Учитель

19 століття мені дається нелегко, бо я або вже читала ці твори, або письменники (чи їхні батьки) домовилися про народження в певні місяці, а мені ж потрібні усі) То ж багато відкриттів не вийде, підемо по класиці (можливо це і каламбур)

Майже увесь час читання книги мені пригодувалася пародія на Олександра Пономарьова у Голосі країни - "Боже, який же я нудний!" Щодо співака нічого сказати не можу, а ГГ саме такий. Ні, я б мала йому співчувати (на початку трохи було), але потім він став вчителем і його его розрослося до НЕпристойних розмірів, хоча сам він зі мною точно не погодився б.

"Оскільки я продовжував навідувати пансіон мадемуазель Ретер, то щоденно мав нагоду порівнювати ідеальне і реальне. Що знав я про жіночий характер до того, як приїхав у Брюссель? Майже нічого. Якими були мої уявлення про нього? Що це щось туманне, непевне, легке та сяйливе; тепер, близько зіткнувшись із ним, зрозумів, що його можна «промацати»: часом це була тверда субстанція, часом важка, але вона однозначно містила метал — залізо й свинець."
То ж у книзі ви знайдете розповіді про шкільну освіту для хлопчиків і дівчаток, судження про характери людей різних національностей, повчання у вихованні дітей, дивні зразки дружби і не менш цікаві приклади кохання. Тут є усе)

#пані_читає і дочитує, але, якщо ви ще не читали "Джейн Ейр", почитайте краще її) Хоча це і не точно, просто я її давно читала)