Чотири сезони

"Чотири сезони" — це ще одна чудова збірка, яка, безумовно, варта уваги. Кожен із чотирьох романів вражає своєю унікальністю, а стиль Кінга завжди залишається легким і читабельним. Звичайно, я помітив слишком певну одноманітність у стилістиці, що може дратувати в тривалих творах, але це швидше за все незначний недолік.

Персонажі в збірці зображені досить вдало, з глибокою описаністю їхніх переживань і відносин. Основні елементи жаху тут не завжди зосереджені на страху, і читання може нагадувати більше дослідження людських стосунків, ніж класичний хорор. Загалом, "Чотири сезони" мають свій шарм, і хоча деякі частини, можливо, виглядають одноманітними, завдяки варіативності тем у збірці можна знайти щось нове та захоплююче.

Чотири сезони: збірка/Стівен Кінг - 704 сторінки

Я безмежно люблю цю збірку багато років. До видання входить 4 повісті: "Рита Геворт і втеча з Шоушенку”, "Здібний учень", "Тіло" та "Метод дихання". Ці повісті різні, не пов’язані між собою і не в жанрі “жахи”. Але, звісно, Кінг вміє забратися глибоко до вас у мозок і посмикати саме ті ниточки, від яких холодок пробіжить по спині...

Втеча з Шоушенку: це історія про незламну волю, сталевий характер, надії і шалену цілеспрямованість. Коли жодні життєві обставини не збивають з обраного шляху. Повість написана ніби від першої особи, через призму бачення світу головним героєм. Коли я читала її вперше в 1996 р, то мені чомусь нагадало це стиль Кена Кізі (“Політ над гніздом кукушки”). Свого часу за цим сюжетом був знятий досить непоганий і відомий багатьом фільм.

Здібний учень: Кінг дуже яскраве тут розкриває тему, що найстрашніші монстри - це люди. Не можна довіряти навіть, здавалося б, дуже хорошому, дуже старанному хлопчику (ідеальному - на думку батьків і оточення). Історія тримає із перших сторінок! Школяр, який розпізнав у своєму сусіді нацистського злочинця та починає його шантажувати. Але йому потрібні зовсім не гроші, а історії. Старий німець, у якого руки по лікоть у крові, який навіть вже жалкував ніби про своє минуле, але так і не зміг зрештою його відпустити…Також існує фільм, але я його не бачила і не наважилася подивитися, бо я дуже люблю цю повість… (а ви знали, що «Учень диявола» зі збірки Кінга «Скарбничка Сатани» - це урізаний журнальний варіант цієї повісті?)

Тіло: Це про дитинство, про дружбу, про силу волі та прагнення до мрії. Ніби репетиція до “Воно” і десь трохи нагадує “Ловець снів”. Історія про хлопчаків, які зібралися, щоб подивитися на труп. Мета - цей труп - далека, і їм доведеться пройти багато кілометрів, щоб дістатися до нього. Досить суперечлива історія і чомусь багатьом вона здається нудною або незавершеною… І я з такими висновками якось ну зовсім не згодна.

Метод дихання: Ця повість за своїм жанром не схожа на попередні. Якщо перші три – це про те, що треба боятися живих, а не мертвих. То в цій присутня частинка магічного реалізму. Існує певний таємничий клуб, де розповідають історії. Головна заповідь якого – «Секрет в оповіданні, а не в тому, хто розповідає цю історію».

Кінга я читаю рідко, але щоразу книжка просто шик.
"Чотири сезони" - це збірка з чотирьох, що логічно, повістей.

І лиш про першу я чула, адже її екранізація вже легендарна - це фільм "Втеча із Щоушенка". Я кіно дивилася давно, але перед очима постійно були обличчя головних героїв. Сильна історія про чоловіка, який не втратив надію. У ситуації, яка б зломила кожного, Енді боровся. Застосував свої знання і таланти заради однієї мети - і не дав себе зупинити. Історія про жорстокість і несправедливість, яка вчить не опускати руки.

"Здібний учень". Напевно, найбільше мені сподобалася. Ух яка! Обережно: СПОЙЛЕР!
Одного разу підліток у невеличкому містечку впізнає у літньому сусіді нациста. Досить високопоставленого нациста, що зумів уникнути покарання. Думаєте, хлопчик пішов у поліцію і все розповів? Та це був би не Кінг. Ні, там усе значно цікавіше. Та так, що під фінал уже не знаєш, хто з них гірша людина. Прекрасна повість про незнищенність зла і таємні людські пристрасті. І не меншою мірою про батьків, які відмовляються бачити правду про своїх здібних діточок.

"Тіло". Попри контекст, не надто страшна історія. Про дитинство і сміливість, що переростає у ризикову дурість. Про насильство. І знову батьківську байдужість.
Про те, які шанси у дитини з неблагополучної родини і чому може бути нещасною дитина з хорошої сім'ї.

"Метод дихання". Найбільш моторошна історія. Герої викликали найбільше мого співчуття. Категорично не рекомендую читати вагітним.

Це не новинка, і у кожній повісті атмосфера Америки середини минулого століття. Багато речей змінилося - і багато чого лишилося без змін. Окрім останнього, містики у творах нема. У людському житті багато зла і без потойбічного. І це сумно.