📗 «Провулок світлячків»
Автор: Крістін Генна
Книга, яка була екранізована
Як написала сама авторка: «Це особиста розповідь у якій є безліч паралелей із моїм життям». І мені здається, що кожен знайде частинку себе у цій історії про жіночу дружбу, у якій переплітаються багато важливих сюжетних ліній. Так, ця книга, як і всі інші видання Крістін Генни, змусить поплакати, але глибшою метою авторки є дещо надважливе — здоров’я жінки. Я, як і більшість жінок світу, дізналася про таку страшну хворобу, як запальний рак молочної залози, прочитавши цю книгу. І нехай зараз це буде знаком саме для тебе 😉що можливо варто більше уваги приділити своєму здоров’ю: почитати більше інформації про цю хворобу, пройти обстеження.
А я продовжила ланцюжок такої важливої справи, доносячи тобі, люба читачко, що варто подбати про себе.
Отже, історія про материнство, про дихотомію вибору, з якою стикаються більшість жінок, про взаємовідносини між матірʼю та донькою-підлітком, про прощення, безумовну любов, взаємопідтримку і ще багато важливого. Я, якщо чесно, дуже пройнялася деякими проблемами, бо, ніби проживала все разом із героями.
Книга читається дуже легко. Стиль написання Крістін мені імпонує. (До речі, за освітою вона юристка, а письменницьку долю їй пророкувала мама). Ще значним бонусом у цій книзі є додатки від авторки, що збуджують великий інтерес до творчості Крістін Генни.
#марафонкнигомам

Книга-біль, книга-тривога, книга-війна, втрачене дитинство, безнадія… Саме такою вона мені залишиться у памʼяті. Автор дуже вдало зміг передати трагедію країн Південної Азії, які мають багату історію, але в останні десятиліття переживають важкі часи через війну та політичну нестабільність.
Але там живуть люди, народжуються діти, які не мають дитинства. Я була вражена, які вчинки доводиться робити дитині та емоції переживати, щоб здобути прихильність батька. Як головний герой зізнається читачеві у своїх проступках! З одного боку напрошується засудження, а з іншого- співчуття та розуміння.

Хочу подивитися екранізовану версію цього твору («Той, що біжить за вітром», 2007 р. режисер Марк Форстер).

Книга варта бути в моїй домашній бібліотеці та памʼяті.
📝 «Коли вбиваєш людину, то крадеш життя, — пояснив бабá. — Крадеш право дружини мати чоловіка, позбавляєш дітей батька. Коли брешеш, то крадеш в іншого право на правду. Коли шахруєш, то крадеш право на справедливість.»
📝 «То було дуже давно, але дарма кажуть, буцімто минуле можна поховати — як з’ясувалося, не можна. Минуле будь-що видряпається на поверхню.»
📝 «Завжди є спосіб знову стати хорошим»
📝 «Війна не скасовує гідності. Війна вимагає її навіть більше, ніж мирні часи»
📝 « А далі розмова неминуче зайшла про талібан.
— Усе й справді так погано, як кажуть?
— Ні, гірше. Значно гірше, — відказав Рахім-хан. — Людям забороняють бути людьми.»
📝 «Як там у тій приказці про минуле: казали, минеться, а воно тільки настає? От і з моїм минулим так само — воно весь час мене наздоганяє»
📝 «… у Афганістані є дуже багато дітей, однак практично немає дитинства»
📝 «Я знаю, що врешті-решт Господь простить усім»

Для мене - це книга-символ. Бо кожна людина у своєму житті пройшла через своєрідне пекло. Через свій Аушвіц.
Як жити далі, отримавши такий гіркий досвід, вибір кожного. Саме від тебе залежить, що ти обереш. Ресурсність книги зашкалює. Її написала Едіт Еґер, що вижила після таборів смерті та знайшла сили жити далі. Як? Всім цим ділиться авторка. В першій частині вона описує своє життя, а в другій- ділиться своїм важливим досвідом роботи, як психолога.

📝"…ми маємо вибір - загострювати увагу на тому, що втратили, чи на тому, що все ще маємо"
📝 "Бути пасивною означає дозволити іншим вирішувати за тебе. Бути агресивною означає вирішувати за інших. Бути наполегливою значить вирішувати за себе"
📝 "Свобода починається тоді, коли ми приймаємо те, що маємо, та прощаємо себе, коли відкриваємо серця для дивовижної дійсності"
📝 "Вивільнення починається з прийняття. Аби зцілитися, ми маємо прийняти темряву"
📝 "Дуже легко створити в'язницю з болю, з минулого. У кращому випадку помста марна. Вона не може змінити того, що з нами сталося, вона не позбавить нас жахіть, що ми пережили, не поверне мертвих до життя. Та значно гіршим є те, що помста увічнює колообіг ненависті. Вона стає циклічна.
Коли ми прагнемо помсти, хай і ненасильницької, ми рухаємося по колу замість того, аби просуватися вперед"
📝 "Просто памʼятай, ніхто не зможе відібрати в тебе те, що ти тримаєш у своїй голові"
📝 "Ми не можемо розігнати темряву, та ми можемо запалити світло"

Книга не просто про книгу, а про дитячу книжечку. Про її створення.

