Колесо Часу. Книга 3. Відроджений Дракон

Мені було трішки лячно братися за даний цикл. Адже я ще ніколи не мала справи з такою масштабною роботою (14 томів якщо хтось не знав і то товстеньких). І ось я уже прочитала 3 книги. В мене тепер інше побоювання, на даний час перекладено лише 5 книг і 2 анонсовані на цей рік. Печаль, адже мені цього буде замало, я б хотіла весь цикл на одному подиху прочитати. Бо це щось неймовірне. Класика фентезі яка однозначно заслуговує захоплення і визнання. З кожною сторінкою ти все більше занурюєшся в дану історію, події вирують, пристрасті накаляються.

Повернемося до книги. Для мене в усіх книгах є лише один незначний мінус - мало гумору, все решта величезний плюс.
По-перше, те що мене закохало в себе - світ. Він продуманий до найменших дрібниць від величного Тар Валона до невеличкого будинку Мудрої жінки. В даній книзі автор розширяє світ, показує нові локації не забуваючи про вже нам добре знані. І тут ми будемо втікати, доганяти, битися і боятися.

По-друге, це герої. Мені дуже сподобалося те, що Джордан в даній книзі поклав на передній план Мета, Перрена і Еґвейн. Це дало нам можливість прослідкувати за ростом героїв, зрозуміти, що хлопці теж могутні та'верени і самі непогано можуть плести візерунок, а Еґвейн перестає бути дівчинкою і перетворюється на величну Айз Седай.

По-третє, це темп. Я не можу зрозуміти, як автору вдається тримати таку динамічно-монотонну рівновагу. Як на мене, текст не просідає протягом усієї історії. Це просто геніально.

P.s. У вас теж так, що чим краща для вас історія, тим важче вам її описати? Чи це лише в мене така проблема?