Шарлотта Бронте

Яке неймовірно гарне оформлення! Я закохалась у Вільєтт беззастережно. Після останньої сторінки в мені прокинулась моя звична нав’язлива потреба — прочитати все, що тільки можна, про роман, героїню, інтерпретації. Я поринула у рецензії, розбори, навіть у складні літературознавчі тлумачення. Люсі Сноу називали і брехункою, і жертвою травм, і жінкою, що відчайдушно виборює незалежність, і навіть персонажем із розщепленою свідомістю, чиї «інші» постаті — це решта героїв роману. Одні вважали Вільєтт темнішою тінню Джейн Ейр, інші бачили в ній психоаналітичний лабіринт. Але я — проста читачка. І для мене Вільєтт — це історія жінки, яку рання втрата родини зламала так глибоко, що вона навчилася жити в суворо замкнутому внутрішньому світі. Люсі робить своїм кредо невразливість: не відчувати, не надіятись, не прив’язуватись, не оголювати душу. Та її внутрішній вогонь такий сильний, що приховати його неможливо. Увесь роман — це постійна боротьба між тим, що вона відчуває, і тим, що дозволяє собі показати. Чи звільняється вона наприкінці? Може, й так — але на мить. Людина, яка бачила її справжню, беззахисну, складну і палку, людина, що стала для неї опорою, — дана їй лише на короткий час. І знову Люсі ховає свої рани, розповідаючи нам історію так, ніби всередині не кипить відчай. Але кожен натяк, що вона дозволяє собі озвучити, — болючий. Попри всі сюжетні випадковості, недоречні збіги, ледь помітну зовнішню інтригу — я обожнюю цей роман. Це глибоке дослідження жіночої душі, крихкої, суперечливої, неймовірно живої. І ще одна причина, чому книга так мене зачепила: її автобіографічність. Неможливо не питати себе — ким була Шарлотта Бронте поза сторінками? Чи була її власна самотність такою ж нищівною, як у Люсі? Чи був її бельгійський професор таким же суперечливим і жорстоким у своїй ніжності, як М. Поль? Чи справді вона втрачала любов через обставини, через чужі вимоги, через власну приреченість? Чому вона не дала Люсі щасливого фіналу? Можливо, сама вже не вірила в такий фінал для жінки свого часу. Я закінчила роман і залишилася з усім цим — питаннями, болем, зачаруванням.

Анонім

«Вільєтт» — емоційно насичений роман, у якому Шарлотта Бронте досліджує внутрішній світ жінки, її страхи, надії та здатність до відновлення. Історія Люсі Сноу, її мовчазна боротьба, стримані почуття й поступове прийняття власних ран. Роман захоплює атмосферою самотності та сили духу водночас

Анонім

Це була любов з першого погляду! Спочатку я закохалась в оформлення, потім зачарувала анотація, а в кінці мені просто розбили серце! І це все в хорошому сенсі. Якщо хтось цікавиться цією книжкою, але сумнівається, скажу так - БЕРІТЬ І ЧИТАЙТЕ! ЦЕ НЕЗАБУТНІЙ ДОСВІД! але враховуйте, час написання цього роману і стиль. до цього треба бути готовим.

Анонім