Океан у кінці вулиці

Книга, в яку я поринула з головою з перших сторінок, немов у той океан, і настільки не могла зупинитись, що навіть взяла додатковий вихідний на роботі😳

Це чарівна і трохи страшна історія чоловіка, що повертається до міста свого дитинства на похорон батьків, і раптом починає пригадувати дивні події свого раннього дитинства, сповнені магії, містики і жахаючих подробиць.
***
Образ головного героя в дитинстві був мені неймовірно співзвучним. Багато з його поглядів і думок відгукнулися мені власними дитячими спогадами і почуттями.

«Я взагалі не мав звички казати нічого дорослим, хіба вже жодного іншого виходу не лишалося»
***
Історія страшна, але не до паралізуючого жаху.

Скоріше лякає не містична її сторона, а саме реалістична - та самотність, яку відчуває головний герой, не маючи близького зв‘язку з рідними, не задовільнівши базової потреби в довірі та безпеці.

Те, наскільки дитина емоційно безсила перед дорослими, особливо батьками.
***
«Історії ми оповідаємо задля того, щоб показати, наскільки змінилися ті чи інші персонажі»

Гейман так правдиво і реалістично пропрацьовує своїх персонажів, що в їхню історію неможливо не повірити. І це одна з головних причин, чому я люблю так цього автора.

Мені дуже сподобалися характери, їхній розвиток, стрімкий та динамічний тік історії.
***
І окремо пара слів про видання - чудові чорно-білі ілюстрації (кілька з них побачите в каруселі).

Деталізовані, разючі, саме стільки, скільки треба, щоб підкріпити уяву.
***
Загалом, це фентезі у тому вигляді, що прийнятне для мене - без надмірної фантастичності, а органічно вплетене у звичну реальність.

"Океан у кінці вулиці" - казка для дорослих у вигляді захопливої фентезійної історії про дітей.

Повернувшись вперше за десятки років у рідне містечко, чоловік пригадує свою дивовижну дитячу пригоду, в яку вже і сам не знає, чи можна вірити. Жероптиці й істоти-прибиральники, няня, що перевтілюється у страшенну відьму, бездонний океан першопочатку у вигляді невеличкого ставка в кінці вулиці, родина жінок, що не старіють, не вмирають і вміють стирати людям пам'ять... Все це трапилось із героєм так давно і так схоже на книги, які він полюбляв хлопчаком! Тож чи було це дійсністю?..

Оскільки центральні події роману відбуваються з дітьми, читати її допустимо і дорослим, і підліткам. До того ж оповідь така легка і захоплива, що обережно! - можна ненароком проковтнути книжку за вечір.

Після "Скандинавської міфології" і "Океану в кінці вулиці" точно знаю, що хочу познайомитись із Ґейманом ближче. Тому вже читаю його містичне і заплутане "Небудь-де".

"Я взагалі не хотів вмирати. Це слід розуміти. Але я не міг дозволити їм нищити геть усе, якщо я міг це зупинити".

🌊 Чоловік у чорному костюмі усамітнюється на березі ставка і поринає у свої дитячі спогади сорокарічної давнини. Тоді йому лише 7 років, у нього є батьки та молодша сестра. Хлопчик втікає від реальності у книжкові світи та живе у своїй комфортній, безпечній бульбашці. Але приїзд шукача опалів, який оселяється у їхньому будинку, повністю перевертає його життя.

🕳️ Що б ви відчували, якщо б Ваші кошмарні сни стали реальністю? Здивування, невимовний страх, що супроводжується шаленим серцебиттям, та подекуди огиду. Так почуває себе семирічний хлопчик, звичайне життя якого одного дня стало іншим, ворожим та небезпечним. Він не розуміє, що відбувається, його немов засмоктує в чорну безодню. Ці відчуття передавались і мені.

🌊У цьому моторошному творі є:

💧Темний незвіданий край, повен дивних істот, древніх, як сам світ;
💧Щира, справжня дружба, підтримка у найскладніші часи, вміння довіряти одне одному;
💧Самопожертва;
💧 Війна з монстрами та зі своїми внутрішніми страхами, які можеш здолати лише тоді, коли сміливо глянеш небезпеці у вічі.

🌊Читаючи цей роман, я запитувала себе: "Як перемогти свій найбільший страх - страх смерті? Чи це взагалі можливо?"

Напевно, ця книга прийшла до мене дуже вчасно. Зараз ми так хочемо повернутись у той безпечний дім, в якому нам було так добре...
Цей таємничий твір допомагає усвідомити, як вибратися з глибокого відчаю, побороти страховиськ та розігнати темряву. І якщо семирічна дитина змогла це зробити, зуміла взяти на себе відповідальність за своє життя, то і я зможу.

Ця химерна казка про похмуре, лихе і небезпечне запала мені в душу та залишила по собі присмак гіркоти.

💦"Я не міг контролювати світ навколо, я не міг позбутися людей чи речей, від яких було погано, але я черпав радість у дрібничках, які робили мене щасливим".
💦"Я знав, що пройшов точку неповернення, і що закінчитись це може тільки болем, і що я готовий віддати своє життя за цей світ".