Їх було троє. Дев'ятнадцятирічний Рябий, який носить великі окуляри та їздить на чотирьохколісному велосипеді. Мес, який купує екстазі і за плечима якого сповнене насиллям дитинство. І третя, Ада — дівчина з перерізаними венами, яка чує дивний голос. Незабаром почнеться загадкове Шоу Кролика Ло, і заблукані душі потягнуться вервечкою до Доктора. Зміни — ось чого вони прагнуть. Але для цього трійця мусить подолати випробування. Кожен із них зустрінеться із самим собою, щоб зазирнути в очі тому, хто прочитає цей роман. Бо вони — це ми, і ми занадто довго ходили по колу.
Амок
Автор
Артем Поспєлов
Опис
Рецензія Readeat
На деяких книжках варто писати попередження в стилі «⚡Не лізь, уб’є!⚡»
Або «Без довідки з Центру реєстрації заліків із постмодернізму не відпускається!»
Або «Це вам не Гувер!»
І все одно буде замало. Бо полізуть же на свою голову, а потім будуть казати «Яка ж фуєта».
📖Отже, «Амок» Артема Поспєлова. Книга, з якою я пройшла послідовно всі стадії примирення з незворотним:
📝заперечення: «Та ну це неможливо читати!»
📝гнів: «На хріна я це читаю?»
📝торг: «Окей, урешті-решт це виклик, чи буде мене винагороджено?»
📝депресія: «Я витрачаю життя марно»
і нарешті 📝прийняття й усвідомлення, що книга буде перечитана ще раз.
Книга, з якою жінки, що народжували, можуть згадати ті самі незабутні моменти — багато годин у стані «Просто вбийте мене зараз же» і всеочисний катарсис у кінці: «Це все було недарма».
📖Спочатку я злилася на твір за його незрозумілість, потім на автора — за те, що обрав таку максимально віддалену від масового читача форму для таких важливих речей, і зрештою на себе — за те, що жодні співи осанни не передадуть і десятої частки того, наскільки вона прекрасна.
⭐І найважче тут пояснити, про що ж «Амок». Про біль, зневагу й підлість. Про насилля та буденність байдужості до інакших. Про руйнівну віру сектантства. Про хворобливу залежність і проживання травм. Про хибну допомогу й ерзац-дружбу. Про неідеальних рятівників і жертв, які не хочуть рятуватися. Про руйнацію, саморуйнацію та деструкцію всього живого.
⭐Сам автор каже, що його роман — про те, як людство погано вчиняє з природою, але мені це пояснення здається зробленим на відчіпного. Типу «Ну ви ж хочете якусь одну тему, ну ось тримайте цю, неіронічно».
⭐До речі, це його пояснення я прочитала якраз у день, коли легендарний Unabomber покинув цей світ, котрий йому так і не вдалося спрямувати на шлях істинний. І хвала всім богам.
Важка книга, яку можна годинами обговорювати на клубах, знаходити в дискусіях те, що не помітив, коли читав, шукати в асоціаціях інших іще одне тлумачення відсилань, ставити «галочки» на тих алюзіях, які помітив виключно ти. Вона явно може спричинити запальні срачі, стати для когось жахливим досвідом десятка спущених тригерів, отримати лейбу як найкращої, так і найгіршої книги року (а то й десятиліття).
Що й робить її дійсно гарною Літературою.
Враження читачів
Всі ми схильні до саморуйнації. Кожен лише обирає власний спосіб.
⠀
«Амок» – стан людської свідомості, якому притаманний неконтрольований потяг до деструкції та руйнувань.
У цьому стані живуть троє головних персонажів книги Артема Поспєлова. Ця історія вражає, тригерить і захоплює водночас. Той момент, коли стиль письма - це “вау”, ти пірнаєш з головою у текст, забуваючи вдихнути періодично.
⠀
Перший десяток сторінок ти просто звикаєш до того, що опиняєшся по черзі у голові й думках трьох дивних, хворих і залежних людей:
Меса - любителя екстазі з повними кишенями дитячих травм;
Рябого - велетня з відсталим у розвитку розумом;
Ади - любительки потеревенити з голосом у голові та періодично пограти у гру “лезо-вени”.
