Ніл Ґейман

"Я взагалі не хотів вмирати. Це слід розуміти. Але я не міг дозволити їм нищити геть усе, якщо я міг це зупинити".

🌊 Чоловік у чорному костюмі усамітнюється на березі ставка і поринає у свої дитячі спогади сорокарічної давнини. Тоді йому лише 7 років, у нього є батьки та молодша сестра. Хлопчик втікає від реальності у книжкові світи та живе у своїй комфортній, безпечній бульбашці. Але приїзд шукача опалів, який оселяється у їхньому будинку, повністю перевертає його життя.

🕳️ Що б ви відчували, якщо б Ваші кошмарні сни стали реальністю? Здивування, невимовний страх, що супроводжується шаленим серцебиттям, та подекуди огиду. Так почуває себе семирічний хлопчик, звичайне життя якого одного дня стало іншим, ворожим та небезпечним. Він не розуміє, що відбувається, його немов засмоктує в чорну безодню. Ці відчуття передавались і мені.

🌊У цьому моторошному творі є:

💧Темний незвіданий край, повен дивних істот, древніх, як сам світ;
💧Щира, справжня дружба, підтримка у найскладніші часи, вміння довіряти одне одному;
💧Самопожертва;
💧 Війна з монстрами та зі своїми внутрішніми страхами, які можеш здолати лише тоді, коли сміливо глянеш небезпеці у вічі.

🌊Читаючи цей роман, я запитувала себе: "Як перемогти свій найбільший страх - страх смерті? Чи це взагалі можливо?"

Напевно, ця книга прийшла до мене дуже вчасно. Зараз ми так хочемо повернутись у той безпечний дім, в якому нам було так добре...
Цей таємничий твір допомагає усвідомити, як вибратися з глибокого відчаю, побороти страховиськ та розігнати темряву. І якщо семирічна дитина змогла це зробити, зуміла взяти на себе відповідальність за своє життя, то і я зможу.

Ця химерна казка про похмуре, лихе і небезпечне запала мені в душу та залишила по собі присмак гіркоти.

💦"Я не міг контролювати світ навколо, я не міг позбутися людей чи речей, від яких було погано, але я черпав радість у дрібничках, які робили мене щасливим".
💦"Я знав, що пройшов точку неповернення, і що закінчитись це може тільки болем, і що я готовий віддати своє життя за цей світ".

Давно чула про цю книжку, але прочитала лише тепер.І вирішила почати знайомство з автором саме з цієї невеличкої історії.

Дівчинка Кораліна переїжджає у новий будинок. І тут коїться щось дивне. За дверима кухні виявився "інший дім", "інші мама і тато". У паралельному світі щось не так і часом стає страшно. Напруга тримається аж до завершення цієї невеличкої історії.

Ще й атрибутика та ілюстрації Кріса Ріддела трохи лякають і додають таємничості. Як дівчинка виплутається і чи допоможе їй чорний кіт, панни Примула і Форсібілла?

Тепер хочу подивитися екранізацію.

Ця книга була моїм знайомством із творчістю Ніла Геймана і можу вважати його цілком вдалим. У ній зібрані оповідання, написані в різний час та з різною метою. Проте всі їх обʼєднує фантастична складова. Дивно й цікаво було читати оповідання прямо у вступному слові, але воно мені, до речі, було одним із найкращих, і, як на мене, могло б і в роман перерости.

Найгірше сприйнялися оповідання повʼязані зі світом Лавкрафта, оскільки я ще не знайома з творчістю автора й узагалі не розуміла відсилок до неї.

Однозначно читатиму Геймана ще. Наступні на черзі «Кораліна» та «Американські боги».

Відкриваю для себе творчість автора з дитячої літератури.

Ця книжка сподобається дітям, а для дорослого досить простенька.Герой іде купити молоко своїм дітям, щоб могли поснідати пластівцями. І на нього чекають неймовірні пригоди, про які він і розповідає, коли повертається. Зустріч із динозаврами, вампірами, піратами. Чи повірять йому син і дочка?

Дуже класні ілюстрації Кріса Рідделла доповнюють та створюють атмосферу казки.

🐈‍⬛ Коли ти боїшся і все-таки робиш те, від чого тобі страшно, оце і є мужність" (С).

🕸 Коли як не в навкологеловінський час, читати лякачки чи жахастики? Я вже неодноразово дивилася мультфільм "Кораліна" і нарешті вирішила познайомитися із першоджерелом.

🐈‍⬛ Кораліна разом зі своїми батьками переїжджає до нового будинку. Ну як нового - це старий особняк поділений на декілька квартир. Сусідами родини виявляються дві літні пані, дивний дідусь та кіт. Через постійну зайнятість батьків, дівчинка вимушена багато часу проводити саме з ними або наодинці, досліджуючи приховані закутки маєтку і великого двору навколо.

