Ольга Войтенко

Коли після 321 сторінки збірки рідзвяно-святкових історій не можеш виділити кілька найкращих - це означає ,що збірка просто чудова!

По-перше, якось дуже цілісно укладені оповідання, логічно ,як мені здалось.

По-друге, вони настільки різні сюжетно, що перед очима завжди калейдоскоп нових вражень.

Трохи казки і магії, любові і розчарування, втрати і надії ,але понад усе - багато віри в диво 😇

Це вже друга святкова збірка,яка дуже сподобалась! Кожне оповідання особливе. Цікаво,як на мене, буде і дітям, і дорослим. Цю збірку можна сміливо брати на позакласне читання на уроках української літератури - тут точно є що обговорити з дітьми

Що ще?)Дуже рекомендую!

Це справжня зимова казка, яка огортає теплом та занурює у свято ще з перших сторінок. Ця книжка — як затишна ковдра в холодний вечір, коли за вікном заметіль, а вдома розливається світло від ялинки. У ній ви знайдете не лише історії про зимову магію, а й чудові, такі знайомі дитячі спогади, які нагадують, як пахне святкова атмосфера мандаринками й хрумким снігом.

Автори та ілюстратори книги змогли створити справжній шедевр, де кожна сторінка наповнена теплом і турботою. Історії тут — неначе листівки з дитинства, вони добрі, щирі й змушують задуматися про те, що для кожного з нас означає зима. Це мандри до спогадів про перше святкове диво, перший подарунок, перший смак мандаринок, що змішується із запахом снігу.

Книга чудово підходить для читання всією родиною — вона відкриває двері у світ, де дорослі можуть повернутися в дитинство, а діти відчути, що таке справжня зима з її магією і затишком. "Коли сніг пахне мандаринками" — це як запрошення провести час разом, посміятися, трохи помріяти й повірити, що зима завжди може подарувати маленьке чудо.

Ця книга стане прекрасним доповненням до зимових вечорів і точно залишить по собі теплі спогади, які хочеться зберігати ще довго після завершення зимових свят.

🫂 Це дуже сумна історія, з багатьма тригерними моментами, які зачіпають за живе, проте водночас вона дуже добре написана, багато моментів зрезонували, зрештою завдяки їй я змогла звернути увагу на свої проблеми, а це для мене дуже цінно — пізнавати себе через книги…

Тринадцять людей, тринадцять сторін, тринадцять точок зору.

🤝🏻 Підлітки, такі різні, але водночас усі дуже схожі, об'єднані школою, безпечним місцем, в якому кожен й кожна може бути собою, де вчителі та методи викладання також не є звичними, адже школа націлена на мистецтво й творчий розвиток.

І учні, і вчителі знають, що в цій школі вони можуть не грати ролей, відчувати всі емоції, знати, що тут тобі допоможуть, що тут знають, як з тобою поводитися, що тут не ображатимуть, навпаки — захистять від всього злого.

Проте так триватиме не завжди, на жаль.

🙄 Після відмови сину мера вступити в їхню мистецьку школу-інтернат, проти них починається повстання: на учнів нападають, а директора поливають брудом через ЗМІ, однак вони будуть боротися.

Заради них самих, заради вчителів, заради директор, який їм, як батько.

Учні вирішують діяти кардинально, за одну ніч по-всьому місту «виростають» мурали, діяли тихо, злагоджено швидко, тому їх ніхто не зловив, але запідозрили, звичайно ж, одразу саме їх. Наступного ранку декілька поліціянтів робили допити і шукали зачіпки. Звинувачень ніяких не пред'явили, бо доказів немає, окрім, як «у вас тут повсюди фарба і багато художників»...

Маркель, Ендер, Христина, Емма, Джейкоб, Скажений Ром, Клімт, Тихий, Психопат, Вишня, Дев'ятий, Лєра, Май, Смарт — усі вони тепер у моєму ❤️. Під час читання мені хотілося їх усіх обійняти, а тих, кого не можна — просто побути поруч.

