З жінками по-доброму не можна

Автор
Ремон Кено
RDT оцінка
8.5
2
Ваша оцінка
відгуків
2
Немає в наявності
єПідтримка єКнига
210 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
210 грн
1
Про товар
Код товару
105415
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Кількість сторінок
256
Формат (мм)
170 x 120
Вага
0.232
ISBN
9786176641582
Опис

Жінка на кораблі – бути лихові. А що вже казати про забарикадоване поштове відділення ще британського Дубліна, коли його захопили готові віддати життя за свободу Ірландії повстанці, а біля вбиральні тим часом зачаїлася юна британська поштарка? Без неї все було б просто: відважні ірландські хлопці стріляли б по британцях і так прокладали б собі дорогу до слави... Але тепер їхнім іменам не місце на шпальтах світової історії, а на сторінках містифікації Ремона Кено , перекладача, есеїста, члена Ґонкурівської академії.  

Враження читачів
RDT оцінка
8.5
2
Ваша оцінка
відгуків
2
7
22.05.2025
Книга непогана, але чесно кажучи я не побачила там того чорного гумору, та й гумору цілком.
В книзі описується ірландське повстання, але не з боку героїзму.
Герої не є поганими, але й хорошими їх не назвеш. В кожному була своя родзинка.
Найбільша родзинка була в Ґерті.
Ґаллаґер задніх теж не пас напочатку. Чесно — це було огидно і неочікувано.
Я не думала, що під «бурлескна та дещо масна історія» малось на увазі те, що для мене ця книга стала «стародавнім дарк романом».
Але книжка доволі цікава та читається легко. Тому для прочитання раджу, але позначка як мінімум 16+ мала б бути.
Експерт
10
24.04.2024
Іронічно-сатирична інтерпретація на тему... Дублінського повстання 1916 року у Світлий Понеділок. Коли ірландські повстанці захопили відділення пошти, усіх працівників вивели, але в жіночому туалеті залишилася одна дама. Британка. Така вся новомодна, нерелігійна, у кружевній білизні, а не в панталонах тощо...

І коли її знаходять ірландці, починаються всілякі родзинки сюжету, іноді з інтимними нотками.

Це невеличкий за обсягом роман. Але гумор тут доволі інтелектуальний, іноді трохи чорний. Часто доводиться бути в контексті ірландської історії, щоб зрозуміти їхні жарти. Наприклад, коли ірландці запитують британку, що та думає про непорочність Божої Матері. У відповідь вона каже: "Я знаю, що ви всі папісти" {це про католиків і протестантів). Згодом, коли тема розвивається далі, каже, що вона агностик. Але попри це вона регулярно виголошує God save the King. І таких обігрувань тут чимало.

Гумор дещо в стилі Пратчетта, а може мені так здається, бо я читала його лише "Поштову лихоманку".