Нові відгуки

Після прочитання цієї книги ви довго будете боятись ліфтів🙈 Привіт, любителі книжок та котиків😽🐾 Від "Не озирайся і мовчи" у нас суперечливі враження, бо з одного боку: маємо психотравму від смерті борсука🙈; кілька днів довелось пити заспокійливі, бо снились зомбі🙈; додалась ще одна фобія, пов'язана з ліфтами🙈. А з іншого боку, де ще краще, ніж тут, описані проблеми булінгу, доведення до суїциду, домашнього насилля та підліткових травм (ще й в українських реаліях)? Радимо читати НОІМ підліткам, щоб зрозуміти, що ваші проблеми не унікальні, замовчування і втеча від проблем не змінить ситуацію, а лише погіршить. І звісно ж, батькам, щоб мали можливість "зазирнути в голову" підлітку, краще зрозуміти, чому діти бувають такими колючими, як до них достукатись, що (не)треба робити, коли у дитини проблеми в школі і т.д. 😿Що не сподобалось? — в другій половині книги тупо злили Арсена. Уявіть: відбулось щось страшне. Ви бачите сусідку , яка буквально випадає з ліфта у сльозах і соплях. Через деякий час на тому ж ліфті приїжджає ваш онук у ще гіршому стані. І ви лиш для виду запитуєте, що трапилось, і, не почувши відповіді, просто забиваєте і більше ніколи не згадуєте🙈 — посягнем на святе, але пояснення містики наукою нам не до вподоби, бо якщо навіть є теоретична можливість появи якихось позачасових лакун, то як пояснити 🧟‍♀️ в цих лакунах? І чому в лакуні не з'явився хлопець, що помер від СНСД? — після прочитання більш ніж 2 книг Кідрука розумієш, що інфодампи на кілька сторінок з поясненням наукових досліджень — це свого роду авторська фішка, бо ж всім відомо, що Макс сідає писати нову книжку, якщо прочитав щось цікаве і йому хочеться поділитись цим з ширшим колом читачів. Нонфік про теорію відносності прочитає менше людей, ніж технотрилер, куди Макс вписав теорію відносності "для чайників"😹 А цикл "Нові темні віки" це просто апофеоз апогея цього прагнення — розповісти нам про всі розумні книжки, які прочитав за життя😻 А от описи детальної біографії персонажів з моменту народження і до наших днів, щоб типу "пояснити", чому він таке мудло, ось це ми точно не любимо. Загалом, з усіма ➕ і ➖ цієї історії #кицікниголюбки оцінюють #НОІМ на 8/10🐠

Гарна історія, але забагато непотрібних описів, які тільки перевантажили текст. Також була купа важливих моментів, які по факту були прописані для галочки, бо не брали жодної участі в подальшому розвитку сюжету

Книга починається кількома абсолютно не пов'язаними розповідями, герої яких не мають нічого спільного: друзі-студенти, що прагнуть весело провести канікули в подорожі; старий художник, що приховує страшну таємницю; самітник, що переховується від правосуддя в джунглях Перу. Та незабаром це змінюється - тим, що певною мірою пов'язало їх (волею випадку, чи, може, долі), стала Твердиня. Це книга про древні цивілізації і таємниці, які вони приховують, таємниці, яким іноді краще залишатись не розкритими, адже завжди знайдеться той, хто ревно їх захищатиме. Щодо вражень загалом - за стилем оповіді книга подібна до "Ботів" - гарно пропрацюваний бекґраунд розповіді, багато карт та ілюстрацій, книга динамічна, герої цікаві і різнопланові - було цікаво спостерігати за зміною їх характерів і взаємодії, а ще при читанні виникало відчуття наче фільм дивишся - так гарно усе описано. Місцями реготала мало не до сліз, місцями було трохи лячно. А ще постійно турбувало одне питання: як можна було так тупити і ризикувати всупереч здоровому глузду? Навіщо була вся ця брехня, замовчування, ігнорування загроз? Було ж стільки можливостей уникнути проблем, навіщо ж було так вперто їх шукати? 🙄 А таємниці древньої Твердині виявились справді цікавими.

🔬 "Можливо, ми потрапляємо в пекло не за ті вчинки, які зробили. Можливо, ми потрапляємо в пекло за вчинки, які не зробили. За справи, які не довели до кінця." Чак Поланік ©. Спершу повільно, а потім усе швидше і швидше розповідь набирає обертів. Буденне й звичайне стрімко поступається місцем дивному, незбагненному й божевільному. І лише ті, хто пережив події в Атакамі, здогадуються чим це може бути спричинено. І лише вони, можливо, зможуть впоратись з цим божевіллям. Цікава і дуже динамічна книга, проте, на мою думку, трошки поступається першій. В післямові згадується, що "Бот" мав би стати трилогією. Із задоволенням почитала б продовження, якщо воно колись з'явиться.

Ця книга стала моїм першим знайомством з творчістю Кідрука. Як людину, пов'язану з комп'ютерними технологіями і любителя точних наук, зацікавив жанр твору - технотрилер, а також анотація. Сюжет захопив з перших же сторінок. Динамічний, атмосферний та інтригуючий. Мініспойлери, що іноді траплялись в тексті, хоч і позбавляли ефекту несподіванки, проте нагнітали відчуття приреченості і очікування катастрофи. Наукове підґрунтя розповіді досить гарно пропрацьоване - математика, програмування, фізика, високі технології, біологія, а ще психологія і географія - ммм ☺️. Все гарно пояснено, проілюстровано і описано. Історія видається дуже реалістичною. Проте кидались в очі наявні в тексті стереотипи щодо програмістів 😕. В післямові автор пояснює, що на написання твору його спонукало прагнення показати небезпеки, які несе стрімкий розвиток науки і технологій, зокрема нанотехнологій. "Ми випускаємо джина з пляшки. Не за горами той час, коли ми не зможемо більше контролювати власну технологічну могутність." Що ж, прочитавши "Бота" з цим важко не погодитись 🙂. Не менш важливими вважаю моральні й етичні питання щодо описаних подій - на що готові піти вчені заради науки чи власних амбіцій, і на що здатні Ви щоб вижити. Чи виправдовує мета засоби?

Крутецьке зібрання хоррорових та фантастичних творів. Деякі більш моторошні, деякі більш чудернацькі, деякі психологічно-фантастичні. Звісно, є оповідання менш западаючі у пам'ять, але як збірка — це топ 10\10

Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали". Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік. Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів. Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями. Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах. Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку. Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною. З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило. Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.

Книга цікава, оригінальна, про сюжет не буду повторюватися, але в основному концентрується на історії декількох дуже різношерстних людей, трохи менше на самій авіакатастрофі. В деяких моментах були занадто детально описані такі речі як американський футбол чи одна дуже гидка історія з песиками. Загалом, це моя перша книга Кідрука, очікувала трохи більшого, кінцівка для мене не зрозуміла і зім'ята, а ще дуже дивні персонажі, котрі вижили… я б книзі поставила напевно 4,2/5.