12 оповідань, 5 родин, 5 дітей, перший клас, перше вересня в незалежній Україні, родинні історії, трагедії, дитячі, сімейні, ба навіть національні травми, Друга світова війна, бойові дії на Донбасі, Г...читати далі →
Цю книгу обговорюють на літературних курсах, як приклад новелістики і того, як можна писати та подавати ідею. У новелах є цікаві описи, є закільцьована історія між усіма героями. Різні покоління, под...читати далі →
Вкотре переконалась, що Катерина Бабкіна абсолютно не моя авторка. Не розумію, що саме люди знаходять у цих оповіданнях, адже вони мають так багато схвальних відгуків. На мій смак, тексти написані над...читати далі →
Як на мене книга слабенька, як і самі історії окремо. Після почитання синопсису очікував значно міцнішого тексту.
«Мій дід танцював краще за всіх» — серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти з яких знайомляться в школі першого вересня в перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя. Від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу світову, дев’яності й кілька хвиль еміграції до війни на Донбасі.
Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. Про тяглість і зв’язок поколінь, бажання любові та прийняття, самотність як наслідок або як причину. Про втрати – осмислені чи неосмислені, виправдані чи безглузді. Та, головне, про те, що навіть самотнім, відкинутим, поламаним теж можна вижити і жити, бо, попри все, завжди залишається можливість врешті стати щасливим.
Котолог
