферу, ти буквально відчуваєш самотність та жах глибини, але не можу сказати, що було щось дійсно страшне. Воно скоріше психічно гнітить, ніж лякає.

Так само гнітить і зміна персонажів, в яких з кожним розділом все більше їде дах, бо постійне знаходження на глибині кількох кілометрів та вживлення стількох імплантів у тіло не можуть минути без наслідків. А тут ще й самі персонажі з самого початку не те щоб психічно здорові. Але мені дещо не вистачило їх розкриття: автор наче й кидає якісь гачки про минуле цих людей, але вони стосуються виключно навколосюжетних подій. Хотілося б більше деталей, якихось взаємовідносин, чогось, що прив'яже до героїв та змусить за них хвилюватися, але, схоже, це не сильна сторона автора.

А от що він точно добре вміє, так це прописувати технології. Іноді аж надто прискіпливо, але я дуже йому вдячна за детальні описи імплантів, механізмів та взагалі функціонування станції. Рідко де таке зустрічала, навіть Гібсон прописує доволі поверхнево, хоча пише кіберпанк.

Якщо ви, як і я, боїтесь братися за Воттса через величезну кількість виносок з термінами на сторінках, то не бійтеся, з'ясувалося, що сам текст він пише достатньо легко, щоб в ньому не загрузати, а більшість виносок ви, звісно, не вкурите, але то не критично для розуміння сюжету. Тепер хоч не боюся братися за його "Сліпобачення".

Окремий плюсик за непередбачуваний фінал (до якого поступово вели натяками, але я все одно не здогадалася). Книга закінчується таким потужним кліфхенгером, що дуже хочеться скоріше другу частину. А я ще думала, про що ж там буде аж ціла трилогія. Ну тепер розумію, про ЩО.
Котик
9
30.11.2024
Гнітюча атмосфера підводної геотермальної станції. Дивні шуми ззовні і підводні монстри, які то виникають, то зникають за бортом. В таких умовах в нормальної людини поїде дах. Саме тому для обслуговування станції відправляють спеціально підібраних людей, які додатково проапргрейджені: у них видалена одна легеня і встановлено прилад для підводного дихання. Для покращення зору у них спеціальні світлосильні лінзи, але головне — над ними попрацювали ще й психологи. Таким чином, “рифтери” — це люди, які не були прилаштовані до життя на поверхні, були відлюдькуватими і полюбляли самотність. Социопати, суїцидальники, жертви насильства і навіть вбивці з педофілами — така компанія з неоднозначних персонажів зібралась на станції.

Дія книги розвивається повільно, автор втягує читача в атмосферу, зосереджуючись на взаємодії рифтерів між собою, порушуючи особистісні і соціальні проблеми. Воттс може й провокувати читача досліджуючи психологію жертви і кривдника.

В книгах з повільним розвитком сюжету важливо, щоб були добре пропрацьовані персонажі і їхні взаємодії. У “Морській зірці” з цим все досить непогано, однак є моменти, які викликають питання. Наприклад, головна героїня — похмура і мовчазна жінка, яка уникає товариства і яка була жертвою насильства, — в якийсь момент починає симпатизувати рифтеру, який схильний до приступів агресії. І тут не дуже зрозуміло: чи це Воттс не достатньо добре прописав; чи навпаки — це його навмисне намагання змоделювати поведінку жертви, яка тягнеться до тих, хто може її скривдити.

У другій частині “Морської зірки” дія прискорюється, оповідь стає більш динамічною й автор розкриває основні теми та закладає основу для продовження трилогії.