Макс Кідрук

Цитати книги: "Як писав Гессе, ненавидячи когось, ти ненавидиш у ньому те, що є в тобі самому. Те, чого немає в нас самих, нас не хвилює."

Сюжет: Пілот українського літака «ААРОН 44» мав погані передчуття перед вильотом з Парижа, але рейс відбувся. Після катастрофи донька конструктора Діана Столяр розслідує причини трагедії, щоб врятувати компанію. Вона шукає правду, не підозрюючи про небезпеку свого розслідування.

Мені сподобалось як пише автор, але я не відчула трилера в даній книзі. Я не вважаю, що в книзі є головний герой. Так як кожному герою на мою думки приділено майже однакова кількість часу. Мені сподобався другий пілот, але він ***** на початку. Розумію книга написана 2013-2014 роках, але від згадок ВКонтакте, Однокласників, рф і т. д. мені ставало сумно і неприємно.

З хорошого тепер я більше знаю про літаки. Пристібайте будь ласка паски безпеки. Все.

На мою думку, це дуже крута і класна книга. Атмосфера яка тут панує не відпускає до самого кінця. Кідрук занурює тебе в ці містичні і до мурашок пробираючі події. Я читала цю книгу зимовими вечорами і вона порядком лякала, але відірватись я не могла.

Сюжет дуже захоплюючий і цікавий. Метод яким головні герої потрапляли в інший світ дуже не ординарний. Мені зразу нагадав одне аніме «Пікнік у потойбічному» де головні герої користувалися аналогічним методом. І на скільки я знаю цей метод пішов з Японії та їхніх байок жахастиків.

Світ по ту сторону ліфта викликає зацікавлення. Він зачаровує і лякає в водночас. Час там не змінний і пусто, ні однієї живої душі. Шо це за місце? Що буде якщо лишитись тут на довго? І хто тут насправді мешкає?

Кідрук дуже майстерно будує сюжет на основі наукових гіпотез, які тут набувають реальності. І за цим ну дуже цікаво спостерігати.

Головними героями є підлітки Марк та Соня зі своїми проблемами та травмами, які знаходяться певний порятунок у таємничому місті за ліфтом. Герої цікаві та зовсім різні. Макр не вірить у паранормальне і любить спостерігати за зорями. А Соня навпаки вірить у всі ці дивні штуки. Їхній дует дуже класно прописаний і за цим не скучно спостерігати.

Книгу я можу рекомендувати всім. Вона варта вашої уваги. І повірте вона не відпустить вас до самого кінця.
П/с: якшо вас цікавить подальша доля Марка, раджу звернути увагу на книгу Кідрука «Допоки сонце не згасне на віки». В одному з останніх прихованих символів у книзі є розповідь про нього

Хочу розпочати свій відгук з подяки читачам які залишають відгуки. Якби не ви, я не дізналася б, що ця книга переплітається із книгою "Не озирайся і мовчи".
Міцні стосунки між сестрами, проблеми спілкування з батьками, невчасна вагітність молодшої сестри, ЗНО та дивні сни, які змінюють минуле, звучить інтригуюче, але..... Прочитайте да дізнаєтеся.
Окремо хочу відзначити інтерактивну частину книги. За допомогою мобільного застосунку ви можете подивитися де живуть головні герої, де проводять свій час, де відбуваються події — повне занурення в книгу.
Поєднання містики та науки робить цю розповідь набагато цікавішою і насиченішою. Автор доступно пояснює наукові терміни, ви точно все зрозумієте.
Рекомендую читати цю книгу всім хто хоче полоскотати свою уяву. Книга має відкритий фінал, як і книга "Не озирайся і мовчи", що більше інтригує і затягує у глибокі роздуми.

Я гадала, що після «Колонії» навряд чи прочитаю щось з творчості Кідрука, але мені стало цікаво після того, як побачила критику від сестри. Я не читала анотації та взагалі не знала про що книга й, тим більш, не очікувала чогось подібного від цього автора.

Основна тема книги це паралельні виміри, а я таке люблю. Після книги Крауча «Темна матерія», мені ця книга зайшла дуже добре. Була критика про те, що забагато інформації про персонажів, які не відіграють ніякої ролі в сюжеті та описів вулиць чи архітектури міста. Особисто для мене це не було мінусом, навпаки, я більше поринула у життя міста та людей у будинку з ліфтом, який має свою таємницю. Стосунки в родині, а особливо діда з онуком мене зачепило. У всьому відчувалася родинна турбота та любов, хоча й головний герой переживав складний період і не міг повною мірою усвідомити, що він насправді щасливий. Все-таки єдиним мінусом, який я можу виділити, що у Кідрука, коли щось стається погане, то воно стається у всіх сферах і цього занадто багато, навіть, якщо так дійсно може бути у житті. Вчинки деяких персонажів жахливі й те, як закривається їхня арка — сумно.

Стосовно наукової частини у книзі, де згадувалися науковці та пояснення деяких речей: як для наукової фантастики (хоча ця книга вважається містичним трилером) це виглядало гармонійно. Знаючи Кідрука та його любов до науки, я чекала, що щось буде пояснюватися науково і це дуже круто.

В цілому я отримала задоволення від читання і рада, що прочитала щось подібне від українського автора.

Вирішила я вийти з книжкової зони комфорту і взятись за Кідрука.
До рук потрапила «Де немає Бога».

