Шоколад. Книга 1

така наповнена різними спеціями книга Шоколад (Джоан Гарріс) Що ж ховається за непримітним маленьким містечком Ланксне-Су-Тан? Це спробує зʼясувати власниця небесного мигдалю — Віана) на перший погляд, звичайна затишна книга, яку хочеться читати, щоб відчути блаженство від неймовірної історії про солодощі) але за цією завісою кожен має свою таємницю, яку тяжко довіряє незнайомцям, ця книга це протистояння добра і зла. Але звісно ця завіса потроху спадає і чим далі, тим сумніші стають розділи і тим менше затишних, запашних моментів, від яких хочеться посміхатись, але такі моменти все ж не зникають зовсім, що породжує надію) деякі описи хочеться перечитувати знову і знову щоб відчути цей аромат і поєднання смаків) люди змінюються, відкриваються, зважуються на сміливі кроки, здійснюються мрії, доповнюючи своє життя шоколадними ласощами.
Чи зможе священник Рейно встояти перед забороненою собою ж насолодою? Як складеться доля кожного жителя? Ця книга вам про це розкаже) що ж переможе наприкінці?
Щось таке щемке залишається після прочитання цієї книги

Історія про людей, чиє життя може змінити дрібка магії та доброта від незнайомки ✨️
⠀
Одні з моїх улюблених книг - це ті, які не зациклені на історії одного персонажа, ті, в яких долі різних людей переплітаються та додають барв основній історії, ті, в яких є місце, як філософії життя, так і магії. І розгорнувши першу сторінку, я одразу зрозуміла, що "Шоколад" це саме така книжка ❤️
⠀
Сюжет зав'язується на тому, що до непримітного французького містечка, де навіть люди здаються сірими постатями раптово приїжджають дві чужинки - Віана Роше та її донька Анук. І з тієї появи усе змінюється, адже Віана ставить перед собою мету - відкрити цукерню та за допомогою свого вміння вгадувати бажане людей, здобути довіру та любов мешканців.
⠀
От тільки тут в гру вступає другий персонаж, від обличчя якого ми також побачимо розповідь - священник Рено. Він великий консерватор та справжній ненависник Віани, яка лише почавши жити в містечку, вже здобула любов людей. Лишень і в нього є своя темна таємниця.
⠀
Так і починається мовчазна війна між Віаною та Рено. Радістю та покорою. І все це на тлі драматичних подій, в яких кожному персонажу є місце.
⠀
Для мене цей роман був максимально комфортним. Я старалася розтягувати, як могла, але коли занурюєшся у цю історію, дуже складно відкласти книгу. Історія Віани мене вразила, а її філософія дуже сподобалася. Вона не намагалася сподобатися людям, вона просто їх розуміла і сприймала. І те, як під час всієї книги вона нам розкривається безцінно 🔥
⠀
Моє перше знайомство з Джоан Гарріс однозначно пройшло успішно! І я дуже цьому тішуся, адже чула я дуже багато, і мушу визнати усі позитивні відгуки не брешуть. Її книги дійсно варті уваги!
⠀
Розлучатися з книгою було дуже важко, адже я розуміла, що повіють вітри і Віана з Анук знову вирушать у подорож, а я вже так прикипіла до цих персонажок та містечка. Але мене дуже тішить думка про те, що попереду чекає ще кілька частин, і я з нетерпінням чекатиму можливості прочитати їх українською у ксд 🙌

Як любитель і шалений книгоскуповувач різдвяної літератури, цьогоріч спіймала себе на тому, що зовсім не маю великодньої літератури. Чому? Почала шукати художню літературу на цю тему і зрозуміла, що її немає, ну от зовсім! Чому??? Невже сезонна різдвяна література, яка тоннами продається і читається в адвент більш актуальна, ніж великодня, яку можна і потрібно читати цілих 7 тижнів Великого посту? Невже диво народження важливіше за диво воскресіння? Невже говорити про віру, надію, добрі вчинки у різдвяні дні легше, ніж у великодні?

Книга "Шоколад" довгенько лежала на моїй полиці. Не знаю, скільки б ще вона там пролежала, аби зовсім випадково, я не почала читати перші розділи... Та це ж якраз те, що я шукала! Історія відбувається рівно сім тижнів, які передують Великодню.

Одразу попереджу, це художня історія, вигадка, але в ній є якраз все те, чого мені так хотілося. Є церква зі священником, який живе у вірі, строго дотримується посту, жертвує багато чим, все робить для підтримки своїх вірян, але зовсім не виглядає щасливим. Є невеличке містечко, жителі якого ходять на службу, але щойно покидають стіни храму, як починають брехати, ображати, чинити домашнє насильство. Є мандрівна жінка, можливо циганка, що вміє ворожити, а може талановита кулінарка і психолог за сумісництвом, яка не ходить до церкви, але вміє розрадити кожного, хто трапляється на її шляху. Вона чудова матір, надійна подруга, жінка, яка вміє підібрати ключик до будь-якого серця, а головне живе повноцінним життям.

У кожного з героїв є свої секрети, свої скелети у шафі, які там збираються і нарешті відкриваються все ближче до страстного тижня. Впринципі, книгу можна читати не прив'язуючись до Великодніх свят, але я шалено радію, що проживала атмосферу книги якраз у передпасхальний період.

#улюблені_цитати:
📌 Шоколад мені не можна. Як, утім, і все інше, що мені до вподоби. Спочатку заборонили курити, потім пити, тепер це... Бог знає, напевно, ще треба було б перестати дихати, тоді, мабуть, буду жити вічно.

📌 Я продаю мрії, маленькі задоволення, солодкі нешкідливі спокуси, що скидають сонм святих на купу горішків та нуги...

📌 Кулінарне мистецтво - це те ж саме, що й чари. Я немов ворожу, вибираючи інгредієнти, змішуючи їх, подрібнюючи, заварюючи, розтовкуючи, приправляючи спеціями по рецептах із прадавніх кулінарних книг.

📌 Немає такого поняття, як хороший або поганий християнин, - заперечила я. Є погані й хороші люди.

📌 Смерть - доля старих. Таке життя. Це трапляється скрізь і всюди.