⠀
Всі вони живуть свої життя, періодично намагаючись зайти хоч на межу “нормальности”, позбутися тягаря проблем і відхопити собі шматочок радості й щастя. І тут до справи береться шоу Кролика Ло, яке винуватить світ, що створив їх такими як є.
Сюр і психодел, водночас з реалістичністю проблем підкуповують. А для тих, хто хоч колись цікавився темами психічних розладів, сект і різного роду залежностей - справжня знахідка.
Герої наче існують без впливу автора, надиктовуючи свої біди по той бік свідомости. І розумієш, що все це не добре і не погано, а просто є. Їм не можна вірити й довіряти, їх не можна жаліти, бо впродовж сюжету вони ще більше пускаються берега.
Ще одне підняте питання - це тотальна технологізація.Коли ми переступимо ту червону лінію в іграх дослідження генів, ядерних випробуваннях, перекручуванні законів природи та фізики? Чи можливо ми всі вже давно там і кожен несе власне тавро співучасника злочину?
“Амок” - унікальний і кінематографічний, яскраві образи, переходи та змога побачити все ніби збоку або іноді ніби так наче й сам читач стає учасником.
Книжку захочеться певний час переварити, обдумати й змиритися із розбурханими емоціями. А це - найліпша похвала майстерності письма, вважаю.
Тепер мені терміново треба прочитати ще дебютний «Тадуш» автора, бо то має бути так само ок.
⠀
Артем написав: «нехай наші травми не визначають нас. Нехай страждання не визначають ким ми є!” Дякую за ці слова!
Дивіться ширше і вглиб себе.
⠀
«Амок» – стан людської свідомості, якому притаманний неконтрольований потяг до деструкції та руйнувань.
У цьому стані живуть троє головних персонажів книги Артема Поспєлова. Ця історія вражає, тригерить і захоплює водночас. Той момент, коли стиль письма - це “вау”, ти пірнаєш з головою у текст, забуваючи вдихнути періодично.
⠀
Перший десяток сторінок ти просто звикаєш до того, що опиняєшся по черзі у голові й думках трьох дивних, хворих і залежних людей:
Меса - любителя екстазі з повними кишенями дитячих травм;
Рябого - велетня з відсталим у розвитку розумом;
Ади - любительки потеревенити з голосом у голові та періодично пограти у гру “лезо-вени”.
⠀
Всі вони живуть свої життя, періодично намагаючись зайти хоч на межу “нормальности”, позбутися тягаря проблем і відхопити собі шматочок радості й щастя. І тут до справи береться шоу Кролика Ло, яке винуватить світ, що створив їх такими як є.
Сюр і психодел, водночас з реалістичністю проблем підкуповують. А для тих, хто хоч колись цікавився темами психічних розладів, сект і різного роду залежностей - справжня знахідка.
Герої наче існують без впливу автора, надиктовуючи свої біди по той бік свідомости. І розумієш, що все це не добре і не погано, а просто є. Їм не можна вірити й довіряти, їх не можна жаліти, бо впродовж сюжету вони ще більше пускаються берега.
Ще одне підняте питання - це тотальна технологізація.Коли ми переступимо ту червону лінію в іграх дослідження генів, ядерних випробуваннях, перекручуванні законів природи та фізики? Чи можливо ми всі вже давно там і кожен несе власне тавро співучасника злочину?
“Амок” - унікальний і кінематографічний, яскраві образи, переходи та змога побачити все ніби збоку або іноді ніби так наче й сам читач стає учасником.
Книжку захочеться певний час переварити, обдумати й змиритися із розбурханими емоціями. А це - найліпша похвала майстерності письма, вважаю.
Тепер мені терміново треба прочитати ще дебютний «Тадуш» автора, бо то має бути так само ок.
⠀
Артем написав: «нехай наші травми не визначають нас. Нехай страждання не визначають ким ми є!” Дякую за ці слова!
Дивіться ширше і вглиб себе.
Амок! Книга, яка емоційно тебе тримає в напрузі весь текст. Амок неймовірно круто написаний, це стилістика, коли ти поволі розкручуєш клубок емоцій, переживань, перетворень головних героїв і слідуєш лабіринтами їхнього життя.
На початку книги ти вловлюєш стиль і мову самих героїв, далі то відкладаєш на декілька хвилин, щоб перевести подих, то читаєш запоєм і не можеш зупинитись.
