Макс Кідрук

Це книжка, з якої почалася моя особлива любов до Пана Кідрука і пізніше - до сучасної літератури загалом. Тому цю книжку після прочитання я радила усіііім друзям, які хотіли почати читати, але не знали, за що взятися.

Отже, ця книжка від інших творів української прози відрізняється жанром та своєю контрастністю, чітким розмежуванням двох граней життя. З одного боку — переплетення містики, жахів, техно, наукових експериментів з відтінком фантастики, з іншого — побутовість, рутина і клопоти звичайних людей з Рівного.

Що залишається робити хлюпцю-підлітку, якого гноблять у школі через його любов до науки (Ти Задрот! Дивись куди йдеш, ботан!) та через те, що він двічі опинився не в тому місці в не той час і випадково став свідком двох смертей(чи не випадково?)? Терпіти знущання, образи і побої чи ховатися від проблем у потойбіччі? Так-так, у справжньому паралельному світі, куди його, після виконання інструкцій, привезе ліфт у власній багатоповерхівці. Які небезпеки приховує привітне на перший погляд місце, де завжди сонячно? Як воно пов'язане із реальністю, що за «напівжива» істота чатує на вході, і головне — чому не можна озиратися і варто мовчати? Головний герой, Марк Грозан, за допомогою науки та допитливості спробує зрозуміти те, що зрозуміти неможливо, знайти пояснення всьому, що відбувається і докопатися до істини, якою б моторошною вона не була, ставлячи під загрозу усе, що має.

Сюжет гострий та інтригуючий, не відпускає читача до останнього рядка, і навіть кілька днів після прочитання книги. Деякі моменти описані настільки лячно, що мороз шкірою вам гарантовано!

Напевно, якби ця книга була написана раніше, а я прочитала б її у 12 років, то оминала б ліфти десятою дорогою.
Також не можу оминути увагою те, які важливі проблеми порушує автор: цькування у школі, психічне і фізичне насилля в сім'ї, алкоголізм, підліткові самогубства...
Це книга, після завершення якої я сиділа й думала, який чудовий виправданий хід Макс Кідрук обрав для фіналу, а таке в мене буває рідко, тож рджу читати!

«Краще бути живим невдахою, ніж мертвим чемпіоном».

Одна маленька технічна помилка, банальна неуважність веде до фатальних наслідків.
7 життів, збережених у дивній авіакатастрофі, на противагу сотням загиблих:
Пілот, що боїться літати після трагедії з боїнгом, збитим над Донецьком, американський футболіст, який раз за разом прокручує в голові один момент зі свого життя, українка, що поспішає до Бангкоку з 30000 доларів у кишенях, маленька пакистанка, яка не розуміє англійської, лікарка, яка точно щось приховує, політик, який не хоче ним бути, та священик, який розповідає про Бога там, де його давно немає...
Усі абсолютно різні, але їх об'єднує одне — вони застрягли на вершині висотою більше за 6000 метрів без їжі, питної води, теплих речей нормального кисню та з мізерними шансами на порятунок.
І незрозуміло, кому ще поталанило, сімом живим чи сотням мертвим.

Як на мене, книга не стільки про авіакатастрофу та про виживання, скільки про людські долі: заплутані, неоднозначні, бентежні. Ретроспективні вставки розкривають усі секрети персонажів, показують їхні характери та мотивацію дій. Події їхніх життів змушують задуматися, що інколи все не так, як нам здається.

Від окремих моментів шкірою повзуть мурахи, десь ти затамовуєш подих, щось викликає огиду, щось — зневагу або й жалість, а дещо зачіпає за живе. Наприклад, історія про батька Парамонова та лист до Бредона просто вразили(хто читав, той мене розуміє). Події динамічні, сюжет насичений, а кінцівка роману викликала змішані почуття і низку питань.

Книга дуже сподобалась, але не змогла затьмарити «Не озирайся і мовчи», яка закріпилася серед моїх фаворитів.

Чи зможуть герої, приречені на виживання в екстремальних умовах, не втратити здоровий глузд, зберегти моральні цінності та лишитися людьми, чи все ж перетворяться на тварин, коли єдина їхня мета — вижити?
Про все це у «Де немає Бога».

Усе не так просто — гасло цієї книжки.

Якщо ви думали, що наукпоп — це просто спрощені пояснення складних речей, то Макс Кідрук у "Теорії неймовірності" перевертає це уявлення з ніг на голову.

Від нільського багатопера до частинки "oh my god" над Ютою, від космічного ліфта до терраформування Венери – книжка веде нас лабіринтами наукової думки, де за кожним поворотом відкривається новий рівень складності. Особливо вражає, як автор розвінчує популярні міфи про екологічні рішення, показуючи реальну ціну "простих рішень" – як у грошах, так і в ресурсах.

Найбільше вражає розділ про антропогенез. Кідрук майстерно демонструє, наскільки випадковим був наш еволюційний успіх. Це як виграти в космічну лотерею – з усіх можливих варіантів розвитку розумного життя саме наш вид вижив, і це була чиста випадковість.

Дискусія про вуглець versus кремній як основу життя відкриває очі на те, наскільки обмеженим є наше розуміння можливих форм життя. Це як дивитися на всесвіт крізь замкову щілину і намагатися уявити, що відбувається за дверима.

