У світлі світляків. Там, де тиша

Це не епічне фентезі, до якого ми звикли: тут немає грандіозних війн за території. Усі битви розгортаються насамперед всередині самих героїв. Окреме дякую авторці за чудово змальовану атмосферу, що огортає все сильніше із кожною сторінкою.

✨ «Чому ж між створенням краси й машин для вбивства ми століття за століттям обираємо друге?»

📌 Герої зіштовхуються із більш значимими проблемами та питаннями. Мене особисто здивувала не тільки глибина роздумів кожного персонажа, а ще й те, що вони думали по-різному. Кожен із них поступово приходив до своїх висновків.

Тут багато йде мови про нашу внутрішню темряву, власний вибір, звісно, про сімейні цінності, співпереживання другові та підтримку, навіть коли інший цього не чекає.

📌 Про частинку фентезі. Нарешті я дочекалась, коли ті досить амбітні та незвичні істоти зіграли свої акорди в загальній мелодії історії. Відчула магію, як ви і обіцяли ✨

Сподобалась метафора із драконами. Це було неочікувано 🌱

Мене вибивали з читання лише різкі стрибки між спогадами та теперішнім, адже треба пам’ятати ті уривки минулого. І не вистачало якогось поділу на розділи, але то примхи смаку.

Прекрасне закінчення чудової історії! Тут було усе: і насичені пригоди, і море взаємодій персонажів, упродовж яких хотілося плакати, сміятися, сумувати, і постійна напруга, яка змушувала гортати сторінку за сторінкою!

Книжка не лише стане чудовим способом згаяти час, але й нагадає просту істину: людина може вижити після зникнення світла у розетках та перемикачах, але не проіснує без світла, яке випромінюють душі рідних і близьких. Чи не переконалися ми в цьому навіть під час минулорічних блекаутів, які зробили цей роман ще більш актуальним?
Родзинку оповідці надає її жанр — фентезі! Незвичні істоти також мають свої характери та почуття і тим самим довершують цю історію.

Обовʼязково до прочитання любителям захопливих пригод, карколомної хімії між персонажами, естетичного задоволення та хороших історій)

Остання частина моєї улюбленої трилогії ❤️
⠀
Було так дивно, читати вже третю частину "Світляків" і згадувати про минулі. Я насправді була трохи шокована, коли побачила вживу книгу і порівняла її з іншими.
⠀
В першій частині було 170 сторінок, у другій 190, а в третій 496!😳
Але тим не менш, я просто в захваті від цієї історії і розвитку подій в третій. Тому розмір тексту мене зовсім не спинив)
⠀
Тут, у третій частині окрім того, що ми зустрічаємо вже знайомих нам персонажів Єву-Лізу, Тіма, Макса, Ніка та Аню ми знайомимося ще й з Крістіною - сестрою Макса.
І насправді, хоча я дуже не люблю, коли в книгах так багато головних персонажів тут я просто кайфувала від кожного.
⠀
Читаючи, у мене постійно було враження, ніби, блін, та це ж про мене! Ні, я не рятую світ від темряви, і ні я не настільки смілива, аби відправитися в таку велику подорож.
Просто я постійно впізнавала себе в звичках, характері персонажів і це дуже надихає!
⠀
Події книги розвертаються спершу в будинку тата Ніка, де усі наші герої оговтуються від недавніх подій та зближуються. Вони дізнаються більше про одне одного, згадують приємні дрібнички зі спільного дитинства та просто проводять час одне з одним.
⠀
І ця атмосфера близькості мені дуже сподобалося! Здавалося б, де ж тут розвертаються карколомні пригоди? Але якщо подивитися на їхнє життя та спогади, то це та ще пригода)
⠀
Мабуть, серед усіх трьох остання залишиться для мене улюбленою. Попри те, що запитань тут більше а відповіді приходять пізніше після сприйняття історії ще раз, я рада, що колись познайомилася з цією історією. І дуже рада, що дійшла з нею до кінця.
⠀
Так цікаво, що на презентації першої частини я була виключно, як глядач. Тоді пам'ятаю змогла подолати тільки 50 сторінок, але вже була під враженням від історії.
⠀
А трохи пізніше другу презентацію модерувала вже я, і це було незабутньо! Дуже хвилювалися, але після розмови з Олею презентація пішла дуже легко.
⠀
І от я модерувала у Львові на Букфорумі 2021 третю частину 🤩
⠀
Тому висновок роблю такий - любіть історії та читайте їх, тоді весь світ ваш.