Макс Кідрук

Книгу прочитав швидко! Перших 300 сторінок було так собі, а потім все пішло як в суху землю, неймовірна робота Кідрука. Дуже чекаю 2 книгу.

Анонім

Ця книга сподобалась більше за ”Не озирайся і мовчи”. Хоча теж до 200 сторінки читаєш драму з краплиною натяків на якусь містику, а вже потім починається самий сік. Головна героїня підбішувала і поводилась не зовсім на свій вік. Вона постійно відкидає спроби інших якось допомогти їй, несправедливо обходиться з матір’ю, а всім би таку чуйну і розуміючи людину в родині. Та і загалом Рута доволі агресивна та нагла - мене такі особистості відштовхують) Але при цьому в деяких сценах вона показує себе доволі розумною дівчиною. Мені здається, що вона жодного разу серйозно не розгубилась серед тих жахів, які її переслідували. Сама ідея зі снами цікавезна. Сподобалось, що після спричинених змін у сні в мозку людини нічого не перезаписується і вона не знає, як прожила уривок в цій реальності. Зробив свій вибір - тепер живи з ним, як знаєш. Не зовсім зрозуміла черговість тих яскравих снів з руїною. Чому іноді достатньо просто подумати про якусь подію в минулому, щоб вона наснилась, а руїна накриває тебе, коли хоче. І чому, якщо так легко було обрати той період, в який хотілось потрапити уві сні, в найтрешовіший час, коли Рута була вже на межі від недосипу, знову не скористатись цим? Врешті про нормальні сни вона просто забула і більше до них не поверталась. Гілка з Марком викликала спочатку ще більше питань, ніж залишилось після НОІМ😅 якби не прочитала додаткову главу через застосунок, то так би і не зрозуміла, нащо він тут з’явився. Хоча одне жирне питання все ж залишилось. Хіба реальності Рути уві снах і Марка за дверима ліфта подібні? Марк ніби не був таким же особливим, як Рута, тож не міг так мандрувати снами. А тому і перетнутись вони не мали, бо знаходяться в різних світах? Відкритий фінал засмутив. Ну не люблю я таке. Але загалом книга класна, насичена подіями, логічні пояснення тих чи інших подій або особливостей героїні є, мурахи вночі під час читання бігали)

Анонім

Здавалося б, що і про булінг з аб’юзом уривки є, і експерименти описуються (занадто детально для мене), і містично-фантастична частина є... Але при цьому мені не вистачило подій на цілу книгу) Прочитала, що спочатку автор писав це у форматі повісті, яка потім змінилась на роман. Мені це було відчутно. Ідея з ліфтом і ніби як потойбічним світом за ним цікава, але знову ж - чогось мені не вистачило. Замість описів телескопа або експерименту з ліфтом хотілося б якраз більше дізнатись про той інший всесвіт. Якщо вам важко читати про травми/смерть тварин, суїцид або до дрібниць описаний булінг підлітків - майте на увазі, що тут це є і виглядає воно гидотно (не тому, що погано написано, якраз це у Кідрука виходить робити на висоті). Марка шкода, бо він опинявся не в тому місці не в той час і бачив те, що дітям його віку не слід. Але найстрашніше - не смерті, які він бачив, а ставлення до нього його батьків і нерозуміння, як допомогти сину в період кризи. Мати обирає позицію жертви, коли їй не подобається поведінка дитини, яка пережила потрясіння, і не розуміє, що не так🫠 Всю книгу порівнювала написане з Кінгом, бо було оце нагнітання і напруження, яке кричить про те, що далі має статись щось жахливе. Але і тут мене до мурашок не дотягнуло. Загалом ідея топ, але часом було нуднувато, постійно чогось не вистачало і було враження, що історія все-таки більше про відносини в родині, дорослішання, проблеми між однолітками в школі, а містика і жахи - це вже вторинне. 📍Уявляти себе дорослим — це одне, а ухвалювати дорослі рішення — зовсім інше

Анонім