Дуже важко дати об'єктивну оцінку історії, яка не викликала жодних емоцій окрім "ееее?".
Це було... погано, але пояснити без спойлерів чому досить важко. Тому ось короткий перелік в загальних рисах:
• Практично з перших же сторінок стає зрозуміло, в чому тут справа і хто насправді злочинець-поганець. І це не перебільшення. Я до останнього сподівалася, що зараз буде все не так і авторка нас спеціально водить за носа, але ж - ніт.
• Головна героїня зображена якоюсь пласкою особистістю й приймає досить дивні рішення, (особливо під кінець книги) які викликають просто море питань. Здебільшого це стосується стосунків з її нареченим, якого вона так любила, так любила, а потім перелюбила коли вирішила, що він маніяк і швиденько стрибнула в ліжко до іншого 🤡.
• Її наречений теж цікавий. Він знає про всі її тригери, але вимикає світло скрізь і всюди й душить її під час сексу. Wtf?
• Під кінець історія не розкручується неймовірно стрімко й цікаво, як більшість подібних трилерів, а навпаки наче загрузає. Мені було відверто нудно читати кінцівку, тим паче коли виявилося, що вбивцю я вгадала з перших сторінок.
В цілому це було досить дивне читання. Початок був доволі непоганий, але що далі розгорталася історія, тим менше вона в себе занурювала й залучала.
я людина, що дочитує книги до кінця, навіть якщо вже на початку з'являється відчуття "господи це що?" і цього разу так і вийшло, хоча таке відчуття й виникло в мене не відразу. чи пошкодувала я, що помучила мене трошки і не полишила книгу? ні. початок дуже гарно описаний, мені неймовірно подобається те, як передано страхи головної героїні.
"я ж бо вважала, що знаю, які вони, чудовиська. А Тоді, змалку, я уявляла їх таємничими тінями, що нипають за вішаками в шафі, ховаються під ліжком, чаяться в лісі. Я майже фізично відчувала їхню присутність у себе за спиною. Вони підступалися ближче, коли я поверталася додому зі школи в червонястому світиві призахідного сонця. Не знаю, як змалювати це відчуття, але я просто звідкілясь знала, що вони там. Відчувала їх кожною клітинкою, відчувала небезпеку це було те лоскіт не відчуття на шкірі, що з'являється за мить до того, як на твоє безборонне плече лягає чужа рука. Те відчуття, що виникає, коли розумієш: оце, непозбувно мульке, TO насправді погляд чужих очей, що вгвинчується тобі в потилицю з-за вибуялого чагарника." — товарищі, я в шоках. і приблизно у такому стилі перші сторінки книги. я була просто на сьомому небі(майже буквально на той світ відійшла, до речі, бо пізніше там було кілька рядків через які в мене буквально мурашки пішли.)
якщо ви як і я тривожник, що боїться темряви і має "опасіння" щодо чоловіків, але й любите полоскотати нерви — вам сподобається.
далі є стає трошки нудно, чесно. для мене сюжет став прямо таки цікавим знову вже ближче до середини книги.
головна героїня не погана, але цей прикол з тим, що вона сама собі призначала ліки і отримувала їх незаконним способом... велл, не засуджую майже.
з чого я випала так це її чоловік/хлопець.
"мені з ним так пощастило!" а потім він починає душити її у ліжку під час інтимної близості(і це після того, як сталися певні шокуючи для неї події, що її тригерять). НІ. людина з якою тобі пощастило не буде душити тебе під час сексу, якщо ти того не просила, hope this helps.
книга не для кожного, от максимально. я її брала з огляду на те, що це трилер і мені хотілось чогось страшного, але.. не вийшло, на жаль. моторошно було лише зрідка. сюжетні повороти непогані, але якщо ви читаєте подібне не вперше — імовірно здогадаєтесь хто ж там винен ще десь у середині книги.
щось таке. чи перечитуватиму? наврядчи. але й не шкодую, що прочитала.
