Джоан Гарріс

"Правдива стара істина - діти жорстокі. Якщо вони ріжуть, то до самої кістки, не приховуючи своєї мети".

🍊Фрамбуаз Дартижан - 65-річна жінка, яка повернулася у свій рідний дім, занедбану ферму в французькій глибинці. Жінка приховує своєї справжнє ім'я, бо ферма має недобру славу, а історія сім'ї Дартижан налічує безліч таємниць.

Від матері Буаз отримала дивний спадок - альбом з кулінарними рецептами. Проте тут записано не лише, як готувати стародавні автентичні страви, але й розповіді матері, її страшні секрети, які ще слід розшифрувати і зрозуміти.

Читаючи альбом, Фрамбуаз подумки повертається у своє минуле, в окуповане німцями провінційне містечко. Тоді їй лише дев'ять років. Вона має старших брата та сестру і не хоче бути схожою на власну матір.

Чому родина Фрамбуаз покинула родинну ферму?
Які жахливі одкровення жінка прочитає у щоденнику?

🍊Твір похмурий, емоційно дуже важкий.
З однієї сторони, він про важке життя жінки, деспотичної, суворої матері, яка не вміла любити, але намагалася тримати все під своїм контролем, врятувати свою родину від бідності. Уся її прихильність до діток проявлялася в особливих стравах.

З іншої сторони, я спостерігала за поведінкою дітей, які відчувають, що дратують матір, бояться її. І пакостять, так необдумано руйнуючи своє життя.

Сюжет досить динамічний, а відчуття героїв дуже реалістичні.

У романі є тяжке життя під окупацією і пошук розуміння, любові, яку так потребували діти у такі складні часи.

Авторка піднімає у творі непрості питання: стосунки в родині, насилля над дітьми, наркотична залежність, наслідування поведінки батьків і перенесення таких відносин у власну сім'ю.

🍊Цю книгу я раджу прочитати всім батькам. Вона змусить вас подивитися на світ очима маленької дитини та зрозуміти важливі речі.

Я люблю всі книжки Гарріс без винятку. Хоча, рахуючи з цією, прочитала лише три. Кожна має особливу атмосферу, кожна чарівна по-своєму.

Чи зустрічали ви колись роман, де оповідь розпочинають Особливі... Сорти вин старого Джо?) Мабуть, такого персонажа точно я не зустрічала в жодній книзі. Проте вино розповість не лише свою історію. Ми познайомимось з автором одного роману, зануримось в атмосферу Франції, підглянемо за сусідами і дізнаємось трохи таємниць. А ще ,як виявилось, Джей купив дім у селі, де колись жила Віан з донькою (роман "Шоколад" авторки).

Так, є моменти може перебільшені, трохи кіношні чи пак занадто ідеальні, особливо у фіналі, але це лише підкреслює ту дрібку магічних появ Джо, таємничого насіння та перешіптувань Особливих у пляшці, поки не закінчиться остання..) Бо потім почнеться життя: справжнє і усвідомлене.

Для мене книги Джоан Гарріс то суцільна насолода 😊Хочеться розтягувати кожну сторінку, смакувати речення за реченням. Відчувається особлива магія, затишок.

Роман "П'ять четвертинок апельсина" мені сподобався. Не менше ,ніж "Шоколад" ,але і не більше. Серйозні теми однозначно: окупація, проблеми батьків і дітей, відданість, дружба. Але їх м'яко авторка подає. Принаймні так здається. Попри всю трагічність ситуації.

У Гарріс завжди дуже смачно в книгах і так, тут без лапок. Рецепти😍

Таємниця Старої мами мені нагадала прокляття Абулу в "Рибалки" , і моментами "Бог дрібниць". Навіть складно пояснити чому саме. Якась особлива атмосфера. Незвична.

Для мене досі чомусь залишилось загадкою ,чому аромат апельсинів викликав таку реакцію) Я чекала пояснень з альбому про минуле мами Буаз) Або я чогось важливого не помітила🙈 Підкажіть, хто читав))😉

Я не знаю: чи я перечитала книг про Другу світову і треба просто перепочити, чи книга дійсно не моя.

Мене бісили герої. Мені було незрозумілі причини хвороби матері головної героїні. Я не люблю аб'юзних (навіть виключно психологічних) стосунків. Я не розумію, чому герої поводилися так дивно і нерозумно. Все. Крапка.