🕸 В один із таких днів вона відчиняє двері, які ніби то ведуть в такий самий будинок, з такими ж самими мешканцями, але трохи інакшими. В цьому місці є "інша мати", яка готова задовольняти будь-яку потребу дівчинки та "інший тато", який має купу часу на ігри з донькою. Втім, це місце має свої секрети...

🐈‍⬛ Моторошна казка про зворотній світ, де здійснюється будь-яке твоє бажання, перш ніж ти встигаєш про нього подумати, та ціну, яку доведеться за це заплатити.

🕸 "Чи потрібно дітям читати жахачки?" - довго думала я і все-таки вирішила - треба!
По-перше, багато народних казок містять у собі якісь страшні моменти, чи то смерть, чи то вбивста, чи й того гірше. По-друге, згадала себе у ранньопідлітковому віці і як ми захоплювалися різними лякачками про чорне-чорне місто, труну на колесах і живих мерців. По-третє, як же інакше поглянути своїм страхам в обличчя? Книга розрахована на середній і підлітковий вік, але я й сама прочитала з цікавістю. Тепер от раджу її своїй 11-річній донечці.

Я завжди дивуюся, які чудові твори у цього автора, він навіть для дітей та підлітків пише так, що цікаво читати і нам, скажімо так,читачам зі стажем. Звідки він бере сюжети? З життя)

Професійний вбивця вбиває батьків та старшу сестру, а немовлятко, яке тільки-но почало ходити, втікає на... Кладовище. Це вже старий закритий цвинтар, і ночами привиди людей, які поховані там, можуть виходити у своїх справах. Можуть, але не зобов'язані. І ось одна подружня пара, розуміючи, яка небезпека чатує на хлопця, погодилася його усиновити. Хоча не усі були за:

" — Своїм обов’язком? – баронет Джосая Вортінґтон похитав головою, мов хотів виплутатися з павутиння. – Обов’язок, пані, ви маєте перед кладовищем і громадою безтілесних духів, привидів і подібних сутностей, і тому ваш обов’язок якнайшвидше повернути це створіння в його природне середовище, яке аж ніяк не тут.
— Його мати доручила хлопчика мені, – сказала пані Овенс, наче це все пояснювало."

Але у суперечку втрутилася навіть Пані на великому коні і хлопчик залишився. Живий серед мертвих, які його виховували та навчали. Хоча інколи він спілкувався і з живими. А тим часом вбивця чекав на слушну годину...

#пані_читає і щиро рекомендує. Особливо підліткам, що люблять фантастичні пригоди.

Сіли якось два письменника поекспериментувати із текстом.
⠀
І пішло-поїхало:
⠀
🔻Напишемо роман про кінець світу
🔻І янгола туди втулимо
🔻І демона, коли так
🔻А Антихриста зробимо дитиною
🔻О, і демони накосячать десь спочатку!
🔻Книг, музики, смачної їжі!
🔻І Цербера туди, але... Інакшого😏
⠀
Мені взагалі цікаво, як відбувається робота, коли текст пишуть два автора. Геймана до цього я читала, його манеру трохи уявляю. А от Пратчетта я не знаю. Це від нього у тексті стільки тонкого гумору?
⠀
В результаті ми отримали іронічно-саркастичну історію з нібито банальним до нудоти сюжетом — протистояння добра і зла, кінець світу, але при цьому вона абсолютна інакша, свіжа та оригінальна.
⠀
Заворожує стиль оповіді: мов не читаєш, а слухаєш когось.

У голові звучать по-різному голоси персонажів, котрі створені дуже цікавими та самобутніми. І живими! Кроулі і Азірафаель вже стільки років живуть на цій нещасний планеті, що стали, я то кажуть — "закадичними" товаришами.

Цікаво читати їхні бесіди, іронізування. Тонкий гумор та алюзії на інші тексти роблять цей роман навіть глибшим, ніж це здається на перший погляд: тут вам і філософія про війну, про протистояння, про концепт перемоги.

Тож маємо захопливу історію, котра не лише покращує настрій, а й захоплює та мотивує познайомитись з авторами книги краще.

Ангели та демони, протистояння добра і зла, прихід Антихриста, чотири Вершники Апокаліпсису і все це приправлено гумором. При цьому автори відмінно розкрили тему, що немає абсолютно хороших чи абсолютно поганих людей, у кожному з нас є добро і зло, головне, що починає привалювати.

Велика кількість персонажів, тому сюжет перескакує з одного на іншого, з однієї теми на іншу. У романі розкриваються глибокі філософські теми. Але найголовніше - ти можеш будувати найграндіозніші плани, розробляти найкаверзніші тактики, але маленька людина може поставити все з ніг на голову.

Книгу я можу порадити прочитати абсолютно всім, спочатку ви можете бути спантеличені сюжетом та слогом, але повірте це того варте.