Кідрук не просто подає факти – він вчить критично мислити і розуміти складність наукових проблем. Це книжка, яка змушує переосмислити наші уявлення про "прості рішення" і "очевидні істини".

Ця книжка майже як щеплення проти спрощеного мислення і нагадування, що у світі науки найчастіше правильна відповідь починається з фрази "це складно, але..."

як розказати вам про цю книгу так, аби ви зрозуміли весь мій захват і пішли читати її? я не знаю. це книга щось більше ніж просто фантастичний текст про майбутнє, більше ніж просто уява автора. це реалістично, це страшно, захопливо, напружено, смішно, дуже дивно, жахаюче, складно і легко водночас. дві основні локації, з десяток персонажів і людство, яке продовжує котитись у безодню.

все починається на станції південного полюса на землі, там фіксують аномалію. а потім нас перекидають на марс, де все ніби спокійно, але це видимість. насправді все котиться сніговою кулею до повного краху. на землі нещодавно пережили клодес-пандемію, але як виявилось ця пандемія була не останньою. і не найстрашнішою. на марсі в нас кілька головних персонажів і на землі теж, серед них і кілька аплизій, і літак, які безслідно зникають десь у просторі. з кожним з персонажів відбувається щось, кожен якимось чином працює над однією справою, хоч і здається спочатку що роблять вони абсолютно непов'язані штуки. в якийсь момент всі шматочки пазлу починають складатись з феноменальною швидкістю, і тоді кожен їх вчинок набуває сенсу. моїми улюбленими персонажами стали фелікс і нерра (парочка українців), ронна (науковиця з сша), ґоран і велет (дехто з укр діаспори на марсі).

це прекрасний об'ємний текст з живими і характерними персонажами. їх багато (на початку є цілий список на 4 сторінки), кожен з них потрібен. тут багато наукових термінів, але вони легко описуються, тому цього не варто боятись. а ще ця книга — суцільна підводка до основних подій. вона потрібна аби познайомити зі світом і персонажами, аби підвести до конфлікту як на землі так і на марсі, аби ви зрозуміли бекграунд подальших подій.

людство у 2142 збіса схоже на теперішнє, тому у все що відбувається віриться ще більше. є ще так багато всього, що хочеться сказати про"колонію", але скажу от що: не бійтесь розміру і термінології, а просто беріть і читайте. обіцяю, вона вас не розчарує.

Це перша прочитана мною книга Кідрука (придбана ще під час передзамовлення «Колонія» досі не почата).
Сюжет інтригуючий: під час операції серце маленького Тео зупиняється, але, на щастя, лікарям вдається повернути хлопчика до життя. Однак разом з Тео з-за межі повертається щось таємниче та небезпечне.
Мирон та Єва, батьки Теодора, за власними проблемами не одразу помічають переміни в поведінці хлопчика, у снах якого оселився загадковий гість.
Найбільше у книзі мене вразила неймовірна деталізація та увага до дрібниць. І мова не лише про пояснення наукової сторони питання. Автор навіть коливання курсу валют відобразив! При цьому наявність великої кількості подробиць зовсім не обтяжує текст, читається легко.
У той же час, як маму п’ятирічки, мене шалено бісила безвідповідальна поведінка батьків Тео, яка, тим не менш, не здалася мені чимсь відірваним від реальності…на жаль, батьків, які більше зосереджені на власних проблемах, ніж на дитині вистачає.
А ще фінал…я дуже сподівалася на інший.
Загалом мені сподобалася не так книга, як стиль автора, тож тепер я точно готова до подальшого знайомства з творчістю Кідрука. Пішла знімати «Колонії» з найвищої полиці.

Ця книга з тих, що читається на одному диханні, не дивлячись на її чималенькі розміри.
Захоплення не полишає читача до кінця. А після прочитання одразу хочеться продовження історії.
Особливо буде цікаво поціновувачам наукової фантастики, але не тільки.

Остання книга Кідрука є епічною науково-фантастичною антиутопією про постапокаліптичний світ. Людство опиняється в майбутньому, де високі технології поступово забуваються, і починається нова ера "темних віків". Це масштабна історія, що досліджує цивілізаційний колапс та відродження на нових умовах.

Роман розкриває тему колонізації Марса та майбутнього людства. Автор занурює читача у світ наукової фантастики, де головні герої намагаються вижити на червоній планеті. Книга про боротьбу з собою та природою, з глибокими роздумами про людську стійкість і майбутнє.

Роман про життя після смерті та експерименти з паралельними світами. Історія двох сестер, одна з яких намагається дізнатися, що сталося з її сестрою після загибелі. Напружений сюжет з елементами містики та наукової фантастики підкреслює екзистенційні теми.

Глибокий роман про виживання і пошук сенсу життя. Після авіакатастрофи пасажири змушені боротися за життя в суворих умовах. Це історія про моральний вибір, віру та людські межі. Кідрук майстерно описує психологічні стани героїв, роблячи роман емоційно насиченим.

Соціально-фантастичний роман, в якому поєднуються особисті драми й містика. Головна героїня намагається розібратися в дивних подіях і паранормальних явищах, що трапляються з її братом. Це емоційний та напружений твір про сімейні відносини, страх і віру.

Цей роман поєднує в собі елементи містики та наукової фантастики. Історія розповідає про хлопчика, що бачить дивні сни, які передбачають майбутнє. Роман досліджує теми пам’яті, підсвідомості та таємниць людського мозку, що робить його захоплюючим і загадковим.