"Він вбив одного англійця та двох французів на війні. Він цього не приховував, але те, як він про це розповідав, змушувало слухачів повірити, що в нього просто не було вибору. Пізніше я думала, що то міг бути наш батько. Але навіть, якщо так, я б йому пробачила. Я пробачила би йому все".

Якщо негативна реклама - найкраще працює, то я для цієї книги зробила усе, що змогла.

Відразу додам, що більшість відгуків позитивні, тому проблема, вірогідно, у моєму душевному (або ще в якомусь там) стані. Можливо, колись пізніше усе складеться краще... Але це не точно)

🍊 Мені рекомендували цю книгу, як #смачна_книга. Дійсно, у ній багато описів страв, їх приготування і частування, все виглядає так смачно, що прямо відчуваєш запах з паперу, а ще постійно хочеться щось пожувати. Ех...

🍊 Якось так склалося, що твори Гарріс потрапляють до мене у ті періоди життя, які описані у книгах: "Шоколад" я читала під час Великого посту, а "Апельсинку" - під час війни. Знаєте, якби ця книга читалася у мирний час, то я б точно розповідала про непрості стосунки матері і дитини, про недолюбленість, про дитячу жорстокість, про брехню довжиною в життя та інші важливі теми, які підняті у цьому романі.

💣 Втім, так склалося, що моє читання припало на період деокупації нашої області. Отож, тема німецької окупації маленького французького села тригерила мене протягом усього читання. Тільки уявіть, діти з села... продовжують ходити до школи... пішки... у найближче містечко❗ Жителі громади влаштовують справжнє свято урожаю❗ Німецькі солдати переходять на французьку мову, щоб порозумітися з місцевим населенням❗А тепер порівняйте з російською окупацією... Зрозуміло, що процвітають чорний ринок, колаборація, проституція та інші супутники війни, але ж є якісь правила, які діють навіть на окупованих територіях.

🍊 Ох, щось останнім часом, яку б книгу не читала, а всі думки і порівняння лише навколо нашої війни. Кожен сюжет переношу на сьогодення і не можу абстрагуватися...

В описі книги нам пообіцяли розповісти історію про спадок для трьох дітей: старшому брату дісталася ферма, середній сестрі - винний погріб із дорогоцінними напоями, а молодшій сестрі - альбом з кулінарними рецептами.
Фактично завʼязка, як в казках і мали б ми дізнатись, як же герої розпорядилися цими скарбами, хто з них виявився мудріший.
Та історія настільки багатошарова, що спадок виявляється геть не головним у цьому всьому.

Тло історії Друга світова війна, Франція, селища і міста окуповані бошами (німцями-фашистами).
Люди намагаються вижити, зберігти родини і собі життя.
Головній героїня Фрамбуаз у той період 9 років. Вона переживає війну, вона по-своєму переживає втрату батька і холод характеру матері. Їй брат і сестра не завжди до неї прихильні і в певний момент вона розуміє, що тільки вона може за себе постояти. Один з головних страхів маленької, а згодом і дорослої Буаз, не стати такою, як матір. Одне з бажань маленької Буаз, щоб її нарешті полюбили. Ще одне, спіймати міфічну щуку Стару Маму і загадати їй найпотаємніше бажання.

Протягом читання тексту я все думала, чому ж я не дійшла до цієї книги раніше? І розумію, що лише зараз і, на жаль, з досвідом повномасштабної війни, я змогла відчитати жах і відчай багатьох ситуацій, які все життя переслідували головну героїню.
Дитинство, війна, окупація, закоханість у того, хто кривдить (так, і таке там присутнє), боротьба за своє життя і виживання, приховування найбільшої трагедії і драми протягом усього життя. І нарешті момент, коли пристаєш до берега, бо боротися вже не варто, немає з ким і задля чого.

Крім того, є теми перших досвідів дорослішання: підлітковий бунт, менархе, закоханість (про що вже писала), самотність, депресія.

Дійсно потужний текст, дійсно варто прочитати.
Але! Варто розуміти, що текст не легкий, тригерний. Хоча стилістика доволі хороша. Описи і порівняння моя окрема любов у цьому тексті.