В цій історії є троє головних героїв з різними психологічними особливостями та проблемами. Кожен хоче стати ближчим до своєї мети, мрії, бажання і у всіх вони такі різні.
Найбільший мій трепет в цій історії до Рябого та його родини. Це дійсно майстерно переданий стан людини, яка має психо-неврологічні особливості. Це майстерно показаний стан його мами, яка хоче допомогти, але потребує і сама допомоги.
Амок - це світ залежностей, псевдотиповості, псевдонормальності. І я переконана, що ця книга для вдумливого і поступового читання. Тут не варто гратися із перегонами своєї свідомості, тут варто дати собі час.
Моя щира рекомендація!
На початку книги ти вловлюєш стиль і мову самих героїв, далі то відкладаєш на декілька хвилин, щоб перевести подих, то читаєш запоєм і не можеш зупинитись.
В цій історії є троє головних героїв з різними психологічними особливостями та проблемами. Кожен хоче стати ближчим до своєї мети, мрії, бажання і у всіх вони такі різні.
Найбільший мій трепет в цій історії до Рябого та його родини. Це дійсно майстерно переданий стан людини, яка має психо-неврологічні особливості. Це майстерно показаний стан його мами, яка хоче допомогти, але потребує і сама допомоги.
Амок - це світ залежностей, псевдотиповості, псевдонормальності. І я переконана, що ця книга для вдумливого і поступового читання. Тут не варто гратися із перегонами своєї свідомості, тут варто дати собі час.
Моя щира рекомендація!
Філософська притча у складній формі - і такі реальні історії людських доль, до болю. Це книжка не про щасливих людей. Це про людей, яких відкидає суспільство чи вони самі хочуть від цього суспільства забратися подалі. Які емоції виникають до них? Співчуття, осуд, страх?
Рябий. Дорослий тілом, але розумом - дитина. Та деякі потреби цілком дорослі. Та, що він її називає мамою. Як ці двоє дають собі раду?
Мес. Наркотики повністю підкорили його життя, висмоктали усе. І хочеться сказати, що сам собі винен, але постать Батька, який курив і бив...
Ада. Ада мовчить. Ада робить собі зле. Ада втратила найдорожче, і має таємницю.
Усі виявляться пов'язані і усі стрінуться у незвичному місці, і будуть розкладені крапки над і. Але не всі.
Цю книжку читати трохи важко, але це жодним чином не вбиває бажання читати далі. Спосіб відтворення мови і мислення героїв, Рябого, Меса і Ади - вражає. Ти ніби бачиш світ крізь призму їхнього сприйняття. А оскільки ці душі травмовані і зранені, то задоволення від цього споглядання не отримаєш.
Доктор-новатор і новенький наркотик, ядерні випробування і агресивна секта - ласкаво просимо у цей такий реальний світ!
А при чому Кролик? Ех, Кролик...
Цей роман різкий і темний, він проведе вас по прихованих закапелках людських душ. Але є шанс, що сподобається. І точно запам'ятається.
Рябий. Дорослий тілом, але розумом - дитина. Та деякі потреби цілком дорослі. Та, що він її називає мамою. Як ці двоє дають собі раду?
Мес. Наркотики повністю підкорили його життя, висмоктали усе. І хочеться сказати, що сам собі винен, але постать Батька, який курив і бив...
Ада. Ада мовчить. Ада робить собі зле. Ада втратила найдорожче, і має таємницю.
Усі виявляться пов'язані і усі стрінуться у незвичному місці, і будуть розкладені крапки над і. Але не всі.
Цю книжку читати трохи важко, але це жодним чином не вбиває бажання читати далі. Спосіб відтворення мови і мислення героїв, Рябого, Меса і Ади - вражає. Ти ніби бачиш світ крізь призму їхнього сприйняття. А оскільки ці душі травмовані і зранені, то задоволення від цього споглядання не отримаєш.
Доктор-новатор і новенький наркотик, ядерні випробування і агресивна секта - ласкаво просимо у цей такий реальний світ!
А при чому Кролик? Ех, Кролик...
Цей роман різкий і темний, він проведе вас по прихованих закапелках людських душ. Але є шанс, що сподобається. І точно запам'ятається.
Інші книжки автора
Схожі популярні
390 грн
1
275 грн
1
Від видавництва
190 грн
1
460 грн
1