Я знаю, що не можна говорити «люди з особливостями», але я й не знаю, чи можна (у цьому випадку) називати їх люди з ментальною інвалідністю, тому скажу так: як ви могли зрозуміти, ці підлітки непрості, у книзі описуються люди з різними синдромами і діагнозами, зокрема РДУГ, РАС, епілепсія, синестезія (загугліть!) та ін.

Авторка порушує великий спектр проблем, окрім психічного здоров'я, також є — фізичне насилля, розлучення батьків, негативне ставлення до ЛГБТК+ спільноти, стирання стереотипів про «гопніків», прийняття себе і соціуму, в якому ти перебуваєш.

Я вірила, сподівалася й надіялася, що фінал буде хорошим, але вкінці я плакала й не знала, де себе подіти, бо хотілося безмежно знати, чим там усе завершиться, однак авторка зробила відкритий фінал.

Останні сторінки мене добивали, чесне слово, це було дуже важко, хвилювалася за героїв, наче це я знову втратила близьку людину. Ці підлітки змушені стати дорослими, змушені захищатися, змушені брати відповідальність за дорослих, незважаючи на свої особисті проблеми й потреби, вони беруть себе в руки і роблять усе можливе, і мені боляче, що я не дізналася, чи їм вдалося…

Назважаючи на це все, щиро рекомендую вам цю книжку, вона привідкриє для вас завісу життя людей із різними психічними розладами, як це проявляється, як будувати комунікацію з такими людьми, особливо підлітками.

❤️‍🔥 А ще! Тут дуже красиві ілюстрації й стиль написання, книжка однозначно варта вашої уваги! Читається швидко, але залишиться у думках надовго! Я залишила в ній 27 стикерів, писала на полях замітки й виділяла цитати.

Якщо у вас новорічний настрій зʼявився восени, а ближче до свят зовсім вивітрився, то пропоную вам взяти до рук цю книгу.
Звичайно, що коли в творах головні герої діти чи підлітки, то історії можуть бути трохи наївними, але це прекрасно.
І яка б пригода з головними героями не сталась б, які болісні втрати вони не пережили б, що б доля не принесла їм, головне для них всіх - це зустріти зимові свята з найближчими. І в цьому і є справжня магія новорічних свят.
Рекомендую)

Юнацький максималізм очима і діями непростих підлітків. Можливо, дивних, комусь інакших, для когось хворих, але справжніх. Вони живуть, закохуються, відстоюють свої ідеї та борються за близьких. Шукають себе та свій куточок в цьому світі.
З перших сторінок мене полонила атмосфера історії та стиль письма. Всі ці персонажі діють на читача так, що одразу хочеться опинитись поряд з ними, стати частиною команди, взаємодіяти.
В книзі багато крутих стилізованих ілюстрацій, вони чудово передають і доповнюють текст.

Я читала та чула багато схвальних відгуків про серію-антиутопію «У світлі світляків» і, коли перша частина «На порозі ночі» потрапила мені на очі в бібліотеці, я вирішила таки спробувати цей новий жанр для мене.

Головна героїня – це 12-річна дівчинка, як і я. Здавалось, в нас мають бути дуже близькі проблеми, страхи, радості та захоплення. Але її образ життя для мене виявися абсолютно чужим і не дуже зрозумілим. Важкості у розумінні сюжету та світу героїні додавала велика кількість описів і зовсім мала кількість діалогів. Я періодично зупинялась і перечитувала текст по кілька разів, щоб не загубити хід думок.

Така манера викладення для мене виявилась занадто складна для сприймання та насолоди від читання. Тож я подолала тільки 1\3 твору.

