«М'яке місто» Девіда Сіма — це не про диванчики чи м’які меблі. Це про місто, у якому комфортно й легко жити людям з усім різноманіттями потреб, зацікавленостей і можливостей.
Із самого початку автор каже, що десятиліття планування у форматі «А винесімо супергіперпупермаркет кудись на виселки, побудуймо окремий мікрорайон для офісів і окремий — для всяких там навчань, а люди нехай туди-сюди їздять» призвели майже до міської катастрофи, і треба те все міняти.
✏️На прикладі успішних мікрогромад у Копенгагені (і не тільки) Девід Сім показує, що таке насправді ефективне планування й перепланування, яке робить щасливими багато людей. Тут часто лунають слова «закритий двір», «нашарування» й «безпека». Він розказує і показує не тільки нові, уже розумно сплановані житлові масиви, але й те, як можна використати сучасні знання з психології, соціології та перетворити дуже стару забудову із затісних кварталів на комфортний простір для життя.
Усе супроводжується реальними світлинами й схематичними інфографіками, що унаочнює текст максимально. І це читати дуже цікаво навіть людям, занадто далеким від урбаністики.
У деяких місцях, звісно, хотілося ридати.
🔻Наприклад, в епізоді, де згадується, що трамвай тихіший і чистіший за автобус, тому люди віддають перевагу районам із трамваями 😯.
🔻Або на моменті, коли автор описував, як один із маргінальних районів австрійського містечка перетворили на дуже привабливий тим, що змусили мешканців створити спільну організацію, якій уже й виділили кошти на перепланування та ремонт 🙄.
Дуже класне чтиво, яке можна щиро радити нашим ГОшкам, пов’язаним із містобудуванням, чи проєктуванням, чи контролем за тим усім, або навіть головам ОСББ, які хочуть мати навколо простір із людським обличчям.