Перші 150 сторінок йшли повільно: багато термінології та неповʼязаних між собою історій. Далі захотілось читати швидко, бо стало дуже цікаво з моменту самої авіатрощі літака. Хочу виокремити потужні знання автора з льотної справи. Це додало оригінальності та впізнанності його стилю, мені так здається.
«Поглинуло, викрутило розум та виплюнуло в яму, з якої треба вибратись» - я б так описала вплив книги на мій мозок (відчуваю буде довгий післясмак). Непередбачувана кінцівка, детальні описи виживання батька Парамонова; загибель спортсмена, смерть самого Парамонова та Анни. І зовсім неочікуване виживання старого Апшоу та Лейли.
Що творилось в голові Апшоу в останні хвилини перед порятунком? і яка вражаюча різниця з його думками в перші години після катастрофи? На що здатна людина аби вижити? І як жити після такого виживання? Апшоу забрів у світ «Де немає Бога», і цікаво чи продовжить розповідати про віру в Бога. Автор про це мовчить. Роздумуйте самі.

Читайте, якщо готові.
Моя оцінка 10/10🔥🔥🔥🔥🔥🔥

Нарешті я дочитала "Колонію" - свій подарунок на 8 березня. Це була захоплююча подорож в майбутнє, оповита науковими відкриттями, новими історичними фактами та стосунками між людьми. Великим плюсом для мене виявилися чітко прописані наукові експерименти, досліди з ДНК, та, навіть, теломід, що, по суті, пояснює подовження життя людини з точки зору теорій, які є уже і в наш час. Цікаво було прочитати про кооперацію в наукових колах і про "науковців", які настільки застигли в минулому і вірять в свою правоту, що аж млосно стає на душі (Деякі сюжетні лінії мені не зайшли, але в цілому, дуже чекаю на продовження)

Я не зразу поринула у творчість Макса Кідрука, це було поступово, десь почула про його книги, десь подивилася подкаст з його участю. Я твердо вирішила "час настав" і в моменті вже шукаю його книжки і натрапляю на назву книги "Не озирайся і мовчи", в цей момент відчуваю, як тілом пробігають дрижаки, це саме та книга. А у вас таке траплялося?

Про що ж розповідає ця книга?
Восьмикласник Марк — розумний та допитливий підліток який переїжджає на нове місце: нова квартира, нові сусіди, нова школа. Його високий інтелект мав би допомогти йому знайти друзів, стати популярним в школі та все відбувається навпаки. Хлопця цькують, ображають, використовують. Згодом відбуваються страшні та загадкові смерті, біля яких опиняється Марк, чи співпадіння це? Після цього стає ще гірше. Справитися з цим нелегким періодом Марку допомагає його дідусь Арсен та нова подруга Соня, яка має таємницю, що в майбутніх подіях відіграє важливу роль. Головний герой, тобто Марк, намагається зрозуміти з чим він зіткнувся і підійти до вирішення цього з наукової точки зору, проводячи різні експерименти.

З перших сторінок головні герої затягнуть вас у неймовірний світ насичений подіями. Автор настільки детально їх описав, що відчуття наче вони дійсно існують, живуть у Рівному. Саме це я люблю в книгах — реальність та деталізація.

В книзі автор звертає увагу на багато проблем : булінг в школах, домашні насильство, безкарність, нелегкі стосунки між батьками та підлітками. На мою думку, ця книга не тільки цікава, а є корисною. Книга сподобається якщо ви любите пригоди, містику, детективи. Вона обов'язково залишить після смак, ви будете думати та аналізувати не один день ці всі події. Ви захочете про неї говорити з усіма своїми друзями 100%.

💫 Я обожнюю наукову фантастику, тому повз мою увагу не могла не пройти «Колонія». В ній дуже багато наукових фактів, описів, логічних акцентів – і це мені неймовірно подобалося. Звичайно, второпати геть всі наукові деталі я не могла, але це й не вимагається від читача. Головне: вибудувати в своїй голові основні сюжетні лінії, і тоді ви точно не заблукаєте.

📌 Особисто я виділяю в «Колонії» 3 сюжетні лінії: події на Землі, події на Марсі та події за Стіною між українськими землями та окупованою територією.

📌 Кожен розділ ведеться від якогось окремого персонажа. Скажу вам відверто, моїми улюбленими персонажами і відповідно розділами, були науковці Кроудер та Ронна. Мене більше цікавило те, що відбувається на Землі, а не на Марсі, бо мені було більше до вподоби читати про екологічні та пандемічні небезпеки, аніж політичні. Отака от дивина. Хоча кому як.))

📌 Рік подій у романі – 2141. Чи людство стало кращим? Чи винесло уроки минулого? Відповідь одна: ні. У людей пам’ять коротка, тому очікувати, що в майбутньому життя буде кращим – з екологією все буде гаразд, люди не будуть хворіти, воювати – занадто оптимістично.

📌 Так, людство ледве впоралося із пандемією клодис, але це не кінець, бо насувається нова небезпека – незрозуміла інфекція, яка вражає вагітних жінок. А на Марсі тим часом вирують свої політичні пристрасті.

💫 У «Колонії» мені подобались наступні речі: наукові факти, реалістичність змальованих подій, детально продуманий світ, сюжет, інтрига в кінці книги. Рекомендую всім, хто цікавиться твердою науковою фантастикою!

Книга 2 також цікава як і перша.

Технотрилер і Макс Кідрук знайшли одне одного, книга неперевершена, раджу.

Книга про виживання і людяність. Раджу.

Прочитав давно, але книга не відпускає, раджу.