Повірте, все що вам треба - це 280 грн і похід у книгарню за цією дивовижною книгою!
⠀
Я люблю книжки Олі Войтенко, бо вони завжди знаходять, як мене зачепити. Трилогія "У світлі світляків" зробила вагомий внесок у моєму формуванні, як особистості і думаю зрозуміло, чому я не вагалася у виборі читання нової книжки авторки.
⠀
Назва "Незручні. Відчайдушні. Виродки" говорить сама за себе. Це роман-мозаїка, який складається з щоденників 13 персонажів, 10 з них учні єдиної у своєму роді арттерапевтичної школи з мистецьким напрямом, де кожний учень - це особистість, яка має свій талант і має змогу безпечно розвивати його без булінгу або зневаги.
⠀
Центральні персонажі - це групка абсолютно різних підлітків, які так чи інакше "відрізнялися" від однолітків і лише в цій школі почуваються на своєму місці. Найчастіше це творчі особистості: художники, музиканти, танцівники, також програмісти, дизайнери, кіберспортсмени.
⠀
Але усіх їх об'єднує бунт проти встановлених правил звичайного містечка своїм мистецтвом, одягом та виглядом. Це підлітки, які у свої 16 досягли набагато більше за більшість дорослих. І вони не готові програвати бій зі звичайністю. Навіть, якщо все місто налаштоване проти них. Навіть, якщо це холодна війна.
⠀
⭐️ Кладучи руку на книгу, я урочисто заявляю, що це найкраща янг-едалт книга, яку я прочитаю цього року.
⠀
Усе було настільки добре, що єдине, що я можу ходити від квартири до квартири і питати людей: "А ви вірите в "Незручних. Відчайдушних. Виродків"?😆
⠀
Я дуже тішуся, що книга трапилася мені саме зараз. Я прожила ці напружені будні разом з учнями школи, разом з ними воювала мистецтвом, занурювалася у підліткову драму і отримала таке прийняття, що закриваючи останню сторінку шкодувала, що не маю можливості обійняти кожного і кожну.
⠀
Ця книга не стільки про школу, скільки про місце, де абсолютно різні люди мають змогу почуватися "як вдома", навіть якщо вдома усе дуже погано. Персонажі тут помиляються, але і вчаться на своїх помилках. Інколи вони ведуть себе безросудно, але в той же час розумніше за багатьох дорослих. Вони стикаються з гомофобією і сміливо протистоять їй.
⠀
А найголовніше, завжди підтримують одне одного ❤️‍🩹 Навіть, якщо не дуже ладять.
⠀
Тому усім читати цю новинку! Я так точно раджу.

Остання частина моєї улюбленої трилогії ❤️
⠀
Було так дивно, читати вже третю частину "Світляків" і згадувати про минулі. Я насправді була трохи шокована, коли побачила вживу книгу і порівняла її з іншими.
⠀
В першій частині було 170 сторінок, у другій 190, а в третій 496!😳
Але тим не менш, я просто в захваті від цієї історії і розвитку подій в третій. Тому розмір тексту мене зовсім не спинив)
⠀
Тут, у третій частині окрім того, що ми зустрічаємо вже знайомих нам персонажів Єву-Лізу, Тіма, Макса, Ніка та Аню ми знайомимося ще й з Крістіною - сестрою Макса.
І насправді, хоча я дуже не люблю, коли в книгах так багато головних персонажів тут я просто кайфувала від кожного.
⠀
Читаючи, у мене постійно було враження, ніби, блін, та це ж про мене! Ні, я не рятую світ від темряви, і ні я не настільки смілива, аби відправитися в таку велику подорож.
Просто я постійно впізнавала себе в звичках, характері персонажів і це дуже надихає!
⠀
Події книги розвертаються спершу в будинку тата Ніка, де усі наші герої оговтуються від недавніх подій та зближуються. Вони дізнаються більше про одне одного, згадують приємні дрібнички зі спільного дитинства та просто проводять час одне з одним.
⠀
І ця атмосфера близькості мені дуже сподобалося! Здавалося б, де ж тут розвертаються карколомні пригоди? Але якщо подивитися на їхнє життя та спогади, то це та ще пригода)
⠀
Мабуть, серед усіх трьох остання залишиться для мене улюбленою. Попри те, що запитань тут більше а відповіді приходять пізніше після сприйняття історії ще раз, я рада, що колись познайомилася з цією історією. І дуже рада, що дійшла з нею до кінця.
⠀
Так цікаво, що на презентації першої частини я була виключно, як глядач. Тоді пам'ятаю змогла подолати тільки 50 сторінок, але вже була під враженням від історії.
⠀
А трохи пізніше другу презентацію модерувала вже я, і це було незабутньо! Дуже хвилювалися, але після розмови з Олею презентація пішла дуже легко.
⠀
І от я модерувала у Львові на Букфорумі 2021 третю частину 🤩
⠀
Тому висновок роблю такий - любіть історії та читайте їх, тоді весь світ ваш.

