Печера ідей

Така незвичайна, але дуже цікава книга. Такого досі не читала. Розгадка вбивства юнака Трамаха мене вразила, але ще більше вразив фінал розповіді. Дуже добре описано Афіни та традиції поліса, в кінці є пояснення, тому буде легко розуміти, якщо не знаєте історію Греції. Всім раджу)

"Печера ідей" на перший погляд, ретро детектив. Я люблю античність, одразу така ностальгія за юністю. І спочатку все видається ну дуже атмосферним: часи Давньої Греції, моторошне вбивство. З'являється і розслідувач. Характерно для епохи це філософ. Зі своєю цікавою біографією і світоглядом.

Оце це — основне "тіло" сюжету. А маємо ще й рамку, бо це виявляється роман у романі. І ми дізнаємося про те, що давньогрецький сюжет — це віднайдений текст, перекладом якого займається головний герой перекладач. І цей текст починає його засмоктувати. Може, і нас?

Події з перекладуваного роману стрімко переходять у події з життя перекладача, і рівень небезпеки зростає з кожним розділом. Нам надають можливість хвилюватися за безпеку героїв обох сюжетів...

Книжка виявилася постмодерною, а я вкрай рідко читаю цей жанр. Він для мене найчастіше занадто складний. Але у цьому випадку так чудово переплітаються мотиви античності і детектив, і найголовніше — провідна тема сили і ролі літератури і перекладу. Читаючи, ти мовби підглядаєш з-за плеча перекладача, і залишається лише здогадуватися про відповідність перекладу. Ми часто бачимо, як реальне життя впливає на літературу, а "Печера ідей" представляє протилежний погляд — вплив тексту на життя.

Однозначно сподобалося, і вам рекомендую.

Книга, яка мене присипляє за лічені сторінки вдома та тіні її античної історії прокрадаються до моїх снів — давно в мене такого не було, а це означає, що мій мозок підсильним враженням (сині тіні з червоними очима, атлети та складки хітона)

Читається повільно, бо тут паралельно розгортаються дві детективні історії, також тут філософські роздуми (обговорення), що ще чекати від античної Греції.

Часом здається, що все це гра розуму як письменника, перекладача, так і власне самого читача. Що насправді під печерами розуміється наш мозок з його думки та пошуками істини. (на даний момент залишилося 65ст. до кінця)
Я дочитала. І в мене достатньо не однозначне почуття: наче сподобалося, а наче думаю для чого це читала. Книга не є простою, ти думаєш чи справді світ це просто книжка, а ми її головні та другорядні герої, а може взагалі на фоні існуємо.

В якійсь мірі я розуміла, що такий буде фінал... а далі постає запитання "А що далі? Де і як закінчується книжка? Чи вона закінчується взагалі, бо з кожним читачем вона буде знову оживати, набувати барв, емоцій, сенсів?"
Мені самій важко відповісти на ці запитання, бо після смак книги такий, що справді думається "а де справжня істини?" і "чи була написана ця розповідь?"
Основна детективна частина: я ще на початку відчула хто може бути Злом, і навіть не відчула здивування коли все стало відкрито. Єдине що хочу сказати інколи релігійні організації (спільноти) заходять занадто далеко... але про це ви самі можете дізнатися, якщо наважитеся прочитати)

А що до другого детективу — то тут я спочатку не розуміла, що відбувається, а потім "невже все ось так?"