Loading...

Мій дідусь був черешнею

RDT оцінка
9.3
4
Ваша оцінка
відгуків
3
В наявності
До сліз
400 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
400 грн
1
Про книжку
Код товару
107254
Рік видання
Вік
6-8
Палітурка
Ілюстрації
Мова
Українська
Оригінальна назва
My grandfather was a cherry
Перекладач
Андрій Маслюх
Ілюстрації
Анастасія Стефурак
Кількість сторінок
136
Формат (мм)
220 x 170
Вага
0.415
ISBN
9786176791126
Опис

Ця книга — родинна історія хлопчика Тоніно, розказана від його імені. Проста і казкова водночас. Така, що зачепить кожного знайомими ситуаціями, подіями, фразами і страхами. У Тоніно є мама й тато, які не завжди знаходять спільну мову. Є дідусь і бабуся міські, а є — сільські. І вони зовсім різні, бо живуть у різних світах. 

І саме сільські дідусь і бабуся — Оттавіано і Теодолінда — словами, вчинками, тим, які вони є, відкривають перед Тоніно, а отже — й перед нами, скарби емоцій, вчать розуміти себе й близьких, сприймати і переосмислювати навіть найскладніші речі та явища. Навіть смерть, яка є невід'ємною частиною життя. 

Ця історія — повернення в дитинство з його можливістю неможливого і нагадування про те, що дива існують поряд з нами, і що, попри сум, несправедливість та розпач, ми таки зуміємо їх побачити, якщо тільки відкриємо до них серце.

Враження читачів
RDT оцінка
9.3
4
Ваша оцінка
відгуків
3
Експерт Readeat
10
23.07.2024
Найтепліші спогади нашого життя завжди пов´язані з дитинством. Не важливо, хто нас оточував, які події відбувалися, скільки разів ми сумували чи хворіли, головне, що були люди, які нас любили, сприймали такими, як ми є, та розмовляли, як з рівними. Для мене такою була бабуся. Вона завжди мені довіряла, підтримувала будь-яку авантюру, будь-то вилазка на дах, власноруч підстрижене волосся чи втеча із дитячого садочка.

Для хлопчика Тоніно найближчими людьми стали бабуся та дідусь по матері, не зважаючи на те, що він мав люблячих батьків та інших бабусю й дідуся. Можливо, наші історії схожі, а можливе всі дитинства такі, але книжка дуже відгукнулася. Дивак-дідусь, який вчив дитину лазити по деревах, готував найсмачніший у світі сабайон, возив сирі курячі яйця прямо за пазухою, вривався до класу посеред уроку… Бабуся, яка встигала піклуватися не лише по дому і господарству, а ще й доглядала найрозумніших із птахів - гусей… Саме тому, після втрати цих людей, найдорожчими серцю хлопчика стали черешня та гуска Альфонсина...

Ця книга як саме життя - не все у ній гладко: є втрати близьких і непорозуміння з оточенням, але є і приємні, дорогі серцю, моменти. Її не можливо читати без сліз, втім вона дуже світла, добра, наповнена любов´ю по самі вінця.

Цікаво, а якби Ви асоціювали своїх близьких з дорогими їм речами, що б це було? У мене вибиті платтячка і швейна машинка Zinger.
Експерт
9
16.01.2024
Про втрату, але зі світлом в душі.

Невелика розповідь про маленького  хлопчика Тоніно. У нього є мама, тато, дідусі по батьковій лінії, які мають дурного собаку і є дідусь з бабусею по маминій лінії.
Бабуся Теодалінда починає хворіти і нам описують переживання маленького Тоніно, як він це бачить. Коли бабусі не стало, наш герой переймається станом дідуся.

В книзі описується, як Тоніно бачить смерть близької людини, стан інших після такої події.
Ми читаємо через призму дитячого уявлення.
Я не знаю, що вам сказати, про  що книжка... Вона невелика і читається як коротке оповідання.
Я місцями плакала, дуже зворушливо було написано про маму, дідуся, самого Тоніно.

Але ж чому черешня?
Дідусь і бабуся по маминій лінії жили в селі, і коли мама була маленькою, дідусь посадив деревце черешні і назвав цю черешню Фелічія, на честь доньки Фелічіти. Дідусь обожнював черешню, так само як і Тоніно, дерево було осередком спокою і любові. Дідусь мав прекрасну філософську думку про те, що люди не йдуть від нас, а просто стають тими чи іншими речами, ось бабуся Теодалінда стала гускою, а сам дідусь...сам дідусь став черешнею.

Це прекрасна історія, яка огортає теплотою. Хоча в ній є про булінг, розлучення батьків і прийняття - такі досить популярні питання постають в книзі і мають свою розв'язку.

Мінуси: немає якогось сюжету, хоча для когось це не мінус, а просто форма оповідання.

P. S. В книзі такі неймовірні ілюстрації, дуже промовисті.
Експерт Readeat
8
20.05.2024
Це історія про звичайну родину, показана через сприйняття хлопчика, для якого дідусь стає найкращим другом і прикладом для наслідування. Дідусь готує найсмачніші напої, вчить лазити по деревах, бачити вухами і слухати серцем. Можливо, це тому, що він постійно взаємодіє з природою і не уявляє життя у метушливій цивілізації.
Через емоційну близькість родина починає краще розуміти одне одного, зберігаючи живими спогади про тих, кого вже немає. Поки людину люблять, вона живе.

Дідусь Оттавіано навчає хлопчика знаходити відповіді, спираючись на власні відчуття, що зачепить і маленьких, і дорослих читачів. Це книга не лише про веселощі - тут багато сумних моментів, але вони описані так тепло і світло. Хлопчик переживає смерть близьких, емоційні стреси дорослих і розлучення батьків, що подано дуже делікатно.
Ця історія викличе ностальгію за дитинством. Особливо варто відзначити оформлення книги з яскравими і фантастичними ілюстраціями. Книга приємна на дотик і стане чудовим подарунком.

Книга тепла, іноді сумна і щемлива, вчить правильно сприймати смерть близьких, але моїй дитині вона не сподобалася, а мені – дуже. Це зворушлива і щемка історія. Дорослим також іноді корисно читати дитячі книжки.