Це не епічне фентезі, до якого ми звикли: тут немає грандіозних війн за території. Усі битви розгортаються насамперед всередині самих героїв. Окреме дякую авторці за чудово змальовану атмосферу, що огортає все сильніше із кожною сторінкою.

✨ «Чому ж між створенням краси й машин для вбивства ми століття за століттям обираємо друге?»

📌 Герої зіштовхуються із більш значимими проблемами та питаннями. Мене особисто здивувала не тільки глибина роздумів кожного персонажа, а ще й те, що вони думали по-різному. Кожен із них поступово приходив до своїх висновків.

Тут багато йде мови про нашу внутрішню темряву, власний вибір, звісно, про сімейні цінності, співпереживання другові та підтримку, навіть коли інший цього не чекає.

📌 Про частинку фентезі. Нарешті я дочекалась, коли ті досить амбітні та незвичні істоти зіграли свої акорди в загальній мелодії історії. Відчула магію, як ви і обіцяли ✨

Сподобалась метафора із драконами. Це було неочікувано 🌱

Мене вибивали з читання лише різкі стрибки між спогадами та теперішнім, адже треба пам’ятати ті уривки минулого. І не вистачало якогось поділу на розділи, але то примхи смаку.

Друга частина трилогії " У світлі світляків".
⠀
 Минув рік. Планета тоне в снігових заметах, на зміну ночі не приходить день. Майже усі мешканці планети сплять. Троє друзів - Тім, Єва-Ліза та Макс уже пристосувалися до такого життя. Але надія, що все ще зміниться не покидає їх.
⠀
Одного дня дівчина помічає, що отримала повідомлення. Але від кого? Адже усюди немає світла, мобільного та інтернет зв'язку.
⠀
Друзі вирішують знайти відправника і вирушають в дорогу, де на них чекають нові таємниці та пригоди.
⠀
Друга книга видалася більш емоційною. Починаєш краще розуміти внутрішні переживання героїв.
⠀
Сюжетні лінії більш закручені - дракони, нові персонажі, таємні змови чи то експеременти. Неможливо відірватися від книги.

Одного дня життя Єви-Лізи кардинально змінюється. Світ залишається без електроенергії. Дівчина, вперше за багато років переступає поріг будинку щоб віднайти батька, електрику чи хоча б відповіді на питання.
⠀
Тім, юнак, який дружить з драконом та Ліхтарником. Йому не потрібний Google. Усі відповіді він може знайти в книгах.
Макс не пам'ятає хто він і що з ним сталося. Він один з трьох підлітків, які дивом не заснули і шукають альтернативне джерело енергії.
Фінал. А його немає, бо це перша з трьох частин "У світлі світляків". Особисто я радію, що маю на полиці другу частину книги, бо фінал ну дууже відкритий.
⠀
Мені книга сподобалася. Повороти сюжетної лінії моментами шокують. Цікаво, що ж сталося зі світом і чому ранок не настає. Надіюся, що відповіді знайду в другій частині трилогії.
⠀
 Але було замало емоцій головних героїв. Я люблю читати про почуття персонажів, а тут було трішки суховато. Не змогла співпереживати Єві-Лізі.
⠀

Завжди важко писати відгуки на книжки, написані кількома авторами, бо загальна стилістика книги дуже неоднорідна - якісь оповідання сподобалися більше, якісь менше. Але всі вони про віру, про різдвяні дива. Якісь із цих оповідань абсолютно магічні, якісь по-дорослому філософські. А частина з них - просто розбиває серце, бо вони про втрати, в тому числі про втрати на війні…

Мені гірко, що війна просочилася в дитячі книги і стала чимось… Звичним, мабуть, не зовсім підходяще слово. Війна стала контекстом життя, а не порядком денним…
Все ж збірка так продумана, що останні оповідання - цілком магічні і позитивні, тому фінальне враження залишається цілком святковим.
Рекомендую для дітей 9-13 років, а також батькам, щоб освіжити в памʼяті ті проблеми, які тривожили нас в цьому віці і згадати, який він непростий, скільки викликів, невпевненості, складнощів викликає.