Людмила Охріменко

📍 Все було у нас добре: гарна пенсія, чудова квартира, люблячий племінник, коти... Чого нам не вистачало? Від Бога дулі! Ось чого.

Від підліткової повісті про окупацію Донецька плавно переходжу в окуповану Горлівку. Місто, де живуть три нерозлучні подруги: Людмила, Ірина та Світлана - українка, сєпарка і "какая разніца". Цього разу героїням злегка за сорок і у кожної свій "багаж".

Одного дня, Людка, добра, але самотня душа, яка опікується притулком для тварин, підбирає на дорозі поранених воїнів ЗСУ і відтоді стає їхнім янголом-охоронцем. Вона лікує, доглядає, переховує і планує вивезти на підконтрольну Україні територію. Та не встигає і оком моргнути, як до трьох бандерівців і 12 собак приєднуються дві бабці-м'які капці з торбою золота на додачу.

Типове жіноче чтиво для тих, кому за... з чорним гумором, детективною лінією та історичною складовою, яке не обійшлося без любовної лінії та розмов про жіноче щастя. Я б навіть сказала, що у кращих традиціях донцової, але наша пані має свій власний стиль.

Про авторку я дізналася випадково, а відгуків на книгу не зустрічала взагалі, хоча вона й видавалася в різних видавництвах.