я людина, що дочитує книги до кінця, навіть якщо вже на початку з'являється відчуття "господи це що?" і цього разу так і вийшло, хоча таке відчуття й виникло в мене не відразу. чи пошкодувала я, що помучила мене трошки і не полишила книгу? ні. початок дуже гарно описаний, мені неймовірно подобається те, як передано страхи головної героїні.
"я ж бо вважала, що знаю, які вони, чудовиська. А Тоді, змалку, я уявляла їх таємничими тінями, що нипають за вішаками в шафі, ховаються під ліжком, чаяться в лісі. Я майже фізично відчувала їхню присутність у себе за спиною. Вони підступалися ближче, коли я поверталася додому зі школи в червонястому світиві призахідного сонця. Не знаю, як змалювати це відчуття, але я просто звідкілясь знала, що вони там. Відчувала їх кожною клітинкою, відчувала небезпеку це було те лоскіт не відчуття на шкірі, що з'являється за мить до того, як на твоє безборонне плече лягає чужа рука. Те відчуття, що виникає, коли розумієш: оце, непозбувно мульке, TO насправді погляд чужих очей, що вгвинчується тобі в потилицю з-за вибуялого чагарника." — товарищі, я в шоках. і приблизно у такому стилі перші сторінки книги. я була просто на сьомому небі(майже буквально на той світ відійшла, до речі, бо пізніше там було кілька рядків через які в мене буквально мурашки пішли.)
якщо ви як і я тривожник, що боїться темряви і має "опасіння" щодо чоловіків, але й любите полоскотати нерви — вам сподобається.
далі є стає трошки нудно, чесно. для мене сюжет став прямо таки цікавим знову вже ближче до середини книги.
головна героїня не погана, але цей прикол з тим, що вона сама собі призначала ліки і отримувала їх незаконним способом... велл, не засуджую майже.
з чого я випала так це її чоловік/хлопець.
"мені з ним так пощастило!" а потім він починає душити її у ліжку під час інтимної близості(і це після того, як сталися певні шокуючи для неї події, що її тригерять). НІ. людина з якою тобі пощастило не буде душити тебе під час сексу, якщо ти того не просила, hope this helps.
книга не для кожного, от максимально. я її брала з огляду на те, що це трилер і мені хотілось чогось страшного, але.. не вийшло, на жаль. моторошно було лише зрідка. сюжетні повороти непогані, але якщо ви читаєте подібне не вперше — імовірно здогадаєтесь хто ж там винен ще десь у середині книги.
щось таке. чи перечитуватиму? наврядчи. але й не шкодую, що прочитала.

книга — просто диво. пройшла з нею усі швидкості емоційних гойдалок і мені сподобалося)
те, як описана атмосфера старого голівуду — просто дещо. коли читаєш, так і поглинає. відчуття ніби ти й сама живеш десь там, ходиш на побачення у кафе-морозиво десь у закутку галасливого міста. мені дуже сподобалося те, як можна побачити усіх чоловіків евелін через призму її особистого сприйняття і через призму сприйняття суспільства. той самий дон, що здається ідеальним чоловіком в усіх сенсах... за зачиненими дверима виявляється, що привабливий він лише гарним личком, а з почуттям моралі має неабиякі проблеми.
репрезентація бі персон — 10/10. не описати словами як мені, як бі жінці було приємно читати цю історію. евелін та її орієнтацію добре розкрили й показали з усіх сторін. до сліз і болю в серці розкривається тема стигматизації лгбт персон.
читала книгу англійською, тому, можливо не дослівно, але як же мені запам'яталась цитата "я була лесбійкою коли вона кохала мене і гетеро жінкою коли вона мене ненавиділа". Я ПОМЕРЛА ЧЕСНЕ СЛОВО. дивилась в стіну і переварювала, що я тільки що прочитала...the most gut wrenching цитата для опису стосунків між бі жінкою та лезбійкою.
селія і евелін — моя римська імперія. вони не ідеальні, моментами проблематичні... але живі. і особливе місце у моєму серденьку займаються стосунки між евелін і гаррі. це найбільш щирі дружні стосунки евер.
соу.. це було неймовірно і всім дуже раджу прочитати!! особливо якщо вам подобаються лгбт стосунки і ви нормально ставитесь до описа аб'юзу в книгах. такий собі триггер варнінг вам від мене)