Сама історія мене вразила і я щиро повірила в те, що все саме так було насправді, бо я зацікавилася нею, що навіть знайшла книгу «Goodnight, moon!»(«На добраніч, місяцю!» ) від Маргарет Вайз Браун , яка вийшовши у 1947 році розійшлася в 14 млн примірників.

Джун - успішна банкірка, яка досягла професійного успіху, але коханню немає місця в житті. Проте дівчині дедалі тяжче підтримувати такий шалений ритм. Коли Джун дізнається, що їй у спадок лишилася крамничка дитячих книжок, то відразу вирішує продати її.

В книзі вдало поєднано кілька тем, серед яких читач обов’язково знайде щось близьке саме йому.
📝 «Кожен має своє щасливе місце: його обриси вимальовуються, коли заплющиш очі й подумки перенесешся в точку на мапі, де завжди тепло, затишно й безпечно»
📝 «Відпустка - то лиш озерце неробочого часу, в який тобі просто незмога зануритися, коли не бажаєш потонути»
📝 «Діти нині вже стільки не читають, як колись. Зізнаюся тобі, мені прикро, що любов до книжок згасає. Дитяча література нині бідує. Мої найвідданіші клієнти опираються газетній мішурі, спокусам цієї штуки, що зветься інтернетом»
📝 «Я робила все, що можу, і все, що вмію. Тепер лишаю це все тобі. Із цим має розбиратися вже наступне покоління. Що ж за дитинство без казок? А як дітям полюбити казки без книгарень? Із компʼютера цього не взяти»
📝 «Ми завжди більш гостро відчуваємо осуд рідних. Навіть коли ми не згодні з їхніми уявленнями. Це тому що ми їх любимо — і в якомусь сенсі переживаємо, чи не можуть бути їхні слова, навіть найбільш запальні та образливі, в чомусь правдивими. Починаємо ставити собі запитання. Здатні навіть зрадити себе, воліючи довести, що вони мали рацію»
📝 «Коли тобі не щастить і все йде не так, як тобі хочеться, — памʼятай, що ти є автором власної історії. Ти можеш писати її як хочеш, із будь-ким, кого обереш. Ця історія може бути прекрасна — або ж сумна чи трагічна. Маєш обрати»

Книга не просто про книгу, а про дитячу книжечку. Про її створення.

Сама історія мене вразила і я щиро повірила в те, що все саме так було насправді, бо я зацікавилася нею, що навіть знайшла книгу «Goodnight, moon!»(«На добраніч, місяцю!» ) від Маргарет Вайз Браун , яка вийшовши у 1947 році розійшлася в 14 млн примірників.

Джун - успішна банкірка, яка досягла професійного успіху, але коханню немає місця в житті. Проте дівчині дедалі тяжче підтримувати такий шалений ритм. Коли Джун дізнається, що їй у спадок лишилася крамничка дитячих книжок, то відразу вирішує продати її.

В книзі вдало поєднано кілька тем, серед яких читач обов’язково знайде щось близьке саме йому.
📝 «Кожен має своє щасливе місце: його обриси вимальовуються, коли заплющиш очі й подумки перенесешся в точку на мапі, де завжди тепло, затишно й безпечно»
📝 «Відпустка - то лиш озерце неробочого часу, в який тобі просто незмога зануритися, коли не бажаєш потонути»
📝 «Діти нині вже стільки не читають, як колись. Зізнаюся тобі, мені прикро, що любов до книжок згасає. Дитяча література нині бідує. Мої найвідданіші клієнти опираються газетній мішурі, спокусам цієї штуки, що зветься інтернетом»
📝 «Я робила все, що можу, і все, що вмію. Тепер лишаю це все тобі. Із цим має розбиратися вже наступне покоління. Що ж за дитинство без казок? А як дітям полюбити казки без книгарень? Із компʼютера цього не взяти»
📝 «Ми завжди більш гостро відчуваємо осуд рідних. Навіть коли ми не згодні з їхніми уявленнями. Це тому що ми їх любимо — і в якомусь сенсі переживаємо, чи не можуть бути їхні слова, навіть найбільш запальні та образливі, в чомусь правдивими. Починаємо ставити собі запитання. Здатні навіть зрадити себе, воліючи довести, що вони мали рацію»
📝 «Коли тобі не щастить і все йде не так, як тобі хочеться, — памʼятай, що ти є автором власної історії. Ти можеш писати її як хочеш, із будь-ким, кого обереш. Ця історія може бути прекрасна — або ж сумна чи трагічна. Маєш обрати»