Деякі люди успішні в одній справі й абсолютні профани в інших.
От Мірабель Дартижан зналась на вині, вирощувала й плекала рідкісні сорти фруктів, віртуозно поєднувала інгредієнти в кулінарні шедеври. Натомість її діти рідко бачили материну посмішку, тільки міцно стулені губи в німому докорі. Або ж чули її злісні крики чи отримували тілесні покарання. І Боже борони ту дитину, що принесе додому апельсин
🍊
І все-таки вона любила своїх дітей.
По-своєму, але любила.
Тільки прочитавши материну книгу рецептів із особистими замітками, донька Фрамбуаз все зрозуміє.

Але поки вона просто дитина: обділена материною любов'ю, ігнорована старшими братом і сестрою, одержима мрією спіймати легендарну щуку, що виконує бажання. Вона здатна на підлість, злість, ревність, ще толком не розуміючи, що робить.

І ця історія зовсім не солодка, як може здатися із анотації.
Що може бути солодкого в німецькій окупації, в необхідності виживати, де в дію йдуть підкуп, шантаж, співпраця з нацистами?
Що солодкого в протистоянні матері й доньки, яке з маленьких зернят проростає в страшну трагедію?

Історія про людей, чиє життя може змінити дрібка магії та доброта від незнайомки ✨️
⠀
Одні з моїх улюблених книг - це ті, які не зациклені на історії одного персонажа, ті, в яких долі різних людей переплітаються та додають барв основній історії, ті, в яких є місце, як філософії життя, так і магії. І розгорнувши першу сторінку, я одразу зрозуміла, що "Шоколад" це саме така книжка ❤️
⠀
Сюжет зав'язується на тому, що до непримітного французького містечка, де навіть люди здаються сірими постатями раптово приїжджають дві чужинки - Віана Роше та її донька Анук. І з тієї появи усе змінюється, адже Віана ставить перед собою мету - відкрити цукерню та за допомогою свого вміння вгадувати бажане людей, здобути довіру та любов мешканців.
⠀
От тільки тут в гру вступає другий персонаж, від обличчя якого ми також побачимо розповідь - священник Рено. Він великий консерватор та справжній ненависник Віани, яка лише почавши жити в містечку, вже здобула любов людей. Лишень і в нього є своя темна таємниця.
⠀
Так і починається мовчазна війна між Віаною та Рено. Радістю та покорою. І все це на тлі драматичних подій, в яких кожному персонажу є місце.
⠀
Для мене цей роман був максимально комфортним. Я старалася розтягувати, як могла, але коли занурюєшся у цю історію, дуже складно відкласти книгу. Історія Віани мене вразила, а її філософія дуже сподобалася. Вона не намагалася сподобатися людям, вона просто їх розуміла і сприймала. І те, як під час всієї книги вона нам розкривається безцінно 🔥
⠀
Моє перше знайомство з Джоан Гарріс однозначно пройшло успішно! І я дуже цьому тішуся, адже чула я дуже багато, і мушу визнати усі позитивні відгуки не брешуть. Її книги дійсно варті уваги!
⠀
Розлучатися з книгою було дуже важко, адже я розуміла, що повіють вітри і Віана з Анук знову вирушать у подорож, а я вже так прикипіла до цих персонажок та містечка. Але мене дуже тішить думка про те, що попереду чекає ще кілька частин, і я з нетерпінням чекатиму можливості прочитати їх українською у ксд 🙌

Це незрівнянний роман про почуття і чуттєвість, про вина і вино, про правду і дружбу.
Чарівна історія з життя головного героя – Джея , який у міру розвитку сюжету проводить паралелі між своєю молодістю та зрілістю.

Вино здатне творити чудеса та нові світи. Джей, письменник, який знаходиться у депресії, і не пише.
Одного разу він знаходить шість пляшок домашнього вина, які дивом збереглися з часів його дитинства, про яке Джей згадує з гострою ностальгією, насолодою та гіркотою.

Дивакуватий старий садівник, який назавжди перевернув життя Джея, а потім зник без сліду, створив вино, яке перевертає життя.
Пошук себе, свого місця у світі, свого втраченого таланту жене Джея геть із Лондона до Франції, де він знаходить те, що, здавалося, було навіки втрачено.
З роману ми дізнаємося історію людини, яка змогла через роки зрозуміти, що таке щастя і чого вона хоче насправді.
Книга ідеально підходить для розслаблення завдяки затишній атмосфері