Муха в окропі на окупованій території

📍 Все було у нас добре: гарна пенсія, чудова квартира, люблячий племінник, коти... Чого нам не вистачало? Від Бога дулі! Ось чого.

Від підліткової повісті про окупацію Донецька плавно переходжу в окуповану Горлівку. Місто, де живуть три нерозлучні подруги: Людмила, Ірина та Світлана - українка, сєпарка і "какая разніца". Цього разу героїням злегка за сорок і у кожної свій "багаж".

Одного дня, Людка, добра, але самотня душа, яка опікується притулком для тварин, підбирає на дорозі поранених воїнів ЗСУ і відтоді стає їхнім янголом-охоронцем. Вона лікує, доглядає, переховує і планує вивезти на підконтрольну Україні територію. Та не встигає і оком моргнути, як до трьох бандерівців і 12 собак приєднуються дві бабці-м'які капці з торбою золота на додачу.

Типове жіноче чтиво для тих, кому за... з чорним гумором, детективною лінією та історичною складовою, яке не обійшлося без любовної лінії та розмов про жіноче щастя. Я б навіть сказала, що у кращих традиціях донцової, але наша пані має свій власний стиль.

Про авторку я дізналася випадково, а відгуків на книгу не зустрічала взагалі, хоча вона й видавалася в різних видавництвах.

Давно хотілося почитати просту душевну історію і обов'язково з гумором. Це повість (можливо невеликий роман) Л. Охріменко "Муха в окропі на окупованій території".
Одразу привернули і назва (цікаво і про що?!), і обкладинка у стилі картин наївного мистецтва Піросмані! Книжка виявилася настільки по-домашньому затишною і прочиталася на одному диханні.

За сюжетом це одна з багатьох історій, які могли трапитися (а можливо і ні😉) з людиною на окупованій території... Авторка через філософсько-іронічні коментарі та міркування головної героїні Людки занурює читачів у Горлівку часів 2014-15 років. Жінка-ветеринар повертаючись з чергового виклику натрапляє на трьох поранених ЗСУшників... Які б були Ваші дії у такій ситуації?.. Складно уявити... Але Людка відважна!.. Протягом твору вона не лише рятує хлопців, подругу, двох стареньких самотніх сестер Медвінських, але й себе, - бо розуміє, що життя в окупації немає сенсу (або пограбують, або зґвалтують, або кинуть на підвал і ніхто не врятує!).

Крім гумору ще вразила лексика авторки! З такою любов'ю виписані персонажі, особливо жіночі (її подруги - Ірка і Свєтка, Капа і Клава Медвінські).
І головне, - оптимістичний фінал. Мені здається, що такі книжки можуть сміливо розраджувати після депресивних і травматичних історій. Ще раз дякую авторці, яка подарувала мені насолоду від читання про пригоди такої щирої, з Великим серцем Жінки!