Знайомство із Нілом Гейманом у мене відбулось з його прозою.
Про історію “Пісочна людина” я почула в серіалах і довгл не могла “дійти” до її прочитання.

В мене не було досвіду читання коміксів і перші сторінки мені було дуже незвичними. Я переживала, що основний акцент на малюнках, а не на історії. Як я помилялась!

Історія Пісочної людини глибока, таємнича та міфологічна. Автор закидує “пасхалки” між сторінками для більш досвідчених читачів та менш. Кожен знайде якусь цікаву знахідку, відсилку на міф або казку. При цьому, історія цілісна та оригінальна.

Прочитавши лише перший том, я одразу замовила наступні частини. Радію, що лише розпочала своє знайомство з цим неперевершеним світом.

Спочатку я думала, що "Океан в кінці вулиці" Ніла Геймана - це про ностальгію, спогади про якісь неймовірні пригоди, що з часом забулися. Зрештою, так і є, але все набагато глибше. А ностальгії тут десь один процент.

Головний герой приїздить на похорон в місто свого дитинства. Згодом він йде до будинку дівчинки, з якою дружив, сідає на березі ставу і згадує те, що з ними трапилося, коли йому було сім. Тоді його подруга Летті показала йому світ, що співіснує з нашим, але деякі створіння, що там живуть, зовсім не такі дружелюбні, як люди. Одне з них черв'яком в'їлося в хлопчика і так потрапило до нього додому. Створіння перетворилося на злу няньку, яка втирається в довіру до його батьків і сестри. Самому ж хлопчику загрожує небезпека, від якої його намагатиметься врятувати Летті та її родина.

Це казка для дорослих. Так, місцями мені здавалося, що читаю дитячу книжку, але то хибне уявлення. Насправді, сумно було. Очевидно, хлопчик намагається справитися зі зрадою в родині, подіями, які він не до кінця розуміє в сім років.

Читати її легко - мені знадобилося всього два дні, щоб закінчити її. Тож ця книжка може бути ідеальним варіантом для вихідних.

Ви взірцевий в'язень, на ймення Тінь, якого відпускають достроково. Ваша мрія - повернутись додому і валятись у пінній ванні та теплому ліжку, але знайшла пригода хлопа.

Тепер ви працюєте на трохи  загадкового, іронічно-саркастичного мудака, який зустрівся "випадково" і назвався Середою (ну хоч не п'ятниця 😅). 

Робота простенька: возити його дупу куди накаже, охороняти (хоча хто кого ще охороняє), казати влучне слівце і не питати зайвого. Платять добре і мухи не кусають (але може статись поєдинок в шашки).

А до чого тут буря?

О, буря, то фігурально (а може і ні). Насувається війна богів: новенькі, проти стареньких (яких люди везли з усіх куточків до Нового Світу).
Новенькі затяті, вперті та самовпевнені.
Старенькі досвідчені, хитрі й упертіші, але про них забувають.

З ким прибули ці боги з Єгипту, Скандинавії, Японії та інших країв сотні років тому? І хто ці нові боги?

Хоча Тіні фіолетове це. У вас є кілька нагальних проблем – лепрекон, дружина, чоловік з головою бізона, зникнення дітей... Цей лантух без дна 🙈

Шикарна багатошарова книга. Купа великодок. Релігійний підтекст. Майстерні алюзії. Тонкий гумор. Іронія і сатира. Якісна атмосфера нагнітання. Фірмовий Ґейманівський стиль.

Я читала із шаленим задоволенням, спочатку розтягувала історію по шматочку, щоб потім не втриматись і дочитати більш ніж половину за день 😏

Для знайомства з автором, можливо, не варто, краще з чогось простішого, але, якщо ви любите міфології та пантеони, спробуйте, суміш подій просто гримуча 🔥

"Океан у кінці вулиці" - казка для дорослих у вигляді захопливої фентезійної історії про дітей.

Повернувшись вперше за десятки років у рідне містечко, чоловік пригадує свою дивовижну дитячу пригоду, в яку вже і сам не знає, чи можна вірити. Жероптиці й істоти-прибиральники, няня, що перевтілюється у страшенну відьму, бездонний океан першопочатку у вигляді невеличкого ставка в кінці вулиці, родина жінок, що не старіють, не вмирають і вміють стирати людям пам'ять... Все це трапилось із героєм так давно і так схоже на книги, які він полюбляв хлопчаком! Тож чи було це дійсністю?..

Оскільки центральні події роману відбуваються з дітьми, читати її допустимо і дорослим, і підліткам. До того ж оповідь така легка і захоплива, що обережно! - можна ненароком проковтнути книжку за вечір.

Після "Скандинавської міфології" і "Океану в кінці вулиці" точно знаю, що хочу познайомитись із Ґейманом ближче. Тому вже читаю його містичне і заплутане "